16. "Нові аспекти політики" ч.Мерріама;

На початку 20ст. науковці зробили спробу захисту науковості політ. науки, зокрема Чарльз Мерріем – найвідоміший представник чікагської школи політ. науки. “Нові аспекти політики” праця Мерріема видана у 1925р. Мерріем наголошував на більш широкому використанні статистичних та описових, опитувальних методів. Сама практика повинна бути науковою. Ввів термін: “политическое благоразумие” – закликав політиків орієнтуватися на більш відповідальне ставлення до політики, а громадян до більш активної участі в політичному житті. Один з перших застосував метод опитування під час виборів для характеристики основних демографічних груп, спеціально підготовленими студентами. Перший дослідив, впровадив експеримент по виявленні впливу на результат голосування направленої агітації. (1927р.)

Недоліки теорії Ч. Мерріема:

1) не зміг створити загальної теорії нової політики;

2) надмірне захоплення кількісними методами в політичному аналізі (математика і політика не завжди є поєднаними)

17. Антисцієнтиський напрямок в політичній науці сша;

Антисцієнтистський напрямок в політ. науці. ( В. Еліот, Е. Корвін, Ч. Бірд)

Вільям Еліот наполягав на прагматичності політ. науки, з особливим акцентом на методи запропоновані Вільямом Монро та Джорджем Кетліном.

Помилки сцієнтистів за В. Еліотом:

1) прагнення відкрити об’єктивні закони, що породжує нездорову тенденцію вихвачування політичних явищ з загальнокультурного контексту;

2) відсутність у багатьох політологів достатньо глибокого розуміння того, що роблять психологи соціологи, економісти і статисти;

3) застосування ціннісно-нейтрального підходу до вивчення політики.

Едвард Корвін вважав що сцієнтисти надто абсолютизували технічні прийоми, кількісні методи в аналізі політичних явищ. Завдання політ. науки – це критика та виховання в їх тісному зв’язку з ідеальними цілями держави і з тим як цих цілей можна досягти.

Чарльз Бірд „Час, технологія та творчий дух в політ. науці” – 1927. Час і технологія руйнують колишній порядок. Соціальні системи постійно розділяються на окремі елементи, які важко досліджувати, тому політологи повинні розвивати творчий дух, а не захоплюватися кількісними методами. Сцієнтизм не дозволяє розвивати творчий дух.

Наслідки дискусії між сцієнтистами та антисцієнтистами:

• зближення американської політ науки з іншими галузями суспільного та природничого знання. Це дозволило започаткувати міждисциплінарний підхід;

• посилилось прикладне значення політ науки, поглиб її емпіричну спрямованість;

• зростання кількості та підвищення кваліфікації самих політологів;

• вперше з часів заснування американської політичної науки наукові дослідження в цій галузі отримали широке визнання

18. Загальна характеристика та основні теоретико-методологічні засади "біхевіоризму";

Біхевіорізм (англ. behaviour - поведінка) - одне з найбільш поширених в совр. буржуазної психології напрямів.: Філософська основа В. - прагматизм і позитивізм, Би. заснований в 1913 Дж. Уотсоном (1878-1958) (Чікаго ун-т).

Предмети аналізу біхевіористів:

• голосування на виборах;

• участь у різних формах політичної активності, у тому числі демонстраціях, страйках;

• лідерство;

• діяльність груп інтересів, політ. партій і суб’єктів міжнародних відносин;

Предметом аналізу стала індивідуальна та групова поведінка. Намагалися зрозуміти мотивацію вчинків. Чому люди в політиці поводяться тим чи іншим чином. Використовували спостереження та емпіричну перевірку висновків як методологічні принципи.

Основні методи:

• статист. аналіз даних по виборам;

• анкетні дослідження та опитування;

• лабораторні експерименти;

• застосування теорії ігор для дослідження процесу прийняття політичних рішень.

Основні принципи біхевіоризму:

1. дослідження політики через призму зразків поведінки дійових осіб політ процесу (окремих індивідів та їх об’єднань за певних політичних обставин)

2. виключна роль відводилась належним чином обробленим емпіричних даних, які у цьому сенсі мають справжню наукову цінність.

3. застосування методів інших наук, у тому числі природничих до аналізу політичних явищ

4. несумісність наукового характеру дослідження і ціннісної орієнтації дослідника.

5. виступає під прапором „чистої науки” – непричетність до конкретної політ. практики, про своє усунення від прийняття рішень (або від рекомендацій для прийняття рішень стосовно нагальних соціально-політичних питань).

Недоліки біхевіоризму:

• аналітик має покладатися на існуючі статистичні дані і не може перевірити їх достовірність;

• навіть за наявності найобґрунтованіших даних аналітик не в змозі визначити психологічного значення поведінки, яку спостерігає. Висновки спостереження найчастіше стосуються тільки зовнішніх її проявів, а не її психологічної сутності;

• відмова від інституціонального, історичного та юридичного підходів обмежує свободу дослідника;

• відмовляється від аналізу суспільства як єдиного цілого, зводячи дійсність лише до поведінки індивідів та груп. За його межами залишаються такі питання, як роль ідеології в політичних процесах, сутність політичних явищ, закономірності політичного життя суспільства, вимога ціннісного нейтралітету.