Устименко Тетяна Петрівна – доцент кафедри цивільного права і процесу Національної академії внутрішніх справ України, кандидат юридичних наук

Земельне право України є однією з найважливіших галузей права нашої держави. Вивчення нормативного курсу “Земельне право України” передбачає знання студентами суспільних відносин стосовно реалізації права власності на землю, з питань володіння, користування і розпорядження землею.

Метою земельного права є регулювання земельно-правових відносин між суб’єктами. Ця галузь права має свій предмет, методи, принципи та джерела. Регулювання окремих питань здійснюється нормами цивільного, адміністративного, аграрного, екологічного права. Тому земельне право є комплексною галуззю права.

Основним завданням земельного права як навчальної дисципліни є вивчення земельно-правових інститутів земельного права: право власності на землю, види землекористування, земельні сервітути, добросусідство, гарантії прав на землю, відповідальність за порушення земельного законодавства, категорії земель, правові режими земель України у відповідності з їх категоріями тощо.

Планом навчального процесу для засвоєння курсу на лекції відведено – 6 годин, на семінарські заняття 6 годин.

Мета навчальної дисципліни – надати студентам необхідні знання в області земельного права України, допомогти студентам засвоїти теоретичні положення земельного права, а також підготувати їх до практичної діяльності у вирішенні земельних спорів.

Студенти повинні знати такі основні цивілістичні поняття: право власності на землю; форми власності на землю в Україні; право постійного користування земельною ділянкою; земельна ділянка; сервітут, емфітевзис, суперфіцій, добросусідство; орендне землекористування; земельне правопорушення; землеустрій; державний земельний кадастр тощо .

Необхідно уміти використовувати на належному рівні норми земельного законодавства при вирішенні практичних завдань, чітко визначати види прав на землю, підстави та порядок виникнення і припинення права власності на землю, суб’єктів права постійного користування та орендного землекористування, поняття та правове забезпечення земельного сервітуту та добросусідства, поняття та порядок надання земельних ділянок у постійне користування, правові засади купівлі-продажу земельних ділянок, дарування, успадкування, обміну земельних ділянок, безоплатної передачі земельних ділянок у власність громадян, види відповідальності за порушення земельного законодавства тощо.

З найбільш важливих тем курсу проводяться семінарські заняття. Рівень знань студентів, їх підготовленість, активність на семінарах оцінюється викладачем.

Для підвищення якості вивченого матеріалу та навичок з практичної діяльності студентів запропоновані ситуативні задачі.

Земельне право україни

№ п/п	Назва теми	Передбачені години
		Лекції	Семінари	Практичні
1.	Загальні положення (поняття, предмет, методи, система, принципи і джерела) земельного права України	1	1	-
2.	Склад та цільове призначення земель України	1	1	-
3.	Права на землю в Україні	2	2	-
4.	Набуття і реалізація права на землю. Відповідальність за порушення земельного законодавства	2	2	-
	Всього:	6	6	-

Форма підсумкового контролю – ЗАЛІК

До заліку допускаються студенти, які не мають поточних незадовільних оцінок і відпрацювали всі пропущені теми.

Основні поняття навчальної дисципліни

Земельні відносини – це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею.

Суб’єкти земельних відносин – громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади.

Земельна ділянка – це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Право власності на землю – це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками.

Право постійного користування земельною ділянкою – це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Оренда землі – це основане на договорі платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для здійснення підприємницької діяльності.

Орендна плата – це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Орендодавці земельних ділянок – фізичні та юридичні особи, які є власниками земельних ділянок і можуть передавати їх у користування іншим на підставі договору оренди. Орендодавцями можуть бути сільські, селищні і міські ради, державні адміністрації та ін.

Право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Право земельного сервітуту – це право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками).

Емфітевзис – це право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб.

Суперфіцій – право користування чужою земельною ділянкою для забудови.

Державний земельний кадастр – це єдина державна система земельно-кадастрових робіт, яка встановлює процедуру визнання факту виникнення або припинення права власності і права користування земельними ділянками та містить сукупність відомостей і документів про місце розташування та правовий режим цих ділянок, їх оцінку, класифікацію земель, кількісну та якісну характеристику, розподіл серед власників землі та землекористувачів.

Земельний податок – це обов’язковий платіж, що справляється з юридичних і фізичних осіб за користування земельними ділянками.

Землеустрій – це сукупність соціально-економічних та екологічних заходів, спрямованих на регулювання земельних відносин та раціональної організації території адміністративно-територіальних утворень, суб’єктів господарювання, що здійснюються під впливом суспільно-виробничих відносин і розвитку продуктивних сил.

Землі запасу – земельні ділянки, які взагалі не передавались у власність чи користування, або права на них були припинені (при добровільній відмові власника від права на земельну ділянку; смерті власника за відсутності спадкоємця; конфіскації за рішенням суду; не відчуження земельної ділянки сільськогосподарського призначення іноземними особами та особами без громадянства протягом року після прийняття спадщини). Можуть перебувати в кожній категорії і належати до державної або комунальної власності.

Землі сільськогосподарського призначення – надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності.