3

З М І С Т

	Вступ	2
1.	Процесуально-правовий статус та роль прокурора у кримінальному провадженні	4
2.	Правові та організаційні основи прокурорського нагляду за додержанням законів під час досудового розслідування у формі процесуального керівництва	12
2.1.	Реалізація наглядових повноважень прокурора за додержанням вимог закону на початку досудового розслідування	17
2.2.	Нагляд прокурора за додержанням законів під час досудового розслідування у формі процесуального керівництва при проведенні слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій	22
2.3.	Нагляд прокурора за додержанням вимог закону у формі процесуального керівництва щодо підстав та порядку повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення	43
2.4.	Прокурорський нагляд за додержанням вимог закону при затриманні підозрюваного та застосуванні запобіжних заходів під час досудового розслідування	48
2.5.	Нагляд прокурора за додержанням законів у формі процесуального керівництва під час зупинення досудового розслідування	73
2.6.	Реалізація повноважень прокурора щодо нагляду за додержанням законів у формі процесуального керівництва під час закінчення досудового розслідування	77
	Список використаних та рекомендованих джерел	85

ВСТУП

Суттєвим кроком на шляху змін у системі кримінальної юстиції стала розробка Концепції реформування кримінальної юстиції України, затверджена Указом Президента України від 8 квітня 2008 року №311/2008, згідно з якою реформування у вказаній сфері має ґрунтуватися на досягненнях і традиціях національного законодавства, європейських цінностях щодо захисту прав та основоположних свобод людини і громадянина, положеннях міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України. Одним із напрямів реформування кримінальної юстиції України відповідно до цієї Концепції було визначено реформування кримінального процесуального законодавства, зміст якого головним чином полягав у закінченні процедури розроблення та прийняття нового Кримінального процесуального кодексу України (КПК України).

У КПК України від 13 квітня 2012 року представлено нове бачення ролі прокурора у кримінальному провадженні, який відповідно до ст. 36 КПК України здійснює нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням. Це означає, що саме на прокурора покладається обов’язок організації процесу досудового розслідування, визначення його напрямів, координація проведення процесуальних дій, сприяння створенню умов для нормального функціонування слідчих, забезпечення дотримання під час кримінального провадження вимог законів України. Така нормативна модель прокурорської діяльності повинна забезпечити охорону прав та законних інтересів учасників кримінального провадження, законність кримінальної процесуальної діяльності слідчих та оперативних підрозділів, оскільки прокурор спрямовує досудове розслідування, має постійний доступ до процесуальної інформації, обізнаний про ключеві рішення, що приймаються слідчим, своєчасно усуває порушення закону, та здатна забезпечити якість підтримання державного обвинувачення в суді.

В основі правового статусу прокурора в кримінальному провадженні лежать норми Конституції України, які мають засадниче значення для галузевого законодавства. Крім того, правовий статус прокурора, крім КПК України, визначається і в Законі України «Про прокуратуру», а також положеннями міжнародних договорів України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України. Важливого значення у регулюванні правового статусу прокурора відіграють підзаконні нормативно-правові акти, зокрема накази Генерального прокурора України, в яких містяться положення, спрямовані на підвищення ефективності прокурорської діяльності, вирішення завдань прокурора в кримінальному провадженні, створення необхідних умов для реалізації ним покладених на нього державою функцій.

Як прокурори у кримінальному проваджені можуть виступати особи, перелічені у п. 15 ч. 1 ст. 3 КПК України, керівники органу прокуратури зазначені у п. 9 ч. 1 ст. 3 КПК України. До них, зокрема, належать Генеральний прокурор України, прокурор Автономної Республіки Крим, області, міст Києва та Севастополя, міжрайонний прокурор, прокурор міста, району, прирівняні до них прокурори та їхні заступники, які діють у межах своїх повноважень.

Прокурор, який здійснюватиме повноваження прокурора у конкретному кримінальному провадженні, визначається керівником відповідного органу прокуратури та здійснює свої повноваження з його початку до завершення (ч. 2 ст. 37 КПК України). Отже, у кримінальному процесі запроваджується принцип незмінюваності прокурора, що повинен забезпечити ефективність здійснення нагляду за додержанням законів під час проведення досудового розслідування, підтримання державного обвинувачення в суді та в цілому досягнення завдань кримінального провадження.

