Флавій Авіан

Байки

Переклад М.Борецького

s

© М.Борецький (переклад з латини), 1977, 2000

Джерело: Давня римська поезія в українських перекладах і переспівах. Л.: Світ, 2000. 328 с. - С.: 294-301.

Зміст

1. Нянька і Дитя

2. Черепаха і Орел

3. Краб і його мати

4. Вітер і Сонце

9. Два Приятелі і Ведмідь

11. Два Горщики

16. Дуб і Очерет

18. Чотири Бики і Лев

19. Ялина і Терен

21. Пташка і жнива

22. Жадібний і Заздрісний

27. Ворона і дзбанок

32. Хлібороб і Воли

39. Воїн, що спалює зброю

1. Нянька і дитя

Якось селянка дитя, що заходилось плачем, лякала:

- Як не замовкнеш, тебе лютий вовчище ковтне!

Вовк легковірний почув ці обіцянки і під дверима

В марних надіях без сну довго вночі пильнував.

Врешті дитя, натомившись од сліз, сном глибоким заснуло,

Й навіть надію тоді втратив голодний хижак.

Вгледіла вовкова жінка, що муж повертається з ловів

В рідний берліг лісовий дуже голодним і злим,

Й мовила: - Чом не несеш ти додому нічого, щелепу

Чом ти відвісив без сил й хмуриш охляле лице? [295]

- Ах, не дивуйся,- їй вовк відповів,- обманувся я люто

Й ледве нещасний утік - марно, без здобичі втік.

Здобич яка ж бо, спитаєш, дістатись могла та надія

Збутись, якщо всі слова Няньки брехливі були?

Добре хай зважить собі оце все і науку цю схопить

Той із людей, хто жінкам й клятвам їх вірити звик.

2. Черепаха і орел

Якось одна Черепаха крилатим птахам обіцяла,

Що, як її хтось із них в небо підніме і знов

Спустить на землю, вона із пісків Еритрейського моря

Перли блискучі збере й дасть в нагороду за це.

Гнівалась дуже на себе, бо через повільність нічого

їй не вдавалось зробить - мляво весь день лиш повзла.

Врешті, коли ще й орлу обіцянь надавала брехливих,

Мова лукава її стріла підступність таку ж.

Тож, коли мчала до зір на неправдою куплених крилах,

В кігтях жорстоких орла смерть тут спіткала свою.

Глянувши смерті у вічі у тім підхмарнім ефірі,

Тужить вона, що її сповнитись мрії змогли.

Цим вона застерегла осоружне неробство повчально,

Що без найбільших зусиль не досягнути небес.

Так по заслузі карають того, хто до більшого прагне,

Хто у гордині своїй дметься від слави без меж.

3. Краб і його мати

Краб, коли посувався назад, кривуляючи дуже,

Спину лускату весь час бив об каміння в воді.

Прагнула мати, щоб хвацько син рухався кроком моторним,

І спонуканням таким, кажуть, вмовляла його:

- Не кривуляй так, мій сину, з путі не збивайся постійно,

Не посувайся назад звивистим шляхом таким.

Кроком ретельним, однак, посувайся стежиною прямо,

І безпечно крокуй ти по дорозі вперед.

Син відповів: - Я зроблю так, лиш ти йди попереду мене,

Впевнено слідом піду, вказуй-но правильний шлях!

Бо нерозумно ж тобі, у той час як сама ходиш криво,

Строго судить помилки іншого й гудити їх.

4. Вітер і сонце

Раз у присутності зір із могутнім Юпітером гостру

Сварку зчинили Борей лютий і лагідний Феб,

Хто з них скоріше своє доведе до кінця починання -

В полі ж якраз мандрівник шляхом помалу ішов.

Тож ухвалили, що виграє той в суперечці, хто зможе [296]

Змусити мандрівника скинути з себе свій плащ.

Зразу ж під тиском вітрів загуділо навколо повітря,

Зливою рясно униз дощ холоднющий поливсь.

А подорожній щільніше подвійним плащем обгорнувся -

Марно бурхливі вітри тягнуть за складки плаща.

Феб у цю мить наказав ніжним променям стиха міцніти,

Щоб їхнє сяйво слабке спекою стало нараз.

І подорожній, аби відпочило натомлене тіло,

Зняв одежину свою й всівся без сил на землі.

Феб-переможець тоді став повчати богів, що зібрались:

- Хто починає з погроз, не переможе ніяк!