2. Електробезпека

"Правила технічної експлуатації й безпеки обслуговування установок промислових підприємств" вимагають, щоб кранівник електричних вантажопідйомних машин мали елементарні відомості по електротехніку і знали правила надання першої допомоги при поразці . електричним струмом.

Основні заходи щодо електробезпечності спрямовані на те, щоб повністю виключити електротравми. Це досягається таким пристроєм електроустановки, якому її струмоведучі частини недоступні для випадкового доторкання завдяки загородженню, розташованого на недоступній висоті, блокуванням і т.д..

Захисне заземлення при ушкодженні ізоляції й переході напруги на частини металевої конструкції електроустановки автоматично відключає пошкоджене електроустаткування або знижується напругу на частинах ко нструкції до безпечної величини. Індивідуальні захисні засоби (ізоляційні ко врики, рукавички, галоші, штанги) і застосування струму безпечної напруги І V для переносних ламп роблять електроустановки повністю безпечними.

По напрузі всі електричні установки відповідно до "Правил охорони праці при експлуатації електротехнічних установок промислових підприємств" розділяються на установки напругою до 1000 V и устаткування напругою вище 1000 V.

Електроустаткування електричних кранів ставиться до розряду установок попругою до 1000 V.. Відповідно до вищевказаного "Правилам", на фермах крана для робочого освітлення допускається напруга не більше 220 V.

Освітлення кабіни при напрузі 220 V може бути допущене в тому випадку, якщо встановлено спеціальні арматури й електропроводку, що виключає доступ до струмоведучих частин і лампи накалювання. Ширина проходів у кабіні перед лицьовою стороною головного щита або магнітного контролера повинна бути не менш 600 мм.

Опір ізоляції проводки, троллейних проводів і електроапаратури поовинне бути не менш 0,5 Ом, перевірка ізоляції і опору заземлення повинна ї тонуватися не рідше одного разу на рік.

У трансформаторів крім корпуса повинен заземлюватися один кінець об мотки низької напруги кранівник повинен, бути забезпечений захисними особами. По ступені надійності, що ізолюють захисні засоби діляться на повні й додаткові. Основними вважаються ті захисні засоби, ізоляція яких може надійно витримувати робітничу напругу установки і за допомогою яких допускається безпосередній дотик до струмоведучих частин, що перебуває під напругою.

Додатковими називаються захисні засоби, що призначені для посилення дії основних засобів і для захисту від напруги при дотиковій і кроковій напрузі.

У кранових електроустановках основними захисними засобами є ізоляційні рукавички, а додатковими засобами - ізоляційні галоші і коврики.

Незважаючи на наявність захисних засобів, іноді бувають помилки й кранівник може постраждати від дії електричного струму.

Дія струму може бути тепловою (опік), механічною (розрив тканин, ушкодження кісток) і хімічною (електроліз крові).

У практиці розрізняють випадки поразки струмом усього організму І електричні удари) і зовнішні місцеві поразки - електротравми (опік, металізація шкіри, електричний шок).

У момент поразки електричним струмом велике значення має фізичний і психологічний стан потерпілого.

Опір тіла людини залежно від багатьох причин коливається в межах від 5000 до 7000 Ом. На підставі численних досліджень встановлено, що шкіра має високий опір і певною мірою охороняє людину від поразки електричним струмом.

Опір шкіри людини змініются в дуже широких межах і залежить від її

вологості. При виділенні поту опір шкіри людини різко падає. Найбільш низький опір тіла мають й, отже, піддаються найбільшій небезпеці при поразці

струмом особи, хворі туберкульозом, що страждають хворобами серця й позживають алкоголем.

Дотик до струмоведучих частин, що перебуваєш ід напругою, викликає в шості випадків судорожне скорочення м'язів, внаслідок чого пальці і . потерпілого, якщо він тримає провод в руках, так сильно стискує, що визволити провід з його рук неможливо. У цьому випадку потрібно, якнайшвидше звільнити людину від дії струму.

При цьому необхідно пам'ятати, що доторкатися до людини, що перебуває під напругою, можна тільки за умови вживання необхідних заходів обережності.

У найпростішому випадку треба відключити електроустаткування вимикача або перерубати провід сокирою. У випадку знаходження потерпілого на висоті потрібно відключити електроустаткування і звільнити потерпілого від електричного струму може викликати падіння його з висоти; у цьому випадку треба вжити заходів, що забезпечують безпеку потерпілого, інакше відключення може принести ще більш шкоди.

Якщо відключення електроустаткування неможливо зробити досить швидко, треба відокремити потерпілого від струмоведучих частин, до яких він доторкається.

При наявності гумових рукавичок на руках особи яка надає допомогу можна легко відокремити руки потерпілого від струмоведучих частин. При відсутності гумових рукавичок потерпілого треба відтягнути від струмоведучих частин за підлоги піджака або пальто, уникаючи при цьому доторкання до навколишніх металевих предметів і частин тіла, не прикритим одягом.

Для ізоляції рук при врятувані можна обмотати їх шарфом, надягти на р\тсу сукняний кашкет, опустити на руку свій рукав і т.п..

Міри першої допомоги будуть залежати від стану постраждалого після звільнення його від електричного струму:

1) якщо потерпілий перебуває у свідомості, але до цього був непритомний або тривалий час був під струмом, йому до прибуття лікаря необхідно забезпечити повний спокій і надалі медичне спостереження протягом 3-4 ч;

2) якщо потерпілий перебуває в несвідомому стані, але нормально дихає, його треба рівно й зручно укласти, розстебнути верхній одяг, створивши потік свіжого повітря, забезпечити повний спокій, дати понюхати нашатирного спирту, облити його водою, терміново викликати лікаря; якщо потерпілий погано дихає, йому варто робити штучне дихання;

З) при відсутності ознак життя не можна вважати постраждалого мертвим, тому що смерть часто буває гаданої; у такому стані потерпілому необхідно негайно почати робити штучне дихання до прибуття лікаря. При наданні допомоги потерпилому дорога кожна секунда й тому переносити його в інше місце або в медпункт не можна - штучне дихання треба робити через 2 - 3 хв після звільнення потерпілого від струму.

Потерпілого від електричного струму можна визнати мертвим тільки при наявності зовнішніх важких ушкоджень, наприклад, роздроблення черепа при падінні з висоти або при обгоранні всього тіла.

В інших випадках установити смерть право має тільки лікар, тому що спостерігалися випадки, коли потерпілий після поразки електричним струмом був повернутий до життя через кілька годин.

Як надати допомогу й зробити штучне дихання, повинен знати кожен працюючий, пов'язаний з обслуговуванням кранів.

Штучне дихання варто робити тільки у випадку, якщо потерпілий не дихає або дихає дуже погано, рідко, судорожно, а також, якщо подих поступово погіршується.

Під час проведення штучного дихання треба уважно спостерігати за особою потерпілого. Якщо він поворухне губами або зробить ковтальний рух, потрібно про вірити, чине зробить він самостійного вздоха.

Після того як відновиться самостійний подих, треба припинити штучне дихання. Якщо через кілька хвилин виявиться, що потерпілий не дихає, варто негайно продовжити штучне дихання.

Перш ніж приступитися до проведення штучного дихання, необхідно:

1)швидко звільнити потерпілого від одягу, що стискує подих, - розщебнути комір, ремінь, шарф;

2)видалити вставні щелепи, якщо такі є;

3)якщо рот потерпілого стислий щільно, треба його розкрити, висунувши нижню щелепу. Для цього треба чотири пальці обох рук поставити за кутами нижньої щелепи й, впираючись більшими пальцями в край її, висувати щелепа вперед так, щоб нижні зуби стояли поперед верхніх.

Якщо в такий спосіб розкрити рот не вдаться, треба в куті рота між задніми коренними зубами обережно вставити черешок ложки, металеву пластинку або дощечку.

Пожвавлення організму, ураженого електричним струмом, може бути зроблено декількома способами. Всі вони засновані на проведенні штучного дихання. Однак найефективнішим є спосіб "рот у рот", проведений одночасно з непрямим масажем серца.