Багатоетапність досудового розслідування, конституційні функції прокуратури, пріоритетна роль прокурора у кримінальному провадженні, який здійснює нагляд у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням, зумовлюють широкий спектр його повноважень, особливості реалізації яких стали предметом дослідження методичних рекомендацій.

Метою методичних рекомендацій є надання теоретичної та практичної допомоги з питань здійснення нагляду за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва ним.

1. Процесуально-правовий статус та роль прокурора у кримінальному провадженні

Прокуратура України є складовою державного механізму, яка наділена певним обсягом влади для здійснення нагляду за виконанням законів у державі. Відповідно до Конституції України (статті 121–123), прокуратура є організаційним самостійним державно-правовим інститутом влади, який не належить до жодної з її гілок.

Згідно зі ст. 121 Основного Закону України, на прокуратуру покладаються такі функції: 1) підтримання державного обвинувачення в суді; 2) представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом; 3) нагляд за додержанням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство; 4) нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов’язаних з обмеженням особистої свободи громадян; 5) нагляд за додержанням прав і свобод людини та громадянина, додержанням законів з цих питань органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Відповідні повноваження прокуратури закріплено й у ст. 5 Закону України «Про прокуратуру».

Прокурорський нагляд у кримінальному провадженні здійснює Генеральний прокурор України і підпорядковані йому прокурори (ст. 1 Закону України «Про прокуратуру», ст. 36 КПК України), а саме: перший заступник, заступники Генерального прокурора України, їхні старші помічники, помічники, прокурори Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя, прокурори міст і районів, районів у містах, міжрайонні та спеціалізовані прокурори, їхні перші заступники, заступники прокурорів, старших прокурорів та прокурори прокуратур усіх рівнів, які діють у межах повноважень, визначених КПК України.

Прокурор, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог КПК України, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється. Органи державної влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, службові й інші фізичні особи зобов’язані виконувати законні вимоги та процесуальні рішення прокурора.

Варто зазначити, що прокуратура є єдиним органом, що здійснює нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням. Так, згідно з ч. 2 ст. 36 КПК України, прокурор здійснює нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням. Передбачено, що прокурор має такі повноваження щодо здійснення керівництва досудовим слідством: доручати органу досудового розслідування проведення досудового розслідування; доручати слідчому, органу досудового розслідування проведення в установлений прокурором строк слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій, інших процесуальних дій або давати вказівки щодо їх проведення чи брати участь у них, а в необхідних випадках особисто проводити слідчі (розшукові) та процесуальні дії в порядку, визначеному КПК України; скасувати незаконні та необґрунтовані постанови слідчих; ініціювати перед керівником органу досудового розслідування питання про відсторонення слідчого від проведення досудового розслідування та призначення іншого слідчого за наявності підстав, передбачених КПК України для його відводу, або у випадку неефективного досудового розслідування; погоджувати або відмовляти у погодженні клопотань слідчого до слідчого судді про проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій, інших процесуальних дій у випадках, передбачених КПК України, чи самостійно подавати слідчому судді такі клопотання; погоджувати клопотання слідчого до слідчого судді про застосування заходів забезпечення кримінального провадження; погоджувати слідчому повідомлення особі про підозру; погоджувати слідчому постанову про зупинення досудового розслідування.

Необхідно зауважити, що покладання на прокуратуру функції процесуального керівництва означає не тільки появу нових повноважень стосовно слідчих органів досудового розслідування, а й персональної відповідальності прокурорів за якість і ефективність розслідування кримінальних правопорушень.

При здійсненні нагляду за додержанням законів органами досудового розслідування прокурор зобов’язаний вживати заходів до того, щоб ці органи дотримувалися передбаченого законом порядку реєстрації, початку та розслідування діянь, які містять ознаки кримінального правопорушення, проведення оперативно-розшукових заходів, зупинення і закриття кримінальних проваджень, додержання строків провадження, встановлювати всі ті обставини, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні (ст. 91 КПК України) і становлять кінцеву мету процесу доказування.

Прокурорський нагляд за дотриманням законів органами досудового розслідування здійснюється у чіткій процесуальній формі. Важливою особливістю прокурорського нагляду за дотриманням законів органами досудового розслідування є наявність у прокурора владно-розпорядних повноважень. Останні полягають у тому, що акти реалізації наглядових повноважень мають обов’язкову силу як для осіб, які проводять досудове розслідування, так і для учасників кримінального провадження. Прокурор має право скасовувати незаконні і необґрунтовані постанови слідчого та давати їм обов’язкові для виконання вказівки щодо проведення слідчих (розшукових) дій, інших процесуальних дій (п.п. 7, 4 ч. 2 ст. 36 КПК України). Прокурор перевіряє кримінальні провадження, у зв’язку з чим він має право мати повний доступ до матеріалів, документів та інших відомостей (п. 2 ч. 2 ст. 36 КПК України), що стосуються досудового розслідування, санкціонує проведення деяких процесуальних дій, погоджує або відмовляє у погодженні клопотань слідчого до слідчого судді про проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових дій), інших процесуальних дій у випадках, передбачених цим Кодексом, чи самостійно подає слідчому судді такі клопотання тощо. Особливістю процесуального статусу прокурора під час досудового розслідування є й те, що прокурорський нагляд містить право вирішувати всі процесуальні питання, які виникають на цій стадії процесу, за винятком тих питань, рішення яких належить до виняткової компетенції слідчого судді.

Загалом до процесуальних рішень прокурора належать:

• постанова прокурора – основний процесуальний документ, яким прокурор зобов’язує слідчого, керівника органу досудового розслідування, фізичних або юридичних осіб вчинити певні дії. Постанова повинна відповідати вимогам, встановленим ч. 5 ст. 110 КПК України. Прокурор має право виносити постанови про: відмову в задоволенні клопотання про проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій (ч. 3 ст. 93); визнання тимчасового вилучення майна безпідставним (п. 1 ч. 1 ст. 169); скасування арешту майна (ч. 3 ст. 174); визначення підслідності у випадках, передбачених ч. 5 ст. 216; продовження строку досудового розслідування (ст. 294); ексгумацію трупа (ст. 239); освідування особи (ст. 241); проведення негласної слідчої (розшукової) дії (ст. 251); зупинення досудового розслідування (ч. 4 ст. 280); оголошення розшуку підозрюваного (ст. 281); відновлення досудового розслідування (ст. 282); закриття кримінального провадження (ч. 3 ст. 284); продовження строку досудового розслідування або про відмову в такому продовженні (ст. 294); відмову від підтримання державного обвинувачення (ст. 340); скасування постанов слідчого;

• обвинувальний акт – процесуальне рішення, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування;

• клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру – процесуальне рішення, яким прокурор вважає доведеним, що особа вчинила суспільно небезпечне діяння у стані неосудності або після вчинення кримінального правопорушення захворіла на психічну хворобу, яка виключає можливість застосування покарання, і яким завершується досудове розслідування;

• клопотання про застосування примусових заходів виховного характеру – процесуальне рішення, яким прокурор висуває неповнолітньому обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення та вважає, що виправлення неповнолітнього, який обвинувачується у вчиненні вперше кримінального проступку, злочину невеликої тяжкості або необережного злочину середньої тяжкості можливе без застосування кримінального покарання;

• клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності – процесуальне рішення, яким завершується досудове розслідування та яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, вважаючи при цьому, що виправлення особи, за наявності підстав, передбачених статтями 44–49 КК України, є можливим за умов звільнення його від кримінальної відповідальності, про що він ставить питання у даному процесуальному рішенні перед судом;

• письмові вказівки – письмовий документ, у якому прокурор визначає для слідчого обов’язкові для виконання ним слідчі (розшукові) дії, негласні слідчі (розшукові) дії та інші процесуальні й організаційні дії. Невиконання законних вказівок прокурора, наданих у встановленому порядку, має наслідком передбачену законом відповідальність;

• письмове доручення – письмовий документ, яким прокурор зобов’язує слідчого, орган досудового розслідування, оперативні підрозділи провести у встановлений прокурором строк слідчі (розшукові) дії, негласні слідчі (розшукові) дії, інші процесуальні дії.

При здійсненні нагляду за дотриманням законів органами досудового розслідування прокурор не повинен обмежувати передбачені законом права слідчого і його процесуальну самостійність.

Прокурор при здійсненні нагляду перевіряє як діяльність слідчих, так і осіб, які керують ними. Наглядаючи за діями слідчого, прокурор також зобов’язаний здійснювати нагляд і за діяльністю керівника органу досудового розслідування. Керівник органу досудового розслідування зобов’язаний виконувати доручення та вказівки прокурора, які даються в письмовій формі. Невиконання керівником органу досудового розслідування законних вказівок та доручень прокурора, наданих у порядку, передбачених КПК України, тягне за собою передбачену законом відповідальність (ч. 3 ст. 39 КПК України).

Прокурор скасовує незаконні чи необґрунтовані постанови слідчих. Прокурор у своїй постанові про скасування постанови слідчого зобов’язаний вказати, у чому полягає незаконність і необґрунтованість постанови, тобто рішення прокурора повинно бути вмотивованим. При скасуванні постанови прокурор має право за потреби самостійно ухвалити рішення щодо поставлених процесуальних питань.

Прокурор дає письмові вказівки про розслідування злочинів, про обрання, зміну або скасування запобіжного заходу, кваліфікацію злочину, про проведення окремих слідчих (розшукових) дій, інших процесуальних дій. Надання вказівок прокурором є процесуальною дією, а тому відповідно до врегульованої законом процесуальної форми здійснюється виключно в письмовій формі. Під час досудового розслідування доцільно долучати вказівки до матеріалів кримінального провадження, а їхні копії зберігати у матеріалах наглядового провадження. У вказівці прокурор має право визначити строк її виконання, але при цьому він повинен бути реальним, відповідати тому обсягу дій, які пропонується виконати. Всі вказівки прокурора мають бути конкретними і аргументованими. Вони можуть мати як загальний (про перевірку версій, алібі підозрюваного), так і конкретний характер (про проведення певних процесуальних дій). Вказівки прокурора є обов’язковими для слідчих, керівників органу досудового розслідування (ч. 4 ст. 40, ч. 3 ст. 39 КПК України). Вказані особи можуть оскаржити вказівки прокурора прокурору вищого рівня, однак оскарження не зупиняє їхнього виконання. Процедура такого оскарження полягає в тому, що у випадках відмови прокурора у погодженні клопотання слідчого до слідчого судді про застосування заходів забезпечення кримінального провадження, проведення слідчих (розшукових) дій чи негласних слідчих (розшукових) слідчий має право звернутися до керівника органу досудового розслідування, який після вивчення клопотання за необхідності ініціювати розгляд питань, порушених у ньому, перед прокурором вищого рівня, який протягом трьох днів погоджує відповідне клопотання або відмовляє у його погодженні (ч. 3 ст. 40 КПК України). З особливою увагою прокурори повинні розглядати скарги в разі незгоди слідчого щодо ключових питань кримінального провадження, тобто таких, які по суті вирішують долю провадження, наприклад, повідомлення особи про підозру, обсяг і кваліфікацію кримінального правопорушення, про закриття провадження тощо.

Прокурор може доручати проведення певних слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій оперативним підрозділам. Доручення прокурора повинно бути письмовим. Вимога давати оперативному підрозділу доручення в письмовій формі зумовлена тим, щоб, по-перше, оперативні підрозділи діяли в межах вказівок прокурора, по-друге, щоб вони мали підтвердження своїх повноважень на здійснення процесуальних дій, які їм доручають, аби згодом не ставилося питання про недопустимість доказів, отриманих у результаті проведення слідчих (розшукових) дій, через неналежне збирання доказів. Доручення стосовно вказаних процесуальних дій є обов’язковими для виконання оперативними підрозділами (ст. 41 КПК України).

Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 36 КПК України прокурор може бути присутнім при проведенні слідчих (розшукових) та процесуальних дій, а також брати безпосередню активну участь у їх проведенні. При цьому прокурор не повинен обмежувати процесуальну самостійність слідчого. В обох випадках прокурор стежить за тим, щоб слідчий дотримувався всіх вимог закону про проведення слідчих (розшукових) дій. Своїми порадами прокурор допомагає слідчому здійснювати слідство тактично правильно та криміналістично грамотно і більш ефективно.

Прокурор дає згоду або подає до суду клопотання про обрання запобіжного заходу, про його зміну, а також про продовження строку тримання під вартою (ст.ст. 176, 184, 200, 199 КПК України). Слідчий не має права самостійно звернутися до слідчого судді з клопотанням про обрання запобіжного заходу без попереднього звернення до прокурора або у разі, якщо прокурор відмовив у погодженні клопотання про обрання запобіжного заходу. Аналогічне стосується і зміни запобіжного заходу, а також продовження строку тримання під вартою. У разі відмови у погодженні клопотання прокурор повинен письмово викласти мотиви відмови.

Згідно з ч. 1 ст. 291 КПК України, обвинувальний акт складається слідчим, після чого затверджується прокурором. Обвинувальний акт може бути складений прокурором, якщо він повністю або частково не погодився з формою чи змістом обвинувального акта, що був складений слідчим або в інших випадках (п. 13 ч. 2 ст. 36 КПК України).

Прокурори вищого рівня, зокрема Генеральний прокурор України, його заступники, прокурори Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя і прирівняні до них прокурори, мають право доручити здійснення досудового розслідування будь-якого кримінального правопорушення іншому органу досудового розслідування, у тому числі слідчому підрозділу вищого рівня в межах одного органу, у разі неефективного досудового розслідування. Метою цього є забезпечення найбільш повного і неупередженого розслідування у розумні строки, що зумовлює необхідність доручення слідства іншому, більш компетентному і досвідченому слідчому, у зв’язку зі складністю розслідування. Оформлення такого доручення іншому органу досудового розслідування повинно відбуватися у формі постанови, із зазначенням мотивів рішення прокурора.

Прокурор згідно з п. 8 ч. 2 ст. 36 КПК уповноважений ініціювати перед керівником органу досудового розслідування питання щодо відсторонення слідчого від проведення досудового розслідування та призначення іншого слідчого за наявності підстав, передбачених КПК України, для його відводу або у випадку неефективного досудового розслідування. Але слід зазначити, що подібне повноваження прокурора має реалізовуватися у виняткових випадках, таких як: грубе порушення прав фізичних і юридичних осіб під час провадження, застосування незаконних методів ведення слідства, використання затримання як способу одержання від підозрюваного зізнання, фальсифікація доказів, ігнорування вказівок начальника слідчого підрозділу або прокурора, суттєва неповнота або упередженість слідства, тяганина тощо.

Ініціювання відсторонення слідчого від подальшого ведення слідства оформляється мотивованою постановою прокурора. Водночас неприпустимо без достатніх підстав ініціювати відсторонення слідчого від подальшого ведення досудового слідства, оскільки в цьому разі прокурор допустить посадове зловживання і завдасть шкоди професійній репутації слідчого.

Прокурор вирішує низку питань, що стосуються міжнародного співробітництва у сфері кримінального провадження. Генеральна прокуратура України є центральним органом щодо видачі (екстрадиції) обвинувачених (підозрюваних) у провадженнях на стадії досудового розслідування. Прокурор перевіряє перед направленням прокурору вищого рівня документи органу досудового розслідування про видачу особи (екстрадицію), повертає їх відповідному органу з письмовими вказівками, якщо вважає їх необґрунтованими або такими, що не відповідають вимогам міжнародного договору України чи іншого акта законодавства України. Прокурор доручає органам досудового розслідування проведення розшуку і затримання осіб, які вчинили правопорушення за межами України.

Наступною формою міжнародного співробітництва є право прокурора з одного боку доручати органу досудового розслідування виконання запиту (доручення) компетентного органу іноземної держави про міжнародну правову допомогу або перейняття кримінального провадження, перевіряти повноту і законність проведення процесуальних дій, а також повноту, всебічність та об’єктивність розслідування у перейнятому кримінальному провадженні, а з іншого – з прокурором органи досудового розслідування повинні погоджувати свій запит на міжнародно-правову допомогу, передання кримінального провадження (п.п. 16, 17, 18, 19 ч. 2 ст. 36 КПК України).

Отже, системний аналіз передбачених у ст. 36 КПК України повноважень прокурора під час досудового розслідування дає підстави для їх поділу на такі блоки:

• розпочинає досудове розслідування (ч. 1 ст. 214 КПК України);

• має повний доступ до матеріалів, документів та інших відомостей, що стосуються досудового розслідування;

• доручає: 1) органу досудового розслідування – проведення досудового розслідування (ч. 7 ст. 214 КПК України); 2) слідчому, органу досудового розслідування – проведення у встановлений прокурором строк слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій, інших процесуальних дій; 3) проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій – відповідним оперативним підрозділам;

• дає вказівки щодо проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій, інших процесуальних дій, бере участь у них, а за необхідності особисто проводить слідчі (розшукові) та процесуальні дії, призначає ревізії та перевірки в порядку, визначеному законом (ст. 78 Податкового кодексу України, ст. 11 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» тощо);

• скасовує незаконні та необґрунтовані постанови слідчих (ч. 5 ст. 284, ч. 2 ст. 305 КПК України тощо), ініціює перед керівником органу досудового розслідування питання про відсторонення слідчого від проведення досудового розслідування та призначення іншого слідчого за наявності підстав для його відводу (ст. 77 КПК України) або у випадку неефективного досудового розслідування, приймає процесуальні рішення, у тому числі щодо закриття кримінального провадження (ст. 284 КПК України) та продовження строків досудового розслідування (статті 295, 296 КПК України). Варто звернути увагу, що відповідно до ч. 3 ст. 296 КПК України, прокурор у разі необхідності перед спливом продовженого строку досудового розслідування може повторно звернутися з клопотанням про його продовження. При цьому прокурор керується параграфом 4 гл. 24 КПК України, але у межах відповідних строків (ч. 2 ст. 219 КПК України);

• погоджує або відмовляє в погодженні:

1) клопотань слідчого до слідчого судді про проведення слідчих (розшукових) дій (ч. 3 ст. 233, ч. 3 ст. 234, ч. 5 ст. 240 КПК України), негласних слідчих (розшукових) дій (ч. 3 ст. 246, ч. 2 ст. 249, ч. 2 ст. 258, ч. 2 ст. 274 КПК України), інших процесуальних дій (ч. 7 ст. 100, ч. 1 ст. 150, ч. 1 ст. 155, ч. 1 ст. 160, ч. 1 ст. 171, ч. 4 ст. 176, ч. 1 ст. 188, ч. 1 ст. 192, ч. 1 ст. 199, ч.ч. 1, 5 ст. 200 КПК України) чи самостійно подає слідчому судді такі клопотання (ч. 7 ст. 100, ч. 1 ст. 150, ч. 1 ст. 155, ч. 1 ст. 160, ч. 1 ст. 171, ч. 4 ст. 176, ч. 1 ст. 188, ч. 1 ст. 192, ч. 1 ст. 199, ч.ч. 1, 5 ст. 200, ч. 3 ст. 233, ч. 3 ст. 234, ч. 5 ст. 240, ч. 3 ст. 246, ч. 2 ст. 249, ч. 2 ст. 258, ч.ч. 2, 4 ст. 272, ч. 2 ст. 274 КПК України);

2) запитів органу досудового розслідування про міжнародну правову допомогу (ст. 551 КПК України), передання кримінального провадження (ч. 1 ст. 599 КПК України) або доручає органу досудового розслідування виконання запиту (доручення) компетентного органу іноземної держави про міжнародну правову допомогу (ст. 558 КПК України) або перейняття кримінального провадження (статті 595, 598 КПК України), перевіряє повноту і законність проведення процесуальних дій (ч. 3 ст. 558 КПК України), а також повноту, всебічність та об’єктивність розслідування в перейнятому кримінальному провадженні (ст. 598 КПК України);

• повідомляє особі про підозру (у випадках, передбачених КПК України, повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального правопорушення може здійснюватися слідчим за погодженням із прокурором – ч. 4 ст. 22. п. 6 ч. 2 ст. 40, ст. 277 КПК України);

• пред’являє цивільний позов в інтересах держави та громадян, які через фізичний стан чи матеріальне становище, недосягнення повноліття, похилий вік, недієздатність або обмежену дієздатність неспроможні самостійно захистити свої права (ч. 3 ст. 128 КПК України);

• затверджує чи відмовляє в затвердженні обвинувального акта, клопотань про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, вносить зміни до складеного слідчим обвинувального акта чи зазначених клопотань, самостійно складає обвинувальний акт або зазначені клопотання (статті 291, 292 КПК України);

• звертається до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру, клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності (статті 290–293 КПК України);

• підтримує державне обвинувачення в суді, відмовляється від підтримання державного обвинувачення, змінює його або надає додаткове обвинувачення (ст. 341 КПК України);

• перевіряє перед направленням прокурору вищого рівня документи органу досудового розслідування про видачу особи (екстрадицію), повертає їх відповідному органу з письмовими вказівками, якщо такі документи необґрунтовані або не відповідають вимогам міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, чи законам України (ст. 575 КПК України);

• доручає органам досудового розслідування проведення розшуку і затримання осіб, які вчинили кримінальне правопорушення за межами України, виконання окремих процесуальних дій з метою видачі особи (екстрадиції) за запитом компетентного органу іноземної держави;

• оскаржує судові рішення в порядку, встановленому КПК України (ст. 309 КПК України);

• здійснює інші повноваження, передбачені КПК України.

Таким чином, прокурор наділений виключними процесуальними повноваженнями щодо прийняття основних, ключових рішень на стадії досудового розслідування.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 КПК України прокурор зобов’язаний всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом’якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.