- •2. Головні політологічні ідеї м. Вебера;
- •3. Теорія еліти в. Паретто;
- •4. Концепція "політичного класу" г: Моски;
- •5. Теорія "заінтересованих груп" а. Бентлі;
- •6. Політологічні погляди р. Міхельса;
- •7. Основні національні школи сучасної зарубіжної політології;
- •8. Основні парадигми сучасної зарубіжної політології;
- •Футурологічна концепція єдиної світової держави (д. Клар) – проблема подолання світової конфронтації.
- •Концепція постіндустріального суспільства. (Джон Гелбрайт, Арон, Бзежинський)
- •Концепція національного інтересу г. Моргентау.
- •9. Основні теоретико-методологічні підходи в сучасній зарубіжній політології;
- •10. Етапи еволюції методів вивчення політики;
- •11. Інструментальні підходи та аналітичні методики сучасних політологічних досліджень;
- •12. Структура сучасної політології;
- •13. Особливості становлення американської політичної науки як академічної дисципліни;
- •Сцієнтисти
- •14. Основні етапи становлення та розвитку політичної науки сша (підхід д.Істона, підхід г. Алмонда),
- •15. Сцієнтиський напрямок в політичній науці сша, Сцієнтисти
- •16. "Нові аспекти політики" ч.Мерріама;
- •17. Антисцієнтиський напрямок в політичній науці сша;
- •18. Загальна характеристика та основні теоретико-методологічні засади "біхевіоризму";
- •19. Основні теоретико-методологічні принципи "постбіхевіоризму";
- •20. Основні теоретико-методологічні напрямки постбіхевюрального етапу (теорія "веберіанського штенціоналізму", теорія "держави-актора", теорія "раціонального вибору");
- •21. Сутність та базові принципи теорії раціонального вибору,
14. Основні етапи становлення та розвитку політичної науки сша (підхід д.Істона, підхід г. Алмонда),
Алмонд („Політ н-ка: історія дисципліни”) виокремив 3 етапи:
1920 – 1940 – період між 2-ма світовими війнами. Плідна діяльність чикагської школи, розроб програми емпіричних досліджень з соціологічним та психол-ми інтерпретація політики.
1945-1980 – поведінковий підхід до вивчення політики, постійне зростання професіоналізації науки. Створення наукових асоціацій, закладів, видання журналів.
1980 - .... – введення логіко-математичних методів дослідження; методологічний індивідуалізм (case-study).
Девід Істон пропонує свою періодизацію в роботі „Політич наука в США: минуле та сьогодення”.
формальний етап ( все 19ст. переважав описовий метод , описувались закони за якими функціонує все політ. життя)
традиційний етап (неформальний або добіхевіористичний період) (з кінця 19ст. до 20х рр.. 20ст.) Центральна проблема діяльність груп тиску А. Бентлі. Збір інформації і описання політичного процесу. Політика – точка рівноваги.
біхевіористський етеп (20ті-60тірр. 20ст) характеризувався дослідженням політ. поведінки в політичній сфері. Методи збору інформації. Дослідник повинен абстрагуватися від цінностей в своїх дослідженнях.
постбіхевіористський етап (поч.. в 60хрр. 20ст). Характеризується поворотом до традиційних методів дослідження.
15. Сцієнтиський напрямок в політичній науці сша, Сцієнтисти
На початку 20ст. науковці зробили спробу захисту науковості політ. науки, зокрема Чарльз Мерріем – найвідоміший представник чікагської школи політ. науки. “Нові аспекти політики” праця Мерріема видана у 1925р. Мерріем наголошував на більш широкому використанні статистичних та описових, опитувальних методів. Сама практика повинна бути науковою. Ввів термін: “политическое благоразумие” – закликав політиків орієнтуватися на більш відповідальне ставлення до політики, а громадян до більш активної участі в політичному житті. Один з перших застосував метод опитування під час виборів для характеристики основних демографічних груп, спеціально підготовленими студентами. Перший дослідив, впровадив експеримент по виявленні впливу на результат голосування направленої агітації. (1927р.)
Недоліки теорії Ч. Мерріема:
1) не зміг створити загальної теорії нової політики;
2) надмірне захоплення кількісними методами в політичному аналізі (математика і політика не завжди є поєднаними)
Вільям Монро намагався зв’язати політику з дією нерозкритих, а тому до певного часу невидимих фундаментальних законів. Праця “Невидиме правління”. Політична наука повинна розвиватися за аналогією з фізикою. Існують неухильні закони, які сприяють розвитку цивілізації. Політична наука повинна йти від явищ крупномаштабних до явищ мікромаштабних, як йде фізика. Три чинники за допомогою яких громадяни корелюються до дії:
1) географічний чинник;
2) расовий чинник;
3) економічний детермінізм (майнова нерівність).
Без прогнозування політична наука непомітна. Політична наука повинна вдосконалювати категоріальний апарат.(політологія як точна наука повинна створювати точні поняття)
Джордж Кетлін “Наука та метод політики”. Завдання політології – розробити такі практичні механізми за допомогою яких інститут виборів міг би позбутися формального характеру. Задачами політ. науки є дослідження технологічного боку політики а не нормативного.
Сцієнтисти - гра ради самої гри, абсолютизували кількісні методи
