Контрольні питання:

1. Який механізм дії гірчичників на організм?

2. Показання і протипоказання до застосуванні гірчичників.

3. Місця та послідовність накладання гірчичників.

4. Що необхідно приготувати для постановки банок і як правильно їх поставити?

5. Які можливі ускладнення під час постановки банок і як їм запобігти?

6. Яка дія холоду на організм людини?

7. Як накласти холодний компрес?

8. Що необхідно приготувати для накладання зігрівального компресу і як перевірити правильність його накладанні?

9. Яка послідовність заповнення грілки водою та коли її застосовують?

10. Яку дію мають ванни на організм людини?

11. При лікуванні яких захворювань застосовують теплові електро-фізіотерапевтичні процедури?

12. Як діють ультрафіолетові промені на організм людини?

13. Якою є техніка застосування газовідвідної трубки?

14.Які показання та протипоказання до постановки очисної клізми?

15.Що необхідно підготувати для очисної клізми та як її проводити?

16. Показання до постановки сифонної клізми, техніка її постановки.

17. Які показання до застосування послаблюючих клізм?

18. Як ввести в пряму кишку лікарські препарати?

Завдання для самостійної роботи:

Підготувати доповідь на тему: „Сучасні методи фізіотерапії в лікуванні хворих”.

Короткий словник термінів

Абстиненція − утримання від наркотиків, що супроводиться низкою психічних і соматичних розладів.

Агравація − перебільшення хворобливих симптомів.

Аграфія − втрата здатності писати.

Агресія − схильність до нападу.

Адаптація − (від лат. adaptare – пристосовувати) – процес пристосування організму, його функціональних систем, органів і тканин до змінних умов зовнішнього середовища, спрямований на збереження відносної постійності внутрішнього середовища організму – гомеостазу.

Адекватний − рівний; такий, що повністю відповідає.

Аероби − організми, в тому числі і тварини, рослини та мікроорганізми, які можуть існувати тільки при наявності вільного молекулярного кисню.

Акомодація − пристосування ока до кращого бачення завдяки зміні опуклості кришталика і ширині зіниці.

Акроціаноз − посиніння кистей і стоп кінцівок.

Акліматизація – пристосування людини до нових, незвичних клімато-географічних умов середовища.

Акселерація – прискорення зростання і фізичного розвитку дітей і підлітків.

Алергія – незвична (підвищена) чутливість організму до дії деяких чинників довкілля (хімічних речовин, мікробів і продуктів їхньої життєдіяльності, харчових продуктів та ін.), які називають алергенами.

Амнезія − втрата пам’яті, забуття.

Амнезія ретроградна − втрата пам’яті на події, що передували травмі головного мозку.

Анабіоз − стан організму, при якому майже повністю припиняється обмін речовин на тривалий термін, прикладом анабіозу є утворення спор у мікроорганізмів.

Анаболізм – сукупність процесів синтезу тканинних і клітинних структур, а також необхідних для життєдіяльності поєднань.

Анаероби − мікроорганізми, здатні існувати тільки при відсутності кисню.

Аналгезія − втрата больових відчуттів.

Аналізатори (кіркові) − ділянки кори головного мозку, пов’язані з аналізом зорових, слухових та інших відчуттів і сприйнять.

Анатоксин − бактеріальні токсини, що втратили в результаті специфічної обробки токсичність, але зберегли антигенні та імуногенні властивості.

Анамнез – сукупність відомостей про хворого, історія його хвороби і життя, що повідомляється самим хворим або людьми, які знають його.

Анемії (недокрів’я) – захворювання, що характеризуються зниженням кількості гемоглобіну в крові.

Анемія – зменшення кількості еритроцитів і зниження вмісту гемоглобіну в крові.

Анестезія − відсутність чутливості.

Анорексія − втрата апетиту.

Антагоністи − групи незалежно існуючих живих істот, що конкурують між собою. Конкуруючи види ведуть постійну жорстоку боротьбу за існування, під час якої одні вимирають, інші розмножуються. Ці закони поширюються не лише на тваринний і рослинний світ, а й на царство мікробів.

Антибіотики − хіміотерапевтичні препарати, що утворюються мікроорганізмами або ті, що отримуються з тканин рослин і тварин, які мають властивості вибірково пригнічувати життєдіяльність збудників захворювань (бактерій, грибів, вірусів, найпростіших) чи затримувати розвиток злоякісних новоутворень.

Антигени – речовини, найчастіше макромолярної природи, що несуть ознаки чужорідної для організму генетичної інформації. За парентерального їх введення в організмі виникають специфічні імунологічні реакції.

Антитіла – специфічні речовини (глобуліни сироватки крові), що утворюються у теплокровних тварин і людини при введенні їм різних антигенів (бактерій, вірусів, білкових токсинів та ін.) і нейтралізують їхню шкідливу дію.

Антидот − протиотрута.

Антисептичний − направлений проти мікробів.

Антропонози − групи заразних захворювань, що викликаються збудниками, які здатні паразитувати тільки в організмі людини (захворювання, що передаються від людини до людини).

Апетит – емоційне відчуття, пов’язане з прагненням до вжитку їжі.

Артеріальна гіпотензія (гіпотонія) – захворювання, що характеризується зниженням тиску систоли нижче 100 мм рт. ст., тиску діастоли нижче 60 мм рт. ст.

Асиметрія – відсутність або порушення симетрії

Апатія − байдужість, кволість, бездіяльність.

Апраксія − втрата здатності до зв’язаних, координованих рухів.

Арахноідит − запалення павутинної оболонки мозку.

Асептика − комплекс профілактичних заходів, які направлені на попередження попадання інфекції в рану − вчення про методи знищення мікроорганізмів.

Астазія-абазія − неможливість стояти і ходити, хоч хворий може рухати нижніми кінцівками в ліжку (при істерії).

Астенія − загальна слабкість, виснаження нервової системи.

Астенічний синдром – підвищена стомлюваність, виснаженість, послаблення або втрата здібності до великої фізичної або психічної напруги.

Асфіксія − задушення. Тяжкий розлад дихання і кровообігу внаслідок недостатку кисню.

Атаксія − розлад координації, точності рухів.

Атонія − втрата тонусу м’язів.

Атрофія (від лат. atrophia) – зменшення в обсязі і розмірах органів і тканин унаслідок загибелі клітинних і тканинних елементів у результаті якогось патологічного процесу, при якому або порушується живлення тканин, або на довгий час знижується їх функціональна активність.

Аура − провісник епілептичного припадку.

Аутизм − самозаглибленість хворого (при шизофренії).

Афазія − втрата мови при ураженнях головного мозку.

Афект − найвища ступінь виявлення почуття (страху, гніву, радості).

Афонія − беззвучна мова.

Афферентація (від лат. afferens, afferentis – той, що приносить) – потік нервових імпульсів, що поступають від экстеро- та інтерорецепторів у ЦНС.

Ацидоз – форма порушення кислотно-лужної рівноваги в організмі, що характеризується порушенням співвідношення між аніонами кислот і катіонами підстав у бік збільшення аніонів. Ацидоз метаболічний виникає при порушеннях обміну речовин, що супроводжуються посиленим утворенням або скріпленням нелетючих кислот (молочною, піровиноградною, ацетооцтовою та ін.). Ацидоз тканинний характеризується зниженням РН міжклітинної рідини. Ацидоз фізіологічний – метаболічний або змішаний Ацидоз, що тимчасово виникає при інтенсивному фізичному навантаженні.

Бактерії (від латинського „bacteria” − паличка) різноманітна за біологічними властивостями група поширених на землі мікроскопічних, в основному одноклітинних, організмів кулястої, паличковидної, спіралевидної форм, що належать до доядерних (прокаріоти) форм життя.

Бактеріоносій − здорова людина чи тварина, що виділяє збудника.

Бактеріостатичний − вбиваючий мікроби.

Бактеріофаг − (від латинського − руйнуючий бактерії) − віруси, які мають здатність проникати в бактеріальні клітини, репродукуватись та руйнувати їх (викликати лізис).

Бацила − різновидність бактерій, які утворюють спори.

Біфідобактерії − анаеробні безспорові молочнокислі грампозитивні бактерії, що складають 95 − 98 % всієї мікрофлори кишок людини та тварини, які приймають участь у продукуванні вітамінів, утворення кислого середовища в кишках, яке сприяє всмоктуванню кальцію, заліза, вітаміну Д.

Біфідумбактерин − препарат із живих біфідобактерій, який застосовується для відновлення нормального рівня біфідобактерій у кишках дітей та дорослих; пригнічує гнильну та умовно-патогенну мікрофлору, застосовується при дисбактеріозі.

Блефарит − запалення країв повік.

Булімія − патологічне збільшення апетиту, обжерливість.

Вакцинація − метод створення активного імунітету проти інфекційних захворювань.

Вакцини (від лат. „vacca” − корова) − препарати, отримані із бактерій, вірусів та інших мікроорганізмів чи продуктів їх життєдіяльності для активної штучної імунізації людей та тварин, специфічної профілактики та лікування інфекційних захворювань.

Вакцинопрофілактика − профілактика інфекційних захворювань із застосуванням вакцин.

Виразка (від лат. ulcus) – дефект шкіри або слизової оболонки і суміжних тканин, процеси загоєння якого (розвиток грануляції, епітелізації) порушений або істотно сповільнений.

Вібріон − бактерія, що має зігнуте тіло (нагадує кому), та, як правило, один джгутик; є види патогенні для людини, наприклад збудник холери.

Віріон − окрема вірусна частинка.

Вірулентність − характеристика ступеня патогенності або сила хвороботворної дії мікробів на організм, яка обумовлює їх здатність викликати захворювання.

Віруси (від лат. слова „virus” − отрута органічного походження) − неклітинні форми життя, які мають геном і здатність розмножуватись лише в клітинах більш високо організованих істот.

Вітамінна недостатність (авітамінози, гіповітаміноз) – група захворювань, яка розвивається через недостатнє потрапляння в організм одного або декількох вітамінів або повній відсутності їх в їжі.

Газообмін у тканинах – процес перенесення кисню з крові капілярів великого круга кровообігу до клітин і вуглекислого газу із клітин до крові.

Гастрит – запалення слизової оболонки (у ряді випадків – і глибших шарів) шлунку.

Гематурія – наявність еритроцитів у сечі.

Гемоліз – процес руйнування еритроцитів, при якому гемоглобін виходить із них до плазми.

Геморагії – виділення крові з судин до довколишніх тканин.

Генез – походження будь-якої структури в онтогенезі або філогенезі.

Генотип – сукупність усіх спадкових чинників (генів), пов’язаних як із ядром (геном), так і з цитоплазмою (плазмоген). Генотип – спадкова основа організму.

Гіпокинез (hypokinesis; гипо+грец. kinesis – рух) – порушення рухів, що виявляється у обмеженні їхнього обсягу і швидкості; спостерігається при деяких ураженнях екстрапірамідної системи, наприклад, при паркінсонізмі.

Гіпоглікемія (hypoglykaemia; гипо+грец. glykys – солодкий + грец. haima – кров) – зниження вмісту глюкози в крові.

Гіпервентиляція – надлишкова вентиляція респіраторних відділів легенів, яка не відповідає кисневим запитам.

Галюцинації − ілюзорне сприймання предметів або явищ, яких насправді немає в даний час.

Гемофілія − спадкове зниження зсідання крові, що виражається в схильності до кровотеч.

Генетика − наука про спадковість і мінливість організму.

Генотип − сукупність усіх генів, властивих певній особині.

Гідроцефалія − водянка головного мозку.

Гіперестезія − підвищена чутливість.

Гіперкінези − мимовільні рухи (сіпання, тремтіння).

Гіподинамія − зниження м’язової діяльності.

Гіпоксія − зниження кількості кисню в тканинах або органах.

Гіпотонія − зниження тонусу м’язів (при периферичних паралічах).

Гіпотрофія − хронічний розлад харчування, що супроводжується втратою маси тіла.

Гонокок − вид бактерій, патогенних тільки для людини, має кулясту форму і розміщується парно.

Дегенерація – переродження і зміна структури тканини, за яких зменшується її життєздатність і погіршується функція.

Декомпенсація – недостатність або зрив механізмів відновлення функціональних порушень і структурних дефектів організму.

Депонування крові – накопичення крові, що тимчасово не бере участі у циркуляції в окремих судинних регіонах.

Дерматити – запальні захворювання шкірного покрову, що виникають у відповідь на вплив подразників зовнішнього середовища.

Дермографізм – зміна кольору шкіри при механічному її подразненні, наприклад при штрихуванні. Розрізняють білий дермографізм (побіління шкіри), що виникає через 8 – 20 сек. після нанесення подразника і що триває від 1 хв до 10 хв зумовлений спазмом артеріол, і червоний дермографізм (почервоніння шкіри), що з’являється за 5 – 10 сек., зберігається до 2 год. і зумовлений розширенням капілярів шкіри. Виникнення білого і червоного дермографізму пов’язане не лише з силою подразнення, але й зі станом вегетативної нервової системи.

Десинхроноз – хворобливий стан, що виникає у людини при зміні звичного ритму сну і неспання, при тимчасовій зміні часових поясів (трансмеридіальні перельоти).

Деструктивний процес – патологічний процес, що викликає руйнування тканин.

Дизартрія – розлад артикуляції, складності у вимові звуків, складів і слів через парез, спазм, гіперкінез або атаксії мовної мускулатури.

Дезинтоксикація − спосіб лікування, який приводить до руйнування або послаблення дії токсинів мікроорганізмів. Зняття отруєння ядами, токсинами.

Дисбактеріоз кишковий – синдром, що характеризується порушенням рухливої рівноваги.

Дистальний – розташований далі від центру або серединної лінії тіла.

Дихальна функція шкіри – здатність шкірних покровів здійснювати газообмін між організмом і довкіллям.

Діагноз – медичний висновок про стан здоров’я обстежуваного, про наявне захворювання (травми) або про причини смерті, виражене в термінах, що позначають назви хвороб (травм), їхні форми, варіанти протікання і тому подібне.

Діатез алергічний – спадкова схильність організму до алергічних захворювань.

Діатез − аномалія конституції людини, що характеризується схильністю організму до деяких захворювань.

Діарея − часте рідке випорожнення кишок.

Дезинфекція − знищення патогенних форм мікроорганізмів у середовищі, що оточує людину.

Дезорієнтування − нездатність орієнтуватись у часі і просторі.

Декомпенсація − збій діяльності організму, що виникає при нездатності його пристосувальних механізмів компенсувати викликані хворобою порушення.

Делеція − втрата ділянки хромосоми.

Делірій − гостра сплутаність свідомості з напливом галюцинацій, дезорієнтування і руховим збудженням.

Деменція − набуте недоумство.

Депресія − пригнічений стан психіки.

Дератизація − боротьба з шкідливими гризунами, небезпечними в епідеміологічному відношенні, та таких, що наносять економічні збитки.

Дизентерія (від грець, „dis” − розлад, „enteros” − кишечник) − кишкова інфекція, яка викликається бактеріями роду шигел з переважним ураженням товстої кишки, що супроводжується вираженою інтоксикацією, рідким випорожненням з паралогічними домішками слизу, крові.

Диплокок − коки, які характеризуються подвійним розміщенням.

Диплопія двоїння в очах.

Дисбактеріоз − кількісні та якісні зміни аеробної та анаеробної нормальної мікрофлори, яка в нормі заселяє нестерильні порожнини та шкіру людини і тварини в сторону її знищення та збільшення кількості мікробів, які в нормі відсутні або є в невеликій кількості.

Дисемінація − поширення збудника.

Дисимуляція − свідоме приховування хвороби або фізичних вад.

Дистальний − найбільш віддалений.

Дистрофія − порушення харчування (тканин).

Дисфагія – розлад ковтання.

Дисфорія − стан поганого настрою з підвищеною дратівливістю (в епілептиків).

Домінантна − переважаюча, пануюча ознака.

Евристика − осяяння (від грецького „еврика” − знайшов).

Егоцентризм − перебільшена увага до своєї особи.

Ейфорія − піднесений, приємний настрій.

Екзогенний − породжений зовнішніми причинами, умовами.

Екзотоксин − ядовита речовина (токсин), яка виділяється мікробами в навколишнє середовище.

Ексікоз − (дегідратація, зневоднення організму) − зменшення загальної кількості води в організмі, коли її втрата перевищує її надходження та утворення.

Електроенцелографія − запис біострумів мозку.

Ембріон – організм на ранніх стадіях розвитку, починаючи від зачаття і закінчуючи народженням.

Емоція − почуття.

Ендемічний − властивий даній місцевості.

Ендогенний − викликаний внутрішніми особливостями організму.

Ендотоксин − токсин, що вивільняється при розпаді бактеріальної клітини і виконує токсичні (ядовиті) функції.

Енергетичний баланс – різниця між кількістю енергії, що поступає із їжею і витрачається організмом.

Енергетичні процеси – процеси обміну речовин, що забезпечують постачання клітин для виконання актів життєдіяльності.

Енергометрія – визначення обсягу енергії, яка витрачається організмом людини.

Ентерокок − різновидність коків, що заселяє кишечник людини і тварин; може набувати патогенні властивості.

Енурез − мимовільне сечовиділення (різновид − нічний енурез).

Енцефаліт − запалення головного мозку.

Епідемічний осередок − місце перебування джерела інфекції та оточуюча його територія, в межах якого можливе поширення збудника хвороби, обумовлене відповідними механізмами передачі.

Епідемічний процес − процес поширення заразних захворювань в людському суспільстві при утворенні епідемічних осередків, послідовно виникаючий один із другого.

Епідемія − поширення епідемічного процесу на велику територію та велику кількість населення.

Еритропоез – процес утворення еритроцитів в організмі.

Етіологія − вчення про причини хвороби, сама причина хвороби.

Еукаріоти − організми, клітини яких мають ядро.

Загальний адаптаційний синдром – загальна системна реакція організму, яка розвивається у відповідь на дію різних подразників (стресорів): переохолоджування, перегрівання, болі, м’язове і психічне напруження, нестача кисню та ін.

Задишка – порушення частоти, ритму і глибини дихання, що супроводжується, як правило, відчуттям нестачі повітря.

Здоров’я – це стан повного фізичного, психічного та соціального благополуччя, а не тільки відсутність хвороб та фізичних вад (визначення ВООЗ).

Здоров’я – це стан рівноваги між самим собою та навколишнім середовищем у духовному, психічному та фізичному аспектах, а також здатність на високому рівні виконувати соціальні та біологічні функції.

Здоров’я психічне – стан душевного добробуту, характерний відсутністю хворобних, психічних проявів, яким забезпечують умови регуляції поведінки та діяльності особистості.

Здоровий спосіб життя – це діяльність спрямована на формування, зміцнення та збереження здоров’я у духовному, психічному та фізичному аспектах.

Зоонози − загальна назва інфекційних та інвазійних хвороб тварин, на які хворіє і людина. Захворювання, які можуть передаватись від хворої тварини здоровій людині.

Ідіотія − найвищий ступінь природженого недоумства (олігофренії).

Ізоляція інфекційних хворих − протиепідемічні заходи, направлені на роз'єднання хворих та осіб з підозрою на інфекційну хворобу від оточуючих їх людей для попередження поширення інфекції.

Ілюзія − спотворене сприйняття хворим предметів або явищ, які реально існують у даний момент.

Імбецильність − середній ступінь природженого недоумства.

Імперативний − наказовий.

Імунізація − специфічна профілактика інфекційних захворювань серед людей і тварин.

Імунітет − несприйнятливість організму до інфекційних і неінфекційних агентів та речовин, що мають сторонні антигенні властивості.

Імунопрофілактика − заходи, направлені на боротьбу з інфекційними захворюваннями шляхом створення специфічної несприйнятливості до них.

Інвазія − проникнення в організм (тварин, рослин) паразитів тваринного походження з послідуючим розвитком різних форм їх взаємодії.

Інволюція − зворотний розвиток, згасання організму.

Індекс сприйнятливості − середнє відношення кількості хворих до кількості тих, що не хворіють, але можуть захворіти.

Іммобілізація – виникнення нерухомості через різні пошкодження і захворювання.

Інкубаційний період − початковий період інфекційних захворювань, що починається з моменту проникнення хвороботворного мікроба в організм до розвитку перших клінічних ознак хвороби.

Інкубація − час, який необхідний для прояву певних біологічних явищ.

Інсектициди − яди, що використовують для знищення членистоногих.

Інсоляція − освітлення сонячним промінням.

Інсульт − удар, раптове, стійке порушення мозкового кровообігу.

Інтерферон − це білок, призначений захистити клітину від проникнення в неї чужої генетичної інформації. Він автоматично виробляється і викидається клітиною в навколишню тканинну рідину відразу ж після того, як у клітину проникає будь-яка стороння нуклеїнова кислота.

Інтоксикація − отравлення ядами, токсинами.

Інфаркт – омертвіння ділянки тканин унаслідок припинення кровопостачання; найчастіше спостерігається інфаркт міокарду, рідше легень, нирок, селезінки й інших органів.

Інфекційні хвороби − група захворювань, що викликаються патоген­ними мікроорганізмами і характеризується специфічністю збудника, заразністю, наявністю інкубаційного періоду, циклічністю перебігу, реакціями взаємодії патогенного мікроорганізму та макроорганізму та утворенням постінфекційного імунітету.

Інфекція − проникнення та розмноження патогенних мікроорганізмів в макроорганізмі, їх взаємодія з розвитком різних форм інфекційного процесу від носійства збудника до інфекційного захворювання.

Ішемія – зменшення припливу крові до органу.

Ішемічна (коронарна ) хвороба серця – хронічний патологічний процес, зумовлений недостатністю кровопостачання міокарду; у переважній більшості (97 % – 98 %) випадків є наслідком атеросклерозу коронарних артерій серця.

Карантин − система заходів, направлених на попередження поширення інфекційних захворювань із епідемічного осередку. Карантин може бути накладений на гуртожиток, школу, дошкільний заклад.

Карантин у дитячих закладах передбачає припинення прийому нових дітей і переведення їх із групи в групу; ізоляцію хворих з невстановленим діагнозом, активно виявляти хворих тощо. Карантин, у залежності від характеру захворювання, поряд з ізоляцією, може супроводжуватися санітарною обробкою, вакцинацією, бактеріологічним обстеженням, дезинфекційними заходами.

Карантинні захворювання − група інфекційних захворювань, які характеризуються великою заразністю та високою смертністю, по відношенню до яких застосовуються міжнародні карантинні обмеження.

Кардіосклероз – ураження м’язу (міокардіосклероз) і клапанів серця унаслідок розвитку в них рубцевої тканини у вигляді гнізд різної величини (від мікроскопічних до великих рубцевих вогнищ і полів) і поширеності, що заміщують міокард і деформують клапани.

Карієс − захворювання тканин зуба (емалі, дентину).

Каріотип − сукупність морфологічних особливостей хромосомного набору клітини організму цього виду.

Катар − запальний процес слизової оболонки будь-якого органу.

Каузальний − причинний.

Клептоманія − нав’язливий потяг до крадіжки речей.

Клітина – структурно-функціональна одиниця всіх органів і тканин.

Клімакс − період припинення функції статевих залоз.

Клостридїї − різновидність бактерій, які утворюють спори − по розміру перебільшують діаметр бактеріальної клітини.

Коки − бактерії кулястої форми.

Колап – одна з форм гострої судинної недостатності, яка виникає в результаті порушення нормального співвідношення між місткістю судинного русла і об’ємом циркулюючої крові.

Колапс ортостатичний (гравітаційний) – гостра судинна недостатність кровообігу, що виникає в результаті активного або пасивного переміщення людини з горизонтального положення у вертикальне.

Коліка – раптовий напад різких переймоподібних болей, що виникає при захворюваннях органів черевної порожнини, нирок; зумовлений тривалим судомним спазмом м’язів цих органів.

Коліт – запалення слизової оболонки товстої кишки.

Кома, коматозний стан − глибоке знепритомнення.

Конвергенція − зближення осей очних яблук при погляді на близький предмет.

Контагіозність − властивість інфекційних захворювань передаватись від хворих здоровим.

Контрактура – різке обмеження пасивної рухливості в суглобі. Контрактура може бути викликана різними причинами: станом м’язів, утворенням рубців, змінами в тканинах суглоба та ін.

Контузія мозку − забиття мозку.

Координація − узгодженість, упорядкованість довільних рухів.

Коринебактерії − різновидність бактерій, що характеризуються наявністю особливих включень у вигляді зернят; є патогенні для людини форми, наприклад, збудник дифтерії.

Криз – раптове різке погіршення стану хворого, що виникає на тлі наявного захворювання.

Кровотворення – процес утворення, розвитку і дозрівання лейкоцитів, еритроцитів, тромбоцитів.

Кропив’янка – алергічне захворювання, що характеризується утворенням на шкірі і слизових оболонках пухирів.

Культура − популяція мікроорганізмів одного виду, отриманих при вирощуванні на поживних середовищах.

Лабільний − нестійкий.

Лактація − утворення і виділення молока. Час від пологів до припинення виділення молока називається лактаційним періодом.

Лактобактерин − лікарський препарат − живі бактерії, які активно пригнічують життєдіяльність дизентерійних паличок, ентеропатогенних кишкових паличок, патогенного стафілокока та протея; застосовується для лікування та профілактики дисбактеріозу.

Латентна інфекція − форма інфекційного процесу, яка характеризується тривалим зберіганням збудника в організмі без клінічних ознак хвороби, прояв якої може відбутись під дією факторів, що послаблюють захисні сили організму (переохолодження, стрес). При латентній інфекції вірус не репродукується.

Латентний − прихований.

Летальний − смертельний.

Летаргія − тривалий глибокий сон.

Лізоцим − фермент, антибактеріальний бар’єр у місцях контакту із зовнішнім середовищем.

Лікарняний контроль – комплексне медичне обстеження, спрямоване на зміцнення здоров’я, підвищення функціональних можливостей, досягнення високих спортивних результатів.

Ліквор - рідина (спинномозкова).

Лікувальне харчування (дієтотерапія) – вживання з лікувальною або профілактичною метою спеціально складених раціонів харчування і режиму їжі.

Лімфаденіт − запалення лімфатичний вузлів.

Локальний − місцевий.

Люмбаго („простріл”) – гострий біль у поперековій області, що виникає, головним чином, унаслідок перевантаження хребетних м’язів (при підйомі тягарів або невмілому русі). Передуючим моментом є загальне переохолодження організму або місцеве переохолодження поперекової області.

Макрофаги − клітини сполучникової тканини, здатні до активного захвату і перетравлення чужорідних для організму тіл.

Макроскопічний − такий, який можна побачити неозброєним оком.

Маніакальний стан − стан піднесеного настрою і активності.

Маразм − фізичний і психічний розпад організму.

Мастит (грудниця) – запалення молочної залози. Зазвичай виникає за наявності тріщин на соску, як правило, у жінки, яка годує (так званий лактаційний мастит).

Мастопатія – дисгормональне захворювання молочної залози.

Мастит − запалення грудної залози.

Меланхолія − похмурий, пригнічений настрій.

Менінгіт − запалення мозкових оболонок.

Менінгокок − патогенний диплокок, що викликає у людей менінгіт.

Метаболізм – зміна, перетворення.

Метаболіти – речовини, що утворилися в організмі в результаті різних біохімічних реакцій у процесі обміну речовин.

Мигдалини − органи лімфатичної системи, розміщені в слизовій обо­лонці ротової порожнини і гортані.

Мігрень (гемікранія) – захворювання, що характеризується нападами болю в правій або лівій половині голови. Частіше спостерігається у жінок.

Мікроклімат – клімат обмежених, невеликих ділянок земної поверхні, відмінний від звичайних метеорологічних умов, властивих даному кліматичному поясу.

Мінливість – властивість, протилежна до спадковості, яка полягає в зміні спадкових завдатків – генів і в зміні їх прояву під впливом зовнішнього середовища.

Міозит – запалення скелетних м’язів.

Міокардит – запалення сердечного м’язу – міокарду.

Мікобактерії − різновидність бактерій, які характеризуються великим вмістом ліпідів, значною стійкістю до факторів навколишнього середовища; є патогенні для людини, наприклад, збудник туберкульозу.

Мікроб − жива істота, яку можна побачити тільки під мікроскопом.

Мікроорганізм − різні живі істоти з індивідуальною клітинною організацією або неклітинні форми життя (віруси).

Мікроскопія − вивчення за допомогою мікроскопа.

Мікроскоп − оптичний прилад, який збільшує зображення.

Мікрофлора − сукупність мікробів, що населяють певний ареал.

Мікроцефалія − малі розміри черепа, що зумовлює недорозвинення мозку.

Мутація − стійка стрибкоподібна зміна в спадковому апараті клітини, не пов’язана із звичайною рекомбінацією генетичного матеріалу.

Набряки – надлишкове скупчення рідини в тканинах і порожнинах організму.

Наркоманія - патологічний потяг до наркотиків і зловживання ними.

Невралгія – гострий, пекучий або ниючий, тупий біль за ходом нерва, що виникає нападами.

Неврит – запальне захворювання периферичних нервів.

Неврози – група нервово-психічних зворотніх захворювань, зумовлених психічним перенапруженням.

Некроз – омертвіння якоїсь ділянки тканини.

Непритомність – раптова короткочасна втрата свідомості внаслідок недостатнього кровопостачання мозку.

Нейропсихологія − галузь психології, що вживає окремі системи мозку спеціальними психологічними методами.

Нефрит − запальне захворювання нирок з переважаючим ураженням клубочкового апарату.

Ністагм − ритмічне сіпання очних яблук під час руху.

Облігатний – обов’язковий.

Обмін речовин і енергії (метаболізм (від грец. metabole – зміна, перетворення) – сукупність хімічних і фізичних перетворень речовини і енергії, що відбуваються в організмі і забезпечують його життєдіяльність у взаємозв’язку із зовнішнім середовищем. Складається з процесів асиміляції і дисиміляції.

Обсервація − протиепідемічні заходи медичного спостереження ізольованих здорових людей, які були у осередку карантинного захворювання (елемент карантинних заходів).

Оживлення організму (реанімація) – відновлення життєво важливих функцій організму (перш за все дихання і кровообігу).

Онтогенез – процес індивідуального розвитку організму від моменту його зародження і до смерті.

Отит – запалення вуха.

Олігофренія − недоумство, природжене або рано набуте.

Остеохондроз − дистрофія кістково-хрящової системи хребтового стовпа.

Параліч − втрата рухів.

Параплегія − параліч нижніх кінцівок.

Парез − неповний параліч, слабкість м’язів.

Парестезії − відчуття оніміння, повзання мурашок, електричного струму тощо.

Патогенез – механізм виникнення і розвитку хвороби.

Патологія – наука про хвороби, хворобливі стани організму.

Патогенність мікроорганізмів − здатність мікроорганізмів приживатись в тканинах організму хазяїна, розмножуватись у них, викликаючи патологічні зміни.

Патологічні рефлекси − рефлекси, що виникають при ураженні пірамідного шляху (Бабинського, Жуковською, Россолімо та ін.).

Патопсихологія − розділ психології, що розглядає психіку хворого.

Періостит – запалення окістя.

Персистенція (постійність, збереження) − стан, характерний для багатьох вірусів і бактерій, коли мікроорганізм живе в організмі і постійно підтримує в ньому хворобливий стан. При цьому організм не реагує активно на збудника, вони взаємодіють, не вбиваючи один одного.

Перкусія – вистукування.

Перфорація – прорив, прорив стінки порожнистого органу.

Пітливість – підвищене потовиділення, яке не залежить від фізичної напруги, температури довкілля, перегрівання при укутуванні та інших фізичних чинниках.

Плацента (дитяче місце) − орган зв’язку зародка з організмом матері. Через плаценту плід від матері одержує необхідні поживні речовини і кисень, відаючи продукти обміну.

Поліневрит − множинне запалення нервів.

Поліомієліт − запалення передніх рогів сірої речовини спинного моз­ку, дитячий параліч.

Помилковий суглоб – стійка відсутність зрощення між кінцями зламаної або зруйнованої хворобливим процесом кості.

Потовиділення – один із фізіологічних механізмів регуляції обміну речовин і підтримки водно-сольового балансу.

Превентивний − захисний, попереджувальний.

Проксимальний – розташований ближче до початку кінцівки.

Променева хвороба – захворювання, що виникає в результаті впливу на організм іонізуючого випромінювання в дозах, які перевищують допустимі.

Пронос – багаторазове або одноразове випорожнення кишечника з виділенням рідких калових мас. Пронос не самостійне захворювання, а симптом багатьох хворобливих процесів.

Продромальний період − період, який триває від декількох годин до одного-двох днів, коли з’являються симптоми захворювання, які не специфічні для даного захворювання.

Прокаріоти − давні за походженням організми, клітини яких не мають ядра (бактерії, синьо-зелені водорості).

Проксимальний − наближений (відділ кінцівки) на протилежність дистальному.

Профілактика − попередження, в інфекційній патології попередження розвитку та поширення інфекційних захворювань за допомогою вакцин, сироваток, бактеріофагів, хіміотерапевтичних засобів тощо. Психастенія − психічна слабкість, форма неврозу. Психогенний − породжений психічною травмою. Психогігієна − гігієна психічного життя.

Психопатія − патологічне змінений характер. Психопатологія − симптоматика психічних хвороб. Психопрофілактика − профілактика психічних розладів. Психотерапія − метод лікування впливом на психіку хворого (пере­конання, навіювання, гіпноз).

Птоз − опущення верхньої повіки.

Пухлини – надлишкові розростання тканин, що складаються з клітин організму, які змінилися, втратили свою звичайну форму і функції.

Пубертатний період − період статевого дозрівання. Радикуліт − запалення корінців спинного мозку. Ратициди − яди, що використовуються при знищенні гризунів.

Реабілітація (від лат. reabilitatio – відновлення) – лікувально–відновлювальні заходи. Медична реабілітація – комплекс заходів щодо відновлення втрачених або ослаблених функцій; спортивна реабілітація – відновлення організму після тренувальних (змагальних) навантажень (перевантажень).

Реактивність − властивість організму реагувати на фізіологічні та хвороботворні подразники зовнішнього середовища.

Реактивні стани − психічні розлади, що виникають під впливом психічної травми.

Реанімація (оживлення) – комплекс лікувальних заходів, спрямованих на відновлення згасаючих або згаслих функцій організму. До реанімаційних заходів можуть бути віднесені: штучне дихання, непрямий (зовнішній) масаж серця та ін.

Регенерація (від лат. regeneration – відродження, відновлення) – відновлення структур, які були втрачені в результаті патологічних процесів. Розрізняють два види регенерації: 1) фізіологічну – відновлення структур, які відмирають у процесі нормальної життєдіяльності організму; 2) репаративну – відновлення після ушкоджень. Реанімація забезпечує широкий діапазон пристосувальних реакцій організму, будучи структурною основою життєдіяльності організму в нормі і патології.

Ревакцинація − повторне профілактичне щеплення після вакцинації для посилення імунітету.

Резистентність (лат. resistentia-опір, протидія) – стійкість організму до взаємодії різноманітних пошкоджувальних факторів середовища, реалізуючих на основі загально – біологічного принципу гомеостазу.

Релаксація (relax – англ.) – розслаблення. Спокійний стан, який виникає внаслідок зняття напруги після сильних переживань, фізичних навантажень. Може бути невимушеною та вимушеною, прийняття спокійної пози, уявлення стану спокою, розслаблення м’язів.

Реінфекція − повторне зараження тим же видом збудника, що і при першому захворюванні, який знову викликає Інфекційний процес.

Реконвалесценція − період одужання після перенесеної хвороби.

Ремісія − тимчасове мимовільне поліпшення в перебігові хвороби.

Респіраторний − дихальний, що відноситься до дихання, наприклад, респіраторне захворювання.

Рецесивна − прихована (латентна), відступаюча ознака. Ригідність − напруження м’язів.

Сенсибілізація − підвищена чутливість організму до впливів будь-яких подразників.

Сепсис − форма взаємодії мікроба з макроорганізмом, при якому відбувається розмноження мікроорганізмів у крові.

Септикопіємія − розмноження мікроорганізмів у крові і внутрішніх органах з утворенням гною.

Симуляція − свідоме пред’явлення неіснуючого захворювання або вигаданої фізичної вади.

Синдром − сукупність симптомів.

Синергізм − посилення ефекту при поєднанні двох і більше факторів.

Синергісти − взаємовідношення між окремими видами живих істот, що допомагають один одному.

Синергія − узгоджений рух.

Сироватка імунна − препарати крові людини та тварин, до складу яких входять антитіла, які використовують для діагностики, лікування і профілактики різних захворювань,

СНІД − синдром набутого імунодефіциту − вірусне захворювання, що характеризується враженням Т-системи імунітету, що приводить до пониження резистентності організму; клінічно характеризується гарячкою, лімфаденопатією, діареєю, загальною слабкістю, втратою маси тіла, пневмоніями, розвитком на фоні захворювання онкологічних процесів, вторинних бактеріальних інфекцій.

Соматичний − тілесний, фізичний.

Сомнамбулізм − сноходіння.

Сопор − міцний сон.

Спадковість – властивість одного покоління передавати іншому ознаки будови, фізіологічні властивості і специфічний характер індивідуального розвитку. Властивості спадковості реалізуються в процесі індивідуального розвитку.

Спазмофілія − судорожні припадки у дітей, хворих на рахіт.

Спірохета − різновидність мікробів − прокаріот звивистої форми, які відрізняються від звичайних бактерій будовою тіла; деякі види патогенні для людини (збудник сифілісу, поворотного тифу).

Спонтанний − мимовільний.

Спора − утворення, що з’являється у бактерій в несприятливих умо­вах існування, що на тривалий термін зберігає їх життєздатність; у грибів спори виконують функцію розмноження.

Сприйнятливість до інфекції − здатність організму реагувати на проникнення інфекційного агента розвитком хвороби.

Стафілокок − різновидність коків, що мають характерне розміщення, нагадує виноградне гроно, деякі види патогенні для людини.

Стеноз − звуження.

Стереогноз − здатність навпомацки визначити предмет.

Стереотипність − одноманітність, шаблонність.

Стерилізація − знищення мікроорганізмів та їх спор.

Стрептокок − різновидність коків, що мають характерне розміщення у вигляді ланцюга.

Стрес – стан загального напруження організму, що виникає під дією надзвичайного подразника.

Ступор − остовпіння, загальмованість.

Суіцидний, суіцидальний − що стосується самогубства (думки, спроба).

Температура тіла – комплексний показник теплового стану організму людини.

Термостат − прилад, що підтримує задану температуру.

Терморегуляція – процес підтримки температури тіла в певних межах, що забезпечує нормальне протікання життєвих функцій незалежно від коливань температури зовнішнього середовища.

Тест − стандартне завдання для визначення якоїсь здатності випробуваного.

Тонус м’язовий (від грец. tonos – натяжіння, напруження) – багатозначне поняття, що описує комплекс явищ. У спокої м’язові волокна володіють тургором, що визначає їхній опір тиску і розтягуванню.

Токсемія − наявність токсину в крові.

Токсикоінфекція − інфекція, що розвивається в результаті дії токси­ну.

Токсин − отруйна речовина, що утворюється мікроорганізмами, а також деякими тваринами і рослинами.

Транслокація − структурна перебудова набору хромосом (обмін сегментами між хромосомами).

Трансмісивні хвороби − заразні хвороби людини, збудники яких передаються кровосисними членистоногими.

Тремор (від лат. tremor – тремтіння) – гіперкінез, що виявляється мимовільними, стереотипними, ритмічними коливальними рухами всього тіла або його частин.

Тремтіння (тремор) – вид гіперкінезу, що характеризується невеликою амплітудою коливань, відносною ритмічністю і який локалізується (як правило) в кінцівках.

Тромбоз – прижиттєве утворення згустку крові в судинах або порожнинах серця, що веде до ускладнення або припинення потоку крові.

Трофіка (від грец. trophe – живлення) – сукупність змінних процесів, які полягають в основі клітинного живлення і забезпечують збереження структури і функцій тканин органу.

Трофічна функція організму – функція, що забезпечує повноцінний перебіг процесів обміну речовин, живлення тканин, постійне пристосування тканинних структур до вимог функції і фізіологічної регенерації тканин.

Туберкулін − речовина із збудника туберкульозу, що викликає алергізацію організму; використовується для діагностики туберкульозу.

Фагоцитоз − захват мікроба та других сторонніх корпускул лейкоцитами та макрофагами.

Фізичний розвиток – закономірний біологічний процес ставлення і зміцнення морфологічних і функціональних властивостей організму протягом індивідуального життя, які вдосконалюються під впливом фізичного виховання.

Фенокопїї − зміни ознак організму, що виникають внаслідок впливу зовнішнього середовища на механізми ембріогенезу; за основним проявом схожі із спадковими дефектами.

Фобія – нав’язливий страх.

Функціональний стан – інтегральний комплекс наявних характеристик тих якостей і властивостей організму, які прямо або побічно визначають діяльність людини.

Ятрогенія − ятропсихогенія − породження необережно сказаним лікарем або особами з медичного персоналу словом думок у хворого про неіснуючу в нього хворобу.