6. Політологічні погляди р. Міхельса;

Роберт Міхельс “Соціологія політичної в умовах демократії” (1911)

З розвитком політичних партій постійно загострюються взаємовідносини між партійним керівництвом і партійцями (якими управляють і керують)

Причини чому партійні маси довіряють владу партійному керівництву:

1) некомпетентність мас;

2) необхідність навичок і знань політичної роботи;

3) потреба ефективного керівництва в умовах між партійної боротьби.

Метою будь-якої П.П. є здобути владу, або впливати на реалізацію влади.

Причини олігархізації політ. керівництва:

- коли депутат отримує мандат, його ніхто не може усунути від влади;

- депутати фракцій спираються на сою більшу компетентність, поінформованість з деяких питань.

В результаті вожді партій концентрують в своїх руках велику владу. “Залізний закон олігархії – в усіх партіях незалежно від їх типу, демократія призводить до олігархії.

7. Основні національні школи сучасної зарубіжної політології;

Основні політологічні школи:

• англо-американська

• проблема політичної модернізації, політ. конфліктів, та проблеми зовн. політики. (Ліпсет, Райт, Хантінгтон, Мольгентау, Сарторі)

• Французька школа – проблеми типології політичних режимів, легітимність, проблеми партійно-політичної інфраструктури (Дюварже, Бюрдо, Крозьє)

• Німецька школа – порівняльний аналіз політичних систем, проблеми функціонування громад. суспільства і правової соціальної держави. (Дарендорф, Майєр)

8. Основні парадигми сучасної зарубіжної політології;

Парадигма – концептуальна схема дослідження:

6. Футурологічна концепція єдиної світової держави (д. Клар) – проблема подолання світової конфронтації.

7. Концепція постіндустріального суспільства. (Джон Гелбрайт, Арон, Бзежинський)

8. Концепція інформаційного суспільства (Джон Нейсбіт, Тофлер)

9. Концепція національного інтересу г. Моргентау.

9. Основні теоретико-методологічні підходи в сучасній зарубіжній політології;

у америк підручнику „Методи політологічного дослідження: основи та техніка” запропон періодизацію розвитку методології:

1. класичний період (античність – до 19 ст.), пов’яз з дедуктивними, логіко-філософ-ми та морально-аксіологічними підходами;

2. інституціональний п-д (сер. 19 ст. – п. 20 ст.) – історико-порів метод та нормативно-інституціональний;

3. Біхевіоралістський п-д (20-70-х рр 20 ст.) – хар-ся активним використ кількісн методів аналізу політ явищ

4. Постбіхевіоралістський п-д (остан чктверть 20 ст - ....) – поєдн старих (традиційних) та нових (кількісних) методів

У стародавні часи - досить поширеним був метод аналогії. (Конфуцій – влада правителя у Д. – як влада батька у сім’ї). Аристотель за доп. морал. критерію поділив усі ф-ми Д. на правильні і неправильні. Він для виявлення заг. рис. у відомих йому Д.-х устроях порівняв їх. При побудові проекту ідеального полісу використ елементи логічного моделювання. Фортеск’ю і Монтеск’є використовували компаративістський метод для порівн. форм правл. в Англ.. та Фр. З появою праць Токвіля, Маркса, Енгельса –помітно більш удосконалене використання порівняльного методу.

Макрідіс „Порівняльна пол-я”

Принципи компаративного підходу:

• поєдн індукції та дедукції

• поєдн схожого та відмінного

• співставлення змін та їх причин

Порівн метод став викор в академічній науці.

Біхевіористський етап став революційним періодом в методології політ. н-ки.

1928 – книга, в якій поясн як використ статистичні методи в політиці (Райс „Кількісні методи в політиці”).

вони вважали що потріб викор збір та аналіз достовірних фактів, які можна емпірично перевірити (тести, анкети, спостереж, матем. моделюв).

У Франції Зігфрід розробив політ карту Франції, цим він створив нову методологію виборчої географії.

у 60-х – криза біхевіористських методів. Істон виступив за повернення якісних методів дослідження.

зараз існує 2 основні методологічні течії:

1-й: - традиціоналістська (за основу бере якісні методи класичної та інституціоналістської політології);

2-й: - емпірична (пріоритет точних і кількісних методів аналізу).

починаючи з 60-х рр. 20 ст. спроби тотального описання майже усіх об’єктів політ. життя (з появою обчисл техніки)

У 1962 – створено Світовий архів баз даних міжуніверситетського консорціуму політичних і соціальних досліджень у місті Енн-Арбор при у-ті Мічігану (зараз це Мекка політологів).

у 1962 за допомогою ЕВМ зроб 2 проекта:

- „Порівняльний аналіз держав” – керівн. проекту А.Бенкс і Р.Текстор (у Масачусестському технологіч ін-ті);

- „Єльська програма збору політ даних” – Б.Рассет та Х.Алкер (Єльський ун-т).

на основі електрон баз даних Кеннет Джанда зміг у 1980 р. провести аналіз у проекті „Політ партії: кроснаціональні дослідження” – за період 25 років у більш ніж 150 країнах. (проводив збір даних з 1955 по 1979).

--- метод case-study – вивчення окремого політ випадку, на відміну від типологізації. (приклад застосування цього методу у книзі Г.Еллісона „Сутність рішення” – аналізує проблему 1962 р. – Карибської кризи).

--- метод моделювання політ. процесів. (математичне, комп’ютерне) – почалося на поч. 20 ст. Розпочав цим займатися Льюіс Річардсон, математик, метеоролог (книга „Математична психологія війни”, 1919р. – намагався вивчити проблему гонки озброєння).

Чинники, що вплив на динаміку гонки озброєння за Річардсоном:

• наявність воєнної загрози;

• тягар поточних витрат;

• минулі образи (впливають на загальний рівень озброєння).

Однією з важливих хар-к є стабільність. Вона визначається за темпами гонки озброєння. Зростання рівня озброєння має нескінченний хар-р і може призвести до війни. Можна прорахувати початок війни.

---Майкл Уоллес проаналізував 28 серйозних конфліктів, яким передувала гонка озброєнь. З цих випадків у 23 була війна.

---у 60-х рр. почали активно викор матем. методи і особливо комп’ютерне моделювання.

--- метод експертних оцінок:

а) метод колективної генерації ідей („мозковий штурм”) – спочатку генерація ідей, а потім їх відбір. План проведення „мозкової атаки” в 6 етапів:

1 етап. – формування групи учасників мозкової атаки (10-15 осіб приблизно одного рангу, коли вони знайомі; або різного рангу, якщо люди не знають 1<=>1-го);

2 ет. – складання „проблемної записки” учасникам „мозк. атаки”. Вона містить:

- опис принципу, на якому базується метод, опис умов максимальної ефективності „мозк. атаки”, основні правила проведення мозкової атаки;

- опис проблемної ситуації (її причини, можливі наслідки).

3 – генерація ідей (ведучий розкриває зміст „проблемної записки”, називає осн. правила: - висловлювання – чіткі і стислі;

-не допускається скептичні зауваження і критика попередніх виступів не допускається;

-кожен може виступати к-ка разів, але не підряд). На цьому етапі активність ведучого – невелика.

Рекомендована тривалість „атаки” 20 хв. – 1 год. (вести аудіозапис).

4 – систематизація ідей, висловлених на етапі генерацій:

-складають номенклатурний порядок усіх ідей;

- кожна з ідей формулюється у загальновизн термінах;

- визнач-ся дублюючі і доповнюючі ідеї, об’єднуються і формулюються у комплексні ідеї;

- виділ ознаки для об’єднання ідей у групи, і потім склад ще один список об’єднаних у групи ідей.

5 – руйнування систематизованих ідей (тут – вже нова група осіб (20-25) професійних спеціалістів. тривалість 1,5 год.)

6 – оцінка критичних зауважень і складання списку ідей, які мож використ на практиці. (тут складається звітна таблиця:

1-а графа – результати етапу систематизації ідей;

2-а – критичні зауваж, що запереч ідеї;

3-а – контр ідеї, висловлені на етапі руйнування;

4-а – показники можливостей практичного застосування ідей).