Хід уроку

I. ВСТУПНА ЧАСТИНА

Вітання: “Слава Богу”, “Слава Ісусу Христу”.

Налагодження контакту з класом

Перевірка вивченого матеріалу (питання з попереднього уроку).

Повідомлення теми уроку.

ІІ. ОСНОВНА ЧАСТИНА

Актуалізація опорних знань, перевірка вивченого.

Що таке гординя та зарозумілість.

Іноді доводиться зустрічати гордовитих людей. Гординя – надто висока думка про себе та свої можливості і зневага до Бога й людей, пихатість.

Гордовита людина не терпить, коли шанують когось іншого, а не її; ображається, коли на неї звертають мало уваги; дратується, якщо хтось скаже, що вона неправа; не прислухається до порад, які дають інші; хоче, щоб всі визнавали ї найкращою.

Гордовита людина вважає себе самодостатньою і переконана, що може обійтися без Бога.

Натомість слід виховувати у собі скромність, стриманість у поведінці. Не розповідати всім про свої заслуги, хвалитися, вимагати до себе особливого ставлення і подяки. Якщо людина заслужила, то це повинні зробити інші.

Скромний – стриманий, вихований, не підкреслює свої «достоїнства», не хизується, не привертає уваги.

Чому людська гординя вважається гріхом.

Гординя є дуже небезпечною для людей, тому що вона може привести і нерідко приводить до непередбачених, навіть важких наслідків. Так, людина справді є найдосконалішим творінням Небесного Отця. І кожну людину Господь наділив якимось особливим талантом, призначив для виконання певної важливої справи, яку може здійснити лише ця людина. Хтось добре малює, а хтось зачудовує оточуючих прекрасним співом, хтось має хист до військової справи, а хтось є здібним політиком. Однак таланти, дані нам Творцем, не є приводом хизуватися своїми здібностями, підноситися над іншими людьми, а тим більше принижувати їх. Гординя шкодить перш за все самій людині, адже надмірна самозакоханість самозвеличення позбавляє людину можливості критично поглянути на себе. Гордовита людина почувається безкарно, недосяжною для критики, стає своєрідним богом, для якого немає закону. Гордовита людина шкодить іншим людям, оскільки гординя одного приводить до приниження інших людей, а значить до образ і конфліктів. І нарешті, гординя не до вподоби Богові. Адже якою б досконалою не вважала себе людина, вона не може зрівнятися з красою, величчю і досконалістю Божою.

Історія знає немало прикладів, коли людська гординя призводила до гірких наслідків. Так, у 20 ст. людська гордовитість і вседозволеність завершилась нечуваним поширенням розпусти, шкідливих звичок, зокрема пияцтва, наркоманії, безпідставної ворожнечі та світових воєн.

Тому-то гординя вважається найстрашнішим ( а отже, найнебезпечнішим для людей) гріхом, порушенням найголовнішої, першої Божої Заповіді: « Я є Господь Бог твій, не будеш мати інших богів, крім мене. Не роби собі різьби і всякої подоби з того, що на небі вгорі, і що на землі долі, і що в воді під землею» Вихід 20:1-4.

Гординя – занадто висока думка про себе та свої можливості і зневага до Бога й людей, пихатість.

Зарозумілий поводиться самовпевнено; зазнається, виявляючи зневагу до інших, вважаючи себе у чомусь вищим від інших.

Смиренність – чеснота, що характеризує людину, яка вміє належним чином себе оцінити, але позбавлена гордовитості, покірна, лагідна, для якої Господня воля важливіша за людську.

Коли Ноя та його сім’я після потопу вийшли з ковчегу, Бог звелів йому і його нащадкам розселятися по всій поверхні землі. Проте люди цього не зробили а продовжували жити разом. На той час на всій землі була одна мова, в якій було небагато слів. Народ вийшли зі сходу і в одному краї рівнину знайшли і оселилися там.

Люди сказали один одному: « Наробимо цегли, і добре її випалимо! « І сталася цегла для них замість каменя, а смола земляна була їм за вапно.

Люди сказали, що побудують собі місто і вежу до неба і зроблять собі ім’я, щоб не розселятися по землі. Отже люди будували місто і вежу. Вежа як обороняючи будова. Це все люди робили, щоб не розселятися по землі.

Був один народ і одна мова і вирішили будувати одну вежу. Люди не відступали від задуманого. Бог побачив людський задум і будівництво.

Однак це не сподобалося Богові, бо величезною вежею люди показали відкритий бунт проти Бога, проти того що задумав Бог.

Ціль збудування вежі – це прославлення свого імені, показати наскільки вони розумні та могутні, що ніхто не може зрівнятися з ними. Людські плани йшли в розріз з Божими планами. Бог оцінив людей, що вони були єдині і не відступали від задуманого. Бог сказав: «Тож зійдімо, і змішаймо там їхні мови, щоб не розуміли вони мови один одного» Бут.11:7.

І ось під час роботи всі почали говорити різними мовами, не розуміючи один одного. Хтось просить камінь, а йому подають цеглу, інший просить воду, а йому дають дерево. Згодом люди почали сваритися, дратуватися і врешті – решт залишили будівництво.

Бог не благословив цієї справи і змішав мови людей за те, що вони будували вежу не для користі, а для своєї власної гордині і слави.

Так розселив Бог людей по поверхні землі, - і вони перестали будувати те місто і вежу.

А недобудоване місто стало називатись Вавилон, що означає помішання.

III. ЗАВЕРШАЛЬНА ЧАСТИНА

Закріплення матеріалу.

1. Якою є гордовита людина?

2. Чому гординя є поганою рисою?

3. Якою є скромна людина?

4. Що наказав Бог робити людям після потопу?

5. З якою метою люди вирішили будувати вежу?

6. Чи сподобався цей задум Богові?

7. Як Бог покарав людей за їхній намір?

8. Який наслідок гордості і зарозумілості?

9. Чи буваєш ти самовпевненим і гордим?

Вивчення ключового вірша:

«…Бог противиться гордим, а смиренним дає благодать!»

(перше соборне послання св. апостола Петра 5:5б)

Робота в зошиті:

Виконати завдання 1-4, с. 24-25.

Домашнє завдання:

1. Виконати завдання в зошиті 5-7, с.26-27.

2. Прочитати оповідання «Свій до свого» , дати відповіді на запитання с. 87.

Урок 11. Гостинність та щедрість

Мета уроку.

Освітня мета. Розкрити учням зміст понять «гостинність» та

«щедрість». Показати учням біблійне розуміння гостинності та щедрості прикладі з життя Авраама, а також важливість вияву любові до людей та самого Бога.

Розвиваюча мета. Розвивати в учнів уміння аналізувати не лише

вчинки і поведінку інших людей, а також свої вчинки та заохочувати дітей ділитися тим, що вони мають.

Виховна мета. Виховувати в учнів якості гостинності та щедрості до знайомих та незнайомих людей.

Біблійна основа:

Вірші з Біблії: Євреям 13:2; Римлянам 12:13; 1 Петра 4:9; Матвія 5:42;

Приповісті 3:27.

Біблійна історія: Незвичайні гості (Авраам приймає небесних гостей)

Буття 18:1-15.

Ключовий вірш: «Будьте гостинні один до одного без нехоті!»

(1 Петра 4:9).

Словник понять і термінів: Гостинність, щедрість.

Наочність: презентація до уроку з малюнками та звуками природи,

диск з мультиком.

Міжпредметні зв`язки: українська мова, історія.

Література до уроку:

Біблія або книги Святого Письма Старого й Нового

Заповіту. – Київ: Українське Біблійне товариство, 2007.