Пародонтологічні пцр-тести, які використовуються для визначення діагнозу та можливого ризику

Название препарата	Обнаруживаемые возбудители	Производитель
LCL	A. actinomycetemcomitans Porphyromonas gingivalis Prevotella intermedia B.forsitus	LCL Biokey, Aashen
Meridol Sondentest 3	A. actinomycetemcomitans Porphyromonas gingivalis Prevotella intermedia	Wybert, Lorrach
MicroDent-Test	A. actinomycetemcomitans Porphyromonas gingivalis Prevotella intermedia B.forsitus, T. denticola	Hain Diagnoctika Nehren
Perio-Bac	A. actinomycetemcomitans Porphyromonas gingivalis Prevotella intermedia B.forsythus, T. denticola	Dentsply Detry Konstanz

.

Молекулярно-біологічна діагностика на основі аналізу ПЛР дозволяє, крім оцінки тяжкості пародонтальної інфекції, дати індивідуальні рекомендації по місцевій та (або) системній антібактеріальній терапії.

Результати останніх досліджень показують, що метод ПЛР дозволяє також визначати присутність вірусів у пробах тканин, взятих з вогнищ ураження пародонту.

Іншим способом практичного застосування методу ПЛР є дослідження генетично обумовлених факторів ризику. За допомогою виявлення таких чинників можна передбачити, незалежно від виду захворювання, підвищену схильність до нього для того чи іншого пацієнта або небезпеку протікання захворювання у більш важкій формі.

Для цього в ланцюзі ДНК встановлюється порядок розташування нуклеотидів певного гена і можливі, навіть самі незначні, зміни їх звичайної послідовності (поліморфізми). Ці зміни можуть полягати у зміні позиції одного з нуклеотидів (заміна підстави) або в більш частій повторюваності певної послідовності нуклеотидів в порівнянні з класичною. Ці зміни звичайного генотипу і являються факторами ризику, які можуть обумовлювати підвищену вразливість до певних патогенних мікроорганізмів або схильність до більш важким форм захворювання. На підставі аналізу проб крові за допомогою методу ПЛР можна визначити наявність схильності до тих чи інших захворювань, причому не має значення, страждав чи пацієнт від цих захворювань або ще ні.

Цитологічний метод.

Одним із способів морфологічного дослідження є цитологічний метод, який оснований на вивченні клітин, їх окремих структур і конгломератів. Метод використовують для діагностики захворювань слизової оболонки ротової порожнини і пародонта у динаміці, для контролю ефективності лікування, а також для виявлення пухлин щелепно-лицевої ділянки.

Інформативність цитологічного дослідження визначається пунктуальним виконанням головних правил взяття і виготовлення препаратів.

Матеріали для цитологічного дослідження беруть таким чином:

— мазок-відбиток — знежирене спиртом сухе предметне скельце прикладають до попередньо підготовленої ділянки слизової оболонки в доступних рухомих ділянках;

— мазок-відбиток — стерильну учнівську гумку прикладають до поверхні патологічного вогнища, потім відбиток переносять на знежирене предметне скельце

контактним способом;

— мазок-зішкряб — вміст поверхні патологічного вогнища беруть ватним тампоном, гладилкою, шпателем чи кюретажною ложечкою і наносять тонким шаром на сухе знежирене предметне скельце.

Після взяття матеріалу його фіксують і фарбують. Отримані препарати вивчають у світловому Для цитологічного дослідження вмісту ясенної борозни ясенну рідину збирають за допомогою стерильних ниток, які готують з марлі. Після висушування ділянки обстеження нитки поміщають на дно борозни чи кишені тупим зондом з апроксимальної поверхні зубів на 5-8 хв.

Після видалення нитки готують мазки-відбитки, фіксують їх, фарбують за Романовським—Гімзою і підраховують число клітинних елементів на 100 клітин. Вміст пародонтальних кишень вивчають також за методом П. М. Покровського і М. С. Макарової в модифікації І. А. Бенюмової (1962).

Цитограма ясенних кишень (Г. М. Барер, Т.І.Лемецька, 1996)

Клітинні елементи в ясенній рідині (%) Інтактний пародонт Гінгівіт  Пародонтит

Нейтрофіли                                                         2,2+0,2                  83,0±4,9    80,7±2,4

Макрофаги -                                                                                      0,23±0,01  1,9±0,15

Гістіоцити -                                                                                        3,0±0,3       5,8±0,21

Епітеліальні клітини                                          4,2+0,3                    9,4+0,9       9,1±0,5

Пародонтальні кишені попередньо промивають ізотонічним розчином хлориду натрію, стерильною кореневою голкою з турундою проводять забір матеріалу і переносять її на наочне скло. Препарат фіксують сумішшю Никіфорова і фарбують по Грамму і Гімзі — Романовському. Мікроскопічно вивчають клітинний склад ексудату, оцінка якого дозволяє одержати уяву про захисну реакцію тканин пародонту (наявність або відсутність фагоцитозу, незавершений фагоцитоз) .

Визначають якісний стан і кількість нейтрофілів, стадію їх дистрофії. Звертають увагу на наявність інших клітинних елементів: лімфоцитів, полібластів, епітеліальних і плазматичних кліток.

Як додатковий тест можна використати флуоресцентну цитодіагностику. З цією метою цитологічний препарат обробляють флуоресцентними барвниками і досліджують під флуоресцентним мікроскопом. При цьому у клітинах здорових зон CO цитоплазма флуоресціює зеленими (темно-зеленими) відтінками, її ядро — світло- зеленим кольором з переходом до жовтавого

Метод еміграції лейкоцитів у ротову порожнину (метод Ясиновського).

Використовують для визначення стану захисних реакцій тканин пародонта, ступеня фагоцитозу і характеру реакції запалення. Для взяття матеріалу проводять полоскання рота 10 мл ізотонічного розчину натрію хлориду протягом 30 сек (перші три порції спльовують, наступні три збирають у пробірки для дослідження). Змиви у розведенні 1: 9 ретельно перемішують, підфарбовують 1% водним розчином трипанового синього і 1% водним розчином конго червоного (по 1 краплі). Піпеткою заповнюють спеціальну камеру. Через 5-10 хв після осідання лейкоцитів виконують підрахунки у 10 полях зору з урахуваннях живих і мертвих лейкоцитів, а також клітин плоского епітелію за показниками: середнього числа лейкоцитів в одному полі зору (живих і мертвих окремо) і клітин плоского епітелію; кількості лейкоцитів, які емігрували в 1 мл змивної рідини за Ясиновським.

Для визначення якісної характеристики клітинних елементів змиву з осаду готують мазки, фіксують їх в етиловому спирті, фарбують за Романовським-Гімзою і підраховують відносну кількість (на 100 клітин) незмінених і змінених нейтрофільних лейкоцитів, фагоцитів і лімфоцитів, а також проводять диференціацію епітеліальних клітин за ступенем зрілості. У нормі 80% лейкоцитів, що емігрували до ротової порожнини, життєздатні, рухливі і спроможні до фагоцитозу протягом 2,5 год.