Міністерство освіти і науки України
Київський національний торговельно-економічний університет
Кафедра банківської справи
КУРСОВА робота
з дисциплін «Банківські операції»
та «Аналіз банківської діяльності»
на тему:
«Аналіз прибутку банку»
Студентки 3 курсу, 6-с групи
заочної форми навчання
Факультет «Фінансів та
банківської справи»
спец. 6.03050810 “Банківська справа”
Чередніченко Олени Володимирівни
Науковий керівник:
к.е.н., доц. Маслова Н.О.
Київ 2014
Зміст
Вступ…………………………………………………………………………3
1.Теоретичні основи формування і використання прибутку банку……...5
2. Методичні підходи до аналізу прибутку банку………………………..15
3. Аналіз прибутку банку ПАТ «Укрсоцбанк» та джерел його формування й використання…………………………………………………………………..21
4. Шляхи підвищення прибутковості банку ПАТ «Укрсоцбанк»………29
Висновки і пропозиції……………………………………………………36
Список використаних джерел…………………………………………..39
Додатки
Вступ
Банки посідають особливе місце в ринковій економіці. За характером своєї діяльності вони є структурами зі специфічним видом підприємницької діяльності. Банки тісно пов’язані з усіма ринковими суб’єктами і суттєво впливають на економічні процеси в суспільстві. Тому в стабільності банківської системи загалом і кожного банку зокрема зацікавлені не лише банки, а й суспільство в цілому. Головною метою діяльності банків є отримання прибутку, який, в свою чергу, забезпечує створення фондів та резервів банку у разі виникнення непередбачуваних збитків, а також стимулює діяльність управлінського персоналу відносно зниження витрат і підвищення рівня конкурентоспроможності. Тому аналіз прибутку банку на стадіях формування, розподілу та використання має важливе значення, що і обумовило факт написання курсової роботи „Аналіз прибутку банку”.
Даній проблемі приділяли постійну увагу вітчизняні та іноземні фахівці такі, як Білуха М.Т., Бутинець Ф.Ф., Горєлкін В.Г., Завгородній В.П., Кужельний М.В., Осадчий Ю.І., Сопко В.В., Асхауер Г., Долан Е. Дж., Кемпбелл К.Д., що визначали напрями дослідження в аспектах методології і змісту формування прибутку відповідно до вимог ринкової економіки.
Мета курсової роботи - дослідження теоретичних і практичних аспектів аналізу прибутку та вдосконалення оцінки прибутку в банківських установах.
Для досягнення зазначеної мети були поставлені наступні завдання:
- розкрити теоретичні основи формування і використання прибутку банку;
- визначити методичні підходи до аналізу прибутку банку;
- проаналізувати прибуток банку ПАТ «Укрсоцбанк» та джерел його формування й використання;
- дослідити шляхи підвищення прибутковості банку ПАТ «Укрсоцбанк».
Об’єктом дослідження є прибуток, який отримують банківські установи в процесі здійснення банківської діяльності.
Предметом дослідження є система методів та інструментів аналізу прибутку банку.
У процесі написання курсової роботи використовувалися наступні методи:
- горизонтальний аналіз – полягає у вивченні динаміки прибутку банку в часі (розрахунок темпів росту та приросту, дослідження загальних тенденцій);
- вертикальний аналіз – визначає структуру прибутку, з оцінкою впливу різних факторів;
- порівняння – базується на зіставленні значень окремих груп аналогічних показників між собою;
- графічний та табличний – візуальне зображення зіставлених та аналізованих даних;
- статистичний – зокрема, в другому розділі курсової роботи використана стохастична модель прогнозування прибутку в банках.
Теоретико-інформаційну базу дослідження становлять нормативні та законодавчі акти, які регулюють діяльність банків, монографічні роботи і статті вітчизняних економістів у фахових економічних виданнях, матеріали науково-практичних конференцій та семінарів з питань аналізу та управління прибутком банку, фінансова та статистична звітність банків тощо.
Інформаційною основою дослідження є Закони України, Укази Президента України, Постанови Кабінету Міністрів України. Широко використані нормативно-методичні матеріали та статистична інформація Національного банку України, Асоціації українських банків, окремих банків України, міністерств і відомств, підприємств, організацій, державної податкової адміністрації, різноманітних соціологічних центрів, а також монографії та інші наукові праці, видані в Україні та за кордоном.
Структура і обсяг курсової роботи. Курсова робота складається зі вступу, чотирьох розділів, висновків, списку використаних джерел.
1. Теоретичні основи формування і використання прибутку банку
Основна ціль діяльності банку – отримання максимального прибутку для забезпечення стійкості довготривалого функціонування і міцності позиції на ринку. Але, питання сутності категорії прибуток та його економічного значення носить багатогранний характер в аспекті визначення науковцями відповідних галузей науки.
На перший погляд сутність категорії прибутку зрозуміла кожному - розмір прибутку залежить головним чином від об’єму отриманих доходів і суми проведених витрат. Розмір отриманого банком прибутку або збитку концентровано відображає в собі результати всіх його активних і пасивних операцій. Тому вивчення прибутку, його складових і факторів, що впливають на його динаміку займає одне із центральних місць в аналізі діяльності банку [25].
Головним чином сутність прибутку банку означає різницю між його валовими доходами та валовими витратами.
Дослідження сутності поняття «прибуток», його еволюції почали проводитись досить давно. Цій проблемі багато уваги приділяли класики економічної науки А. Сміт, Д. Рікардо, К. Маркс, Е. Хендріксен, М. Ван Бред та ін.
А. Сміт і Д. Рікардо виокремили поняття прибутку в особливу економічну категорію, яку досліджували у тісному зв'язку із процесом накопичення капіталу, із факторами зростання суспільного багатства.
У різні часи А.Сміт трактував прибуток як:
1) закономірний результат продуктивності капіталу;
2) винагороду капіталістові за його діяльність і ризик;
Прибуток за К. Марксом - це перетворена форма додаткової вартості, результат відношення між необхідним і додатковим робочим часом.
Е.С. Хендріксен та М.В. Ван Бред вказують на те, що прибуток - це надлишок після підтримки матеріального добробуту установи на досягнутому рівні, визначеному на початок і кінець звітного періоду, до його використання чи розподілу.
Досліджуючи сутність поняття «прибуток банку», яке досить часто використовується в економічній літературі для відображення якості банківської діяльності, можна зробити висновок про те, що більшість вітчизняних науковців трактують його саме з точки зору бухгалтерського підходу. Це значно спрощує розуміння даної категорії.
Так, банківська енциклопедія за редакцією професора А.М. Мороза дає таке визначення банківського прибутку: прибуток банків – це перевищення їх доходів над витратами.
В енциклопедії банківської справи України за редакцією В.С. Стельмаха наводиться таке визначення: прибуток банку – перевищення доходів банку над витратами (різниця між ними) до сплати податку на прибуток.
У підручниках з банківської справи наводяться такі визначення банківського прибутку. Прибуток банку – це кінцевий фінансовий результат його діяльності, перевищення доходів над витратами. Прибуток – це те, без чого банк не може існувати, без чого втрачається зміст його економічного обслуговування [27].
О.А. Криклій розглядає прибуток як ту частину виручки, що залишається після відшкодування усіх витрат на комерційну діяльність. Але таке розуміння прибутку обмежується тільки кількісним визначенням категорії і не розкриває його економічної природи.
Потрібно зазначити, що передусім прибуток - це частина грошових накопичень, що створюється банком. Тому М.Я. Коробов вважає, що прибуток банку - це взагалі єдина форма його грошових накопичень.
A.M. Поддєрьогін визначає прибуток як «частину заново створеної вартості, виробленої і реалізованої, готової до розподілу».
Таким чином, наголошується на важливості процесу реалізації послуг за кошти. У публікаціях останніх років І.А. Бланк одним із перших в Україні використовує поняття співвідношення ризику і доходу у своєму визначенні прибутку. На думку вченого, прибуток - це втілений у грошовій формі чистий дохід банку на вкладений капітал, що характеризує його винагороду за ризик здійснення діяльності та є різницею між сукупним доходом і сукупними витратами у процесі здійснення цієї діяльності.
Як бачимо, одні економісти віддають безумовний пріоритет прибутку як цілі функціонування, підкреслюючи, що він є «найвищою ціллю діяльності», інші вважають, що таким пріоритетом є забезпечення зростання добробуту банку і прибуток є лише важливою умовою розв'язання цього завдання. Деякі навіть стверджують, що основна мета діяльності - зробити максимальний внесок, на який воно здатне, в благоустрій суспільства. На думку Білик М. Д., між наведеними твердженнями немає суттєвих суперечностей, вони розглядають категорію прибутку як головну мету діяльності, лише з різним ступенем узагальнення.
Так, забезпечення зростання добробуту банку може бути реалізоване лише шляхом отримання прибутку від комерційної діяльності. Між цими двома поняттями є прямий зв'язок — чим вища сума отримуваного прибутку, тим вищими (за інших рівних умов) будуть темпи зростання добробуту банку. За більш високого ступеня узагальнення - чим вищий прибуток банку, тим більшим може бути його внесок у розв'язання соціальних та інших суспільних потреб [40].
Сутність прибутку як об’єкта обліку визначається у відповідних нормативних актах. Так, відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 3 «Звіт про фінансові результати» прибуток – сума, на яку доходи перевищують пов’язані з ними витрати. Аналогічно прибуток трактується і в Інструкції про порядок складання та оприлюднення фінансової звітності банків України [3].
Отже, водночас прибуток як економічна категорія відображає кінцеву грошову оцінку фінансової діяльності і є найважливішим показником фінансових результатів комерційних структур, їх фінансового стану.
У результаті опрацювання теоретичного матеріалу щодо визначення сутності прибутку як економічної категорії, так і з позиції банківської діяльності, сформулювати визначення прибутку можна так: прибуток – це виражений у грошовій формі дохід власника на вкладений капітал, плата за працю, за ризик ведення комерційної діяльності, який є різницею між сукупним доходом і сукупними витратами в процесі здійснення цієї діяльності [20].
Прибуток розглядається в таких аспектах:
1) прибуток являє собою форму доходу;
2) прибуток є формою доходу банку, що вкладає свій капітал з метою досягнення певного успіху. Категорія прибутку нерозривно пов'язана з категорією капіталу - особливим чинником виробництва;
3) прибуток не є гарантованим доходом банку, що вкладає свій капітал у той чи інший вид бізнесу;
4) прибуток характеризує не весь дохід отриманий в процесі діяльності, а тільки ту частину доходу, яка "очищена" від понесених витрат на здійснення цієї діяльності;
5) прибуток є вартісним показником, вираженим у грошовій формі. Така форма оцінки прибутку пов'язана з практикою узагальненого вартісного обліку всіх пов'язаних з нею основних показників - вкладеного капіталу, отриманого доходу, понесених витрат тощо.
Таким чином, з урахуванням вище викладених характеристик можна зробити висновок про те, що прибуток визначає фінансову стійкість і служить джерелом зростання власного капіталу банку. Суспільне значення банківського прибутку дуже велика, значно ширше, ніж прибутку інших учасників процесу відтворення, оскільки в ній зацікавлені великі групи населення, підприємства і держава. Так, наприклад, зацікавленість у зростанні прибутку проявляють:
- акціонери банку, так як це пов'язано з доходом на інвестований ними капітал;
- клієнти, які розмістили свої грошові кошти в банках. Зростання прибутку сприяє підвищенню надійності та стійкості банку, і тим самим підвищується гарантія збереження клієнтських коштів;
- групи населення, підприємства та організації, джерелом доходів і змісту яких є виплати з бюджету, так само зацікавлені у збільшенні прибутку банків, так як її значна частина надходить в доход бюджету [34].
Навіть ті економічні групи, які безпосередньо не вдаються до послуг банків, отримують непряму вигоду від банківського прибутку, оскільки надійна банківська система є однією з умов стабілізації грошового обігу в країні.
Економічний зміст банківського прибутку розкривається через взаємозв'язки її з прибутком клієнтів банку. Прагнення банку до максимальної прибутковості операцій має розумно поєднуватися з ліквідністю і рівнем ризику в банківській діяльності. Це пояснюється, перш за все, тим, що джерелом банківського прибутку є позиковий капітал (капітал клієнтів), тому «прибуток для себе і за всяку ціну» може привести банк до ризику неповернення вкладених ними коштів у ході проведення активних операцій, втрати ліквідності і як наслідок - зниження або неотримання прибутку клієнтами - кредиторами банку [22].
Розглядаючи прибуток як економічну категорію необхідно виділити виконувані нею функції. У сучасній економічній науці не склалося єдиної думки, що відноситься до функцій прибутку. Як правило, виділяють дві основні функції:
1) міра ефективності суспільного виробництва полягає в тому, що саме прибуток і рентабельність є основними показниками успішної діяльності банку і зумовлюють прийняття таких рішень, як завоювання нового ринку збуту, покращення фінансової стійкості і т. д.;
2) стимулююча функція прибутку зумовлена тим, що прибуток дозволяє отримувати не лише особистий дохід акціонерам банку, пов'язаних з виплатою дивідендів, але і створює можливості для нарощування капіталу, а відповідно і збільшення активних операцій, зростання сегменту ринку, на якому діє банк, можливість виходу на нові ринки.
Прибуток є найважливішим джерелом задоволення соціальних потреб суспільства. Соціальна роль прибутку проявляється, перш за все, в тому, що кошти, що перераховуються до бюджетів різних рівнів у процесі її оподаткування, служать джерелом реалізації різноманітних загально-державних і місцевих соціальних програм, що забезпечують «виживання» окремих соціально незахищених членів суспільства. Крім того, ця роль виявляється в задоволенні за рахунок отриманого прибутку банку частини соціальних потреб його персоналу [28].
Наведені характеристики та функції визначають центральне місце і багатогранну роль прибутку у розвитку ринкової економіки (рис. 1.1).
Рис. 1.1. Характеристика ролі прибутку банку в умовах ринкової