29

Тема 5-6. Психологія особистості: діяльність та спілкування – 4 год.

1. Співвідношення понять “людина”, “індивід”, “особистість” та “індивідуальність”.

2. Теорії особистості.

3. Самосвідомість і Я-концепція особистості.

4. Сутність діяльності та види потреб.

5. Діяльність, її структура та види.

Біологічна істота, яка належить до класу ссавців виду homo sаріеns, характеризується поняттям «людина». У неї генетично задано особливу тілесну організацію, істотними ознаками якої є прямовисне ходіння, наявність пристосованих до праці рук, високорозвинутий мозок. Разом із тим людина є істотою суспільною, що має свідомість і самосвідомість. Завдяки суспільству вона має змогу не тільки працювати і пізнавати світ, а й усвідомлювати, співвідносити свої потреби і бажання з обставинами життя.

Індивід - людина як одинична природна істота, представник виду homo sаріеns. Дитина народжується як індивід. Завдяки спілкуванню з дорослими вона поступово засвоює соціальний досвід людства, включається в систему суспільних відносин, що формують її потреби, світогляд, переконання, тобто розвивають її як особистість.

Особистість - суспільна істота, наділена свідомістю і представлена психологічними характеристиками, які є стійкими, соціально зумовленими і виявляються у суспільних відносинах з навколишнім світом та визначають поведінку людини.

Як індивід людина має такі ознаки, як вік, стать, освіта, професія. Особистістю вона стає в системі відносин з іншими людьми. Природно можуть виникнути запитання: чи може існувати індивід, який не став особистістю, і чи може бути особистість без її конкретного носія, тобто без індивіда? Так сталося у випадку з індійськими дівчатками Амалою і Камалою, яких виховувала вовча зграя. У них були лише індивідуальні біологічні особливості. Ніяких особистісних рис дівчатка не мали. Це було спричинено відсутністю людського оточення. Отже, природні передумови створюють можливості для розвитку суспільних якостей особистості, а становлення їх відбувається тільки в умовах людського суспільства.

З певним застереженням можна допустити і можливість появи особистості, поза структурою якої немає реального індивіда. Проте це буде квазіособистість (Штірліц чи видатний афорист Козьма Прутков).

Кожна особистість має властивий тільки їй набір особливостей, який визначає її індивідуальність.

Індивідуальність - неповторне поєднання психологічних особливостей і рис людини, що визначає її своєрідність і несхожість на інших людей.

Виявляється індивідуальність у рисах темпераменту, характеру, в здібностях, особливостях психічних процесів, у звичках і уподобаннях людини. Не існує двох людей з однаковим поєднанням психічних якостей, індивідуальність властива кожній людині, але виявляється вона по-різному: в одних людей яскраво і сильно, в інших - малопомітно. Вона може заявити про себе в інтелектуальній, емоційній, вольовій чи одразу в усіх сферах психічної діяльності. Так, оригінальність інтелекту виявляється в здатності бачити те, чого не помічають інші люди, у вмінні чітко формулювати проблеми і знаходити їх вирішення. Своєрідність емоцій констатують за надмірної інтенсивності одних почуттів і недостатньої - інших.

Особистість людини неповторна у своїй індивідуальності. Однак навіть повний перелік індивідуальних якостей людини не характеризує її як особистість, хоча індивідуальність характеризує особистість конкретніше, детальніше і повніше.