6. Розрахунок податку на прибуток підприємств при виплаті доходу (прибутку) нерезиденту.

Різновидом податку на прибуток підприємств є податок на доходи нерезидентів, який в економічній літературі ще називають податком на репатріацію. При виплаті резидентом певних видів доходів на користь нерезидента обов’язок щодо утримання податку на репатріацію і сплати його до бюджету покладається на такого резидента. Відповідно нерезидент фактично отримає такі доходи не у повній сумі, а вже зменшені на суму податку на репатріацію, утриману з них в Україні.

Доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, оподатковуються, зокрема, в порядку і за ставками, визначеними ст. 160 Податкового кодексу України.

Види доходів, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, з яких резиденти повинні утримувати податок на доходи нерезидентів, визначені у п. 160.1 ст. 160 Податкового кодексу України, зокрема: проценти, дисконтні доходи, що сплачуються на користь нерезидента, у тому числі проценти за позиками та борговими зобов'язаннями, випущеними (виданими) резидентом; дивіденди, які сплачуються резидентом; роялті; фрахт та доходи від інжинірингу; лізингова/орендна плата, що сплачується резидентами або постійними представництвами на користь нерезидента - лізингодавця/орендодавця за договорами оперативного лізингу/оренди; доходи від продажу нерухомого майна, розташованого на території України, яке належить нерезиденту, у тому числі майна постійного представництва нерезидента; прибуток від здійснення операцій із торгівлі цінними паперами, деривативами або іншими корпоративними правами, визначений відповідно до норм розділу ІІІ цього Кодексу; доходи, отримані від провадження спільної діяльності на території України; винагорода за провадження нерезидентами або уповноваженими ними особами культурної, освітньої, релігійної, спортивної, розважальної діяльності на території України; інші доходи від провадження нерезидентом (постійним представництвом цього або іншого нерезидента) господарської діяльності на території України.

Відповідно до п. 160.2 ст. 160 Податкового кодексу України резидент, який здійснює на користь нерезидента або уповноваженої ним особи (крім постійного представництва нерезидента на території України) виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності, зобов'язані утримувати податок з таких доходів, зазначених у п. 160.1 ст. 160 цього Кодексу, за ставкою в розмірі 15 відсотків їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати (крім окремих видів доходів, з яких податок на репатріацію не утримується або утримується за іншою ставкою).

Проте якщо положеннями міжнародних договорів України з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати, що набрали чинності, передбачені інші ставки цього податку (наприклад, 10% або 5%) або взагалі передбачено звільнення від утримання податку в Україні з доходів певного виду, то резиденту слід застосовувати положення таких міжнародних договорів (ці договори зазвичай називають договорами про уникнення подвійного оподаткування). Підставою для звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України є подання нерезидентом особі (податковому агенту), яка виплачує йому доходи, довідки (або її нотаріально засвідченої копії), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України (далі - довідка), а також інших документів, якщо це передбачено міжнародним договором України (п. 103.4 ст. 103 Податкового кодексу України).

Резидент не утримує податок на доходи нерезидентів, якщо він виплачує на користь нерезидента доходи у вигляді виручки або інших видів компенсації вартості товарів/виконаних робіт/наданих послуг, переданих/виконаних/наданих резиденту від такого нерезидента (постійного представництва), що передбачено пп. „й” п. 160.1 ст. 160 Податкового кодексу України. Тобто якщо резидент імпортує в Україну товари і виплачує при цьому дохід нерезидентові як плату (виручку) за ці товари, то у цьому випадку податок на доходи нерезидентів (податок на репатріацію) такий резидент не утримує.

Податок на доходи нерезидентів, який утримується згідно зі ст. 160 Податкового кодексу України, застосовується щодо доходів нерезидентів – іноземних компаній, організацій, створених відповідно до законодавства інших держав, і не застосовується щодо доходів фізичних осіб, які не є резидентами України.

7. Витрати за операціями з нерезидентами, що мають

офшорний статус.

У разі укладення договорів, які передбачають здійснення оплати товарів (робіт, послуг) на користь нерезидентів, що мають офшорний статус, витрати платників податку на оплату вартості таких товарів (робіт, послуг) включаються до складу їх витрат у сумі, що становить 85 відсотків вартості цих товарів (робіт, послуг) (п. 161.2 ст. 161 Податкового кодексу України). Інші витрати, що формують собівартість придбаних у таких нерезидентів імпортних товарів, резидент може відобразити у складі витрат у повному обсязі (100%), якщо їх придбання здійснювалося у осіб, які не є нерезидентами з офшорним статусом. До таких інших витрат, крім ввізного мита, витрат на доставку та інших витрат на доведення товарів до стану, придатного для продажу, також включаються витрати на оплату послуг митного брокера, витрати на страхування при транспортуванні — як витрати, пов’язані з доставкою придбаних товарів, а також витрати на сплату винагороди посередникам (комісіонеру, повіреному, агенту тощо).

Відповідно до п. 161.3 ст. 161 Податкового кодексу України під терміном «нерезиденти, що мають офшорний статус» розуміються нерезиденти, розташовані на території офшорних зон. Проте нерезидент може бути розташований на території офшорної зони, але при цьому не мати офшорного статусу. Це відбувається, якщо такий нерезидент надасть платнику податку (резиденту) виписку із правоустановчих документів, легалізовану відповідною консульською установою України, що свідчить про звичайний (неофшорний) статус такого нерезидента. За наявності виписки, що підтверджує звичайний (неофшорний) статус нерезидента, розташованого на території офшорної зони, платник податку (резидент) може включити до витрат, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, 100 відсотків вартості придбаних у такого нерезидента товарів (робіт, послуг).

Перелік офшорних зон установлюється Кабінетом Міністрів України. Зараз є чинним Перелік офшорних зон, затверджений розпорядженням КМУ від 23.02.2011 р. № 143-р.

Податковий кодекс України передбачає також декілька випадків, коли понесені (нараховані) витрати у зв'язку з придбанням послуг або роялті у нерезидентів з офшорним статусом не включаються у повному обсязі до витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, а саме:

1) придбання у нерезидентів з офшорним статусом послуг (робіт) із консалтингу, маркетингу, реклами (пп. 139.1.13 ст. 139 Податкового кодексу України);

2) придбання у нерезидентів з офшорним статусом послуг з інжинірингу (абз. «а» пп. 139.1.15 ст. 139 Податкового кодексу України);

3) роялті, нараховані у звітному періоді на користь нерезидентів з офшорним статусом (абз. «а» ч. 1 пп. 140.1.2 ст. 140 Податкового кодексу України).

Література для вивчення:

1) Бідюк О.О., Шара Є.Ю. Облік і звітність в оподаткуванні: навч. посіб. – К.: «Центр учбової літератури», 2012., стор. 53-146.

2) Податковий кодекс України, стаття 133 - стаття 161.