2. Підходи до аналізу процесу управління

Існують різні підходи до вивчення управління як процесу.

1.1. Динамічний підхід до процесу управляння. Динамічний підхід до процесу управління полягає у аналізі процесу управління як сукупності різних видів дій (діяльності) керівного складу та спеціалістів апарату управління, які обмежені часом з моменту виникнення управлінської ситуації до часу її закінчення шляхом прийняття та реалізації управлінського рішення, або відмови від його реалізації.

При динамічному підході процес управління розглядається як комплекс безперервних, взаємопов’язаних та виконуваних у певному порядку дій, спрямованих на вирішення практичних завдань управління”.

До обов’язкових, постійно повторюваних видів управлінських дій відносяться:

• визначення проблем, постановка цілі;

• розробка варіантів рішення;

• прийняття (затвердження) рішення;

• підбір виконавців;

• оцінка процесу виконання рішення, його коригування (за необхідністю);

• облік та оцінка результатів виконання рішення.

Реалізація управлінського рішення здійснюється постійно та циклічно (див цикл).

Приклад: При перевірці об’єкту встановлено незадовільний рівень його ППЗ. Ставиться ціль – підвищити рівень ППЗ об’єкту. Розробляється комплекс альтернативних профілактичних заходів. Вибирається кращій варіант з ряду альтернативних (скажімо по автоматичним системам протипожежного захисту і т.п.). При цьому з’являється необхідність у підборі персоналу, який зможе виконати монтаж, налагодження, та подальше обслуговування системи АПЗ. З одного боку можна запросити сторонню організацію для виконання такого комплексу робіт, з іншого боку можна провести навчання спеціалістів підприємства і виконати роботи своїми силами. Одночасно вирішується питання про джерела фінансування цих заходів і т.д.

Іншими словами, рішення однієї проблеми породжує нову проблему, для вирішення якої потрібні нові управлінські рішення.

0. 1.2. Ієрархічний підхід до процесу управління. Другим підходом до розгляду процесу управління, є так званий ієрархічний підхід. Управлінський процес – це одночасна діяльність системи і підсистем, які входять до її структури. Іншими словами, в організаціях ієрархічного типу процес управління розгортається по вертикалі – від органу управління вищого рівня ієрархії до підпорядкованих структурних підрозділів. Цілі та завдання для підпорядкованих підрозділів визначаються органами управління вищого рівня.

В процесі взаємодії здійснюється реалізація цілей, поставлених системою більш високого рівня. Такий підхід дозволяє підпорядковувати завдання підсистем (підпорядкованих підрозділів) загальній кінцевій меті системи, що виступає умовою ефективності управлінської діяльності, дозволяє керівникові, у випадку необхідності, своєчасно переглянути реальний стан системи та уточнити її цілі.

Слід відмітити, що головною особливістю ієрархічного підходу є врахування підлеглості структурних підрозділів організації. яка проявляється через субординацію. Головне призначення управлінського процесу – чітке і своєчасне виконання завдань, що ставляться “зверху”.

Приклад:

Райвідділ державної служби з надзвичайних ситуацій, що охороняє район, являє собою самостійну систему управління, входить як підсистема в систему ГТУ МНС України в області, а обласне управління входить до складу ДСНС України, яке в свою чергу входить до Кабінету Міністрів України. Як підсистема, органи управління і підрозділи цивільного захисту функціонують на основі нормативної і директивної документації, яка надходить із системи більш високого рівня, тобто управлінський процес здійснюється в межах відносин координації і підлеглості.

3. Функціональний підхід до процесу управління. Третій підхід в теорії і практиці управління отримав назву функціонального підходу. Управлінський процес в цьому випадку розглядається не у вертикальному розгортанні (відносини субординації), а в горизонтальному - відносини координації. Управління підпорядковано існуючому розподілу і спеціалізації праці. Це визначає розділ людей в апараті управління на спеціалізовані групи фахівців, які повинні вирішувати певні завдання та виконувати конкретні функції. Управлінський процес, з цієї точки зору, являє собою комплекс взаємопов’язаних у часі і просторі видів діяльності, що здійснюється суб’єктами управління (спеціалістами і керівниками) при їхньому цілеспрямованому впливі на об’єкт. Процес управління є послідовною реалізацією постійних або тимчасових функцій:

• аналітичної;

• інформаційної;

• планово-цільової;

• організаційної;

• коригування;

• обліково-контрольної та ін.

Кожний з розглянутих вище підходів (динамічний, ієрархічний, функціональний) до аналізу процесу управління в конкретній організації чи її структурному підрозділі відокремлено не дає цілісної та повної характеристики стану організації. Тому важливо доповнювати результати, отримані при застосуванні одного підходу, іншими підходами.

Керівники структурних підрозділів цивільного захисту різного рівня часто ставлять питання: “Чому при дотриманні усіх принципів управління, послідовності виконання функцій тощо, не досягається необхідний результат управління”. Одні бачать причину в слабких кадрах, інші – в поганому матеріально-технічному забезпеченні, треті – в недосконалості законодавчої і нормативної бази і т.д.

Висновок: Процес управління є багатогранним процесом, пізнання якого потребує різних підходів. Динамічний, ієрархічний та функціональний підходи доповнюють один одного та в сукупності дозволяють виявляти напрямки удосконалення управління.