Здоров’я, предхвороба, хвороба Здоров’я

Слово „здоров’я”, як і слова „любов”, „краса”, „радість”, належать до тих не багатьох понять, значення яких знають всі, але розуміють по-різному.

Здоров’я − одна з основних умов оптимізації людського існування та одна з основних умов щастя людини. Постулат усього життя (вихідне положення, припущення, що приймається без доказів): „Здоров’я людини − це головна цінність життя. Його не придбаєш, його треба зберігати, покращувати замолоду, з перших днів життя дитини ”.

Широке міжнародне визнання отримало визначення здоров’я, дане Всесвітньою організацією охорони здоров’я (ВООЗ): „Здоров’я − це стан повного фізичного, душевного і соціального благополуччя, а не тільки відсутність хвороб і фізичних дефектів”.

І. І. Брехман (1990), засновник валеології − науки про індивідуальне здоров’я людини, визначає здоров’я як „здатність людини зберігати відповідну за віком стійкість в умовах різких змін кількісних і якісних параметрів триєдиного потоку сенсорної, вербальної і структурної інформації”.

Існують і інші визначення здоров’я, які підкреслюють якісні і кількісні складові, а також індивідуальні та колективні параметри здоров’я [21, с. 7].

Санологія − це наука про здоров’я практично здорових людей, теорія і практика охорони, поліпшення і відтворення здоров’я населення.

Здоров’я не можна розглядати лише як нормальну структуру і функцію організму при відсутності проявів захворювання. Це категорія не лише біологічна, але й соціальна. Важливим показником здоров’я є здатність людини найбільш ефективно використати свої біологічні можливості для реалізації соціальних функцій. Таким чином, здоров’я визначається запасом життєвих сил і резервами функцій організму, здатними компенсувати вплив шкідливих факторів і навіть протидіяти цим факторам [30, с. 271].

Суспільне здоров’я − це здоров’я індивідів, які складають дане суспільство. Але це не просто сумарний показник, який відображує статистичну картину розподілу населення по рівних групах здоров’я, і навіть не просто медичне поняття. Суспільне здоров’я значною мірою є соціально-політичною та економічною категорією, об’єктом соціальної політики. Суспільне здоров’я характеризується певними показниками, які є загальноприйнятими. Показники суспільного здоров’я можуть характеризувати не тільки країну, але й окремі її регіони. їх можна розділити на кілька груп. Демографічні показники − народжуваність, смертність, дитяча смертність, середня тривалість життя та ін [21, с. 20].

Показник народжуваності − це кількість народжень за рік на 1000 населення, яке проживає на конкретній території.

Коефіцієнт смертності характеризує частоту смертних випадків за рік на 1000 населення, яке проживає на конкретній території:

Дитяча смертність − показник частоти смерті дітей на 1-му році життя.

До другої групи показників суспільного здоров’я належать показники фізичного розвитку населення.

До показників суспільного здоров’я належать також медико-санітарні показники − захворюваність, поширеність захворювань, непрацездатність через хвороби і нещасні випадки та ін.

Під захворюваністю (первинною) розуміють сукупність нових захворювань, ніде раніше не врахованих і вперше в даному році. виявлених серед населення.

Хворобливість (поширеність захворювань) − сукупність усіх наявних серед населення хвороб, вперше виявлених в даному році і зареєстрованих у попередні роки, з приводу яких хворі повторно звернулися в даному році. Обидва показники розраховують на 1000 населення.

Захворюваність є більш чутливим показником, що реагує на умови зовнішнього середовища в даний рік. При вивченні цього показника за ряд років можна створити найбільш правильне уявлення про частоту виникнення захворювань і динаміку захворюваності, ефективність комплексу соціально-гігієнічних і лікувальних заходів, спрямованих на її зниження.

Показник хворобливості більш стійкий до різних впливів середовища, і його зростання не означає негативних зрушень у стані здоров’я населення. Зростання цього показника може відбуватися за рахунок збільшення тривалості життя в зв’язку з досягненнями медицини і накопичення в результаті цього контингентів, що стоять на диспансерному обