Виробнича інфраструктура включає:

- транспорт всіх видів для обслуговування виробництва;

- засоби зв'язку для обслуговування виробництва;

- матеріально-технічну постачання і систему просування товарів;

- підприємства, що забезпечують заготовку та збут сільськогосподарської продукції;

- об'єкти електроенергетики.

Соціально-побутова інфраструктура - це сукупність галузей і підгалузей, що забезпечують матеріальні, культурні та побутові умови для розміщення та нормальної життєдіяльності людей. Оскільки практична реалізація цих умов виражається в послугах і духовних благах, то соціально-побутову інфраструктуру можна назвати сферою виробництва послуг і духовних благ.

У галузевій класифікації соціально-побутова інфраструктура представлена:

- ​​освітою,

- охороною здоров'я,

- фізкультурою і спортом,

- культурою і мистецтвом,

- роздрібною торгівлею та ресторанним господарством,

- житлово-комунальним господарством,

- побутовим обслуговуванням,

- пасажирським транспортом,

- зв'язком для обслуговування населення.

Інституційна інфраструктура виступає не як самостійна галузь або підгалузь, а як обслуговуюча їх у ролі керуючої підсистеми. Вона формується з організацій, які безпосередньо керують відтворювальним процесом або обслуговують сферу обігу :

• установи фінансово-кредитної і банківської систем,

• обчислювальні центри тощо).

Екологічна інфраструктура складається із споруд і об'єктів, призначених для охорони, відтворення і поліпшення навколишнього природного середовища. Формування екологічної інфраструктури стало першочерговою необхідністю сучасного етапу розвитку суспільства, обумовленого зростанням темпів видобутку і використання різних природних ресурсів, забрудненням зовнішнього середовища відходами виробництва і споживання.

Персональна інфраструктура охоплює кількість і «якість» (рівень підготовки) людей, що приймають участь в розподілі праці товарного господарства, з урахуванням їх роботи, яка сприяє підвищенню ступеня інтеграції господарської діяльності.

Інфраструктура за своїм змістом має ряд властивих їй ознак:

1) вона є продуктом розвитку продуктивних сил суспільства;

2) вона виступає як результат процесу виробництва матеріальних благ;

3) її зміст визначається внутрішньою економічною єдністю галузей, які її формують, та видів діяльності;

4) вона є відображенням тих економічних відносин, які склалися на даному етапі розвитку або властиві певному суспільству;

5) види діяльності галузей, які формують інфраструктуру, обумовлюються тими функціональними призначеннями або пріоритетами, які складаються в суспільстві.

Вдосконалення інфраструктури благотворно впливає на економіку, тоді як її відсутність або недостатній розвиток може сприяти підвищенню інфляції.

За результатами становлення та розвитку інфраструктури (у зіставленні з матеріальним виробництвом) можна виділити три групи країн:

• першу групу представляють США, де рівень розвитку інфраструктурних складових національної економіки випереджає рівень розвитку інфраструктури;

• другу групу складають країни Західної Європи, які отримали в післявоєнні роки великі інвестиційні вкладення США в свою економіку, які дозволили вирівняти темпи розвитку інфраструктури та матеріального виробництва;

• третя група представлена ​​країнами колишнього СРСР і державами колишнього соцтабору, рівень розвитку інфраструктури в яких значно відставав від рівня розвитку матеріального виробництва. Проблема полягала не в тому, що була відсутня елементарна інфраструктура, а в тому, що вона призначалася для централізованої планової економіки.

Таким чином, ринкову інфраструктуру можна розглядати як сукупність організаційно-правових форм, які організаційно і матеріально забезпечують основні ринкові процеси - взаємний пошук один одного продавцями і покупцями, рух товару, обмін товарів на гроші, а також господарсько-економічну та фінансову діяльність ринкових структур.