5 Груп синдромів ім:

• больовий

• різноманітні зміни з боку ССС (зміни АТ (↓↑), аритмії, гостра серцева недостатність; зупинка серця, розрив тощо)

• підвищення температури тіла (субфебрильна – резорбтивно-некротичний с-м)

• зміни лабораторних показників (анеозинофілія, ↑ трансаміназ, тропоніну)

• специфічні ЕКГ- зміни.

Типова (ангінозна) форма маніфестації ІМ:

1. Найчастіша ознака - інтенсивний “кинжальний” біль хвилеподібно стискаючий, здавлюючий, пекучий

2. Тривалість болю: (понад 30 хв.) - від 2-3 годин до кількох діб

3. Не усувається нітрогліцерином (інколи і повторним введенням наркотичних засобів)

4. Іррадіація болю - в ліву руку, ліве плече, лопатку, рідше - у міжлопаткову ділянку, шию, нижню щелепу, обидві руки.

5. Часто з’являється відчуття страху смерті, збудження і неспокій.

6. Деякі хворі кричать, стогнуть. Пізніше приєднуються апатія та заг. слабість.

Клінічні варіанти перебігу ІМ: астматичний; абдомінальний; аритмічний; цереброваскулярний; периферичний; малосимптомний.

Основні ускладнення ІМ:

• аритмії (блокади, екстрасистолія, тахіардія, фібриляція шлуночків або передсердь)

• гостра серцева недостатність

• кардіогенний шок

• емболії в малому і великому колах кровообігу

• гостра аневризма серця

• розрив міокарда

• постінфарктний синдром (Дреслера).

Лікувальна тактика в гострий період ІМ:

1. Створення фізичного і психічного спокою для хворого.

2. Лікувальне харчування.

3. Ліквідація больового синдрому.

4. Відновлення магістрального коронарного кровотоку і попередження подальшого тромбоутворення.

5. Профілактика і лікування загрозливих порушень ритму і провідності.

6. Лікування метаболічними кардіопротекторами.

7. Нормалізація функціонального стану ЦНС

Основні класи ЛЗ, що застосовуються при ІМ:

1. Анальгетики:

   • Наркотичні (морфін в/в повільно 4-8 мг (початкова доза), за необхідності введення повторюють по 2 мг кожні 5-10 хв., промедол, бупренорфін)

   • Фентаніл в/в повільно 0,05-0,1 мг

+

• Дроперидол в/в повільно 5-10 мг. Нейролептаналгезія. Чим вищий АТ тим доза буде вища і навпаки.

• рідко призначають транквілізатор діазепам в/в повільно 5-10 мг.

2. Тромболітики (альтеплаза в/в 100 мг (вводять протягом 90 хв., стрептокіназа в/в 1,5 млн. ОД 30-60 хв., тенектеплаза в/в 0,5 мг/кг за 5-10 с., ретеплаза в/в по 10 ОД болюсами 2 рази з інтервалом 30 хв., проурокіназа в/в 8 млн. ОД або 80 мг протягом 60 хв.). Вводити в перші 3 год розвитку захворювання не пізніше 12 год від розвитку болевого синдрому, гострої блокади лівої ніжки пучка Гісса. Усі фібринолітики застосовують у поєднанні з ацетилсаліциловою кислотою; альтеплазу, ретеплазу, тенектеплазу і проурокіназу вводять одночасно з введенням нефракціонованого (стандартного) гепарину.

3. Антитромботичні лз:

   • Антиагреганти (аспірин 9-12 міс., перша доза 160-325 мг, потім 75-100 мг 1 р/д, клопідогрель всередину 9-12 міс. перша доза 300 мг, потім 75 мг 1 р/д, тиклопідин всередину перша доза 500 мг, потім 250 мг 2 р/д).

   • Антикоагулянти (нефракціоновані гепарини) – в/в 60 ОД але не більше 4000 ОД). Фракціоновані низькомолекулярні гепарини (дальтепарин п/ш 120 анти-Ха МО/кг (але не більше 10 000 анти Ха МО (1 мг)/кг 2 р/д, 2-8 днів, надропарин в/в болюсно 86 анти-Ха МО/кг, відразу після цього п/ш по 86 анти-Ха МО/кг 2 р/д, 2-8 днів, еноксипарин (клексан) п/ш 100 анти-Ха МО (1 мг) /кг 2 р/д, 2-8 днів). Лікування здійснюють під контролем активованого часткового тромбопластинового часу АЧТЧ (має складати 90 с і менше).