Урок 5

Тема: Навчально-пізнавальні й академічні здібності. Прийоми засвоєння навчальної інформації

1. Поняття про здібності.

Що дає підставу говорити про наявність у людини здібностей до якоїсь діяльності? Основою служать два показники: швидкість оволодіння діяльністю та якість досягнень. Людину вважають здібною, якщо вона, по-перше, швидко і успішно оволодіває будь-якою діяльністю, легко в порівнянні з іншими людьми набуває відповідні уміння та навички і, по-друге, досягає результатів, які значно перевищують середній рівень.

Від чого це залежить? Чому при всіх інших рівних умовах одні люди швидше і легше оволодівають якою-небудь діяльністю і досягають в ній більших успіхів, ніж інші? Справа в тому, що кожна діяльність (педагогічна, музична, математична, літературна тощо) ставить перед людиною певні вимоги до її психічних процесів, роботи аналізаторів, швидкості реакцій, до якостей особистості. Одні люди можуть мати відповідні якості, у інших вони можуть бути слабо розвинені. Якщо люди мають такі індивідуально-психологічні особливості, які найбільше відповідають вимогам певної діяльності, то це означає, що вони здібні до цієї діяльності.

Здібності – це індивідуально-психологічні особливості, що відповідають вимогам даної діяльності і є умовою успішного її виконання (учні записують визначення у зошити).

Звернемо увагу на найважливіші сторони цього визначення. По-перше, здібності – це індивідуальні особливості, тобто те, що відрізняє одну людину від іншої. По-друге, це не просто особливості, а психологічні особливості. Тому довгі, гнучкі пальці (особливості піаніста) чи високий зріст (особливості баскетболіста) не є здібностями, хоч і допомагають добитися успіху у відповідній діяльності. І нарешті, здібності – це не всілякі індивідуально-психологічні особливості, а лише ті, які відповідають вимогам певної діяльності.

До здібностей відносяться, наприклад, музичний слух і почуття ритму, необхідні для успішних занять музикою; конструктивне уявлення, необхідне для виконання діяльності конструктора, інженера; швидкість рухових реакцій, необхідна при заняттях деякими видами спорту.

2. Здібності та діяльність.

Здібності формуються та виявляються тільки в процесі відповідної діяльності. Не спостерігаючи людину в діяльності, не можна судити про наявність чи відсутність у неї здібностей. Не можна говорити про здібності до музики, якщо дитина ще не займалася хоча б елементарними формами музичної діяльності, якщо її ще не навчали музики. Тільки в процесі цього навчання визначиться, якими є її здібності, швидко та легко чи повільно та важко будуть формуватись у неї почуття ритму, музична пам’ять.

Людина не народжується здібною до тієї чи іншої діяльності, її здібності формуються, складаються, розвиваються у правильно організованій відповідній діяльності, протягом її життя, пі впливом навчання та виховання. Іншими словами, здібності – життєве, а не вроджене утворення.

3. Природні передумови розвитку здібностей.

Чи грають яку-небудь роль у розвитку здібностей природні, вроджені фактори?

Більшість західних вчених вважають, що і вид здібностей, і їх рівень зумовлені від народження, що здібності зарання запрограмовані в генах, що це своєрідний дар природи.

Психологи-матеріалісти визнають роль природних, біологічних факторів як природних передумов розвитку здібностей. Такі природні передумови розвитку здібностей називають задатками.

Задатки – деякі вроджені анатомо-фізіологічні особливості мозку, нервової системи, аналізаторів, які обумовлюють природні індивідуальні відмінності між людьми (учні записують визначення у зошити).

Задатки впливають на процес формування і розвитку здібностей. При всіх інших рівних умовах наявність позитивних для даної діяльності задатків сприяє успішному формуванню здібностей, полегшує їх розвиток.