2. Інгібітори фібринолізу (антифібринолітичні засоби).

Це лікарські засоби, які пригнічують фібринолітичну активність крові та сприяють збереженню фібринних тромбів. Застосовують їх для зупинки кровотеч, зумовлених підвищеною активністю фібринолізину.

Кислота амінокапронова (Acidum aminocapronicum)

Форма випуску: порошок; флакони 100 мл 5 % розчину в ізотонічному розчині натрію хлориду.

Механізм дії: блокує утворення фібринолізину, пригнічує фібриноліз, проявляє кровоспинну, протиалергічну дію, пригнічує утворення антитіл, стимулює функцію печінки. Призначають внутрішньовенно крапельно 100 мл 5 % розчину через 4 години під контролем фібринолітичної активності крові та вмісту фібриногену; всередину в порошку по 2-3 г 3-5 разів на день.

Застосування: для зупинки кровотеч при хірургічних втручаннях, в разі захворювань, при яких наявна підвищена фібринолітична активність крові - після операцій на легенях, простаті, підшлунковій, щитоподібній залозі, при захворюваннях печінки, підшлункової залози тощо.

Побічні ефекти: запаморо­чення, нудота, пронос, катаральне запалення верхніх дихальних шляхів.

Про­типоказання: схильність до тромбозу й емболії, порушення функції нирок, ДВЗ-синдром, вагітність.

Амбен (ПАМБА) (Ambenum)

Форма випуску: ампули 5 мл 1 % розчину, таблетки 0,25 г.

Механізм дії: за будовою і дією близький до кислоти амінокапронової, більш активний; пригнічує утворення фібринолізину. Призначають внутрішньовенно струйно 1-2 мл; всередину по 1 таблетці 3-4 рази на день.

Застосування: місцеві і системні фібринолітичні кровотечі, для зупинки кровотеч при хірургічних втручаннях, геморагічні діатези тромбоцитопенічного походження.

Побічні ефекти: запаморо­чення, диспепсія, прискорення пульсу, зміни АТ.

Про­типоказання: схильність до тромбозу, порушення функції нирок, ДВЗ-синдром, вагітність.

Контрикал (Contrykal)

Форма випуску: флакони з порошком 10 000 - 30 000 - 50 000 ОД.

Механізм дії: антиферментний препарат, гальмує активність ферментів крові і підшлункової залози - трипсину, профібринолізину (плазміну), тому його застосовують як антифібринолітичний засіб. Призначають 10 000 – 20 000 ОД внутрішньовенно повільно або крапельно на 300 – 500 мл ізотонічного розчину натрію хлориду.

Застосування: кровотечі внаслідок порушення фібринолізу, гострий панкреатит, панкреонекроз.

Побічні ефекти: алергічні реакції.

Протипоказання: ДВЗ-синдром.

Ііі. Засоби для інфузійно-трансфузійної терапії (гемокоректори)

інфузійно-трансфузійна терапія – це вид лікування, в основі якого лежить внутрішньовенне введення великих кількостей різних рідин протягом значного часу.

в останній час замість переливання донорської крові застосовують принцип компонентної терапії – застосування компонентів крові.

1. Компоненти крові.

- еритроцитарна маса – це концентрат еритроцитів, відділених від плазми шляхом центрифугування; застосовують з метою замісної терапії при гіпохромних анеміях, масивних крововтратах;

- лейкоцитарний концентрат – трансфузійна середа з великим вмістом лейкоцитів; одержують шляхом зняття лейкоцитної плівки, яка залишається після видалення плазми при осіданні еритроцитів; застосовують при лейкопеніях;

- тромбоцитарний концентрат – містить значну кількість тромбоцитів; одержують з донорської крові шляхом центрифугування; застосовують при тромбоцитопенія;

- плазма крові – це рідка частина крові, яка виконує транспортну, захисну, гемостатичну функцію. Нативну плазму отримують з донорської крові шляхом центрифугування і випускають у флаконах по 50-250 мл. Ліофілізована плазма – висушена із замороженого стану. Свіжозаморожена плазма – кріоплазма – є джерелом компонентів, які підтримують антитромботичну активність крові, та чинників, що нормалізують згортання крові. Застосовують кріоплазму при шокових станах, крововтратах, ДВЗ-синдромі в стадії гіперкоагуляції в поєднанні з гепарином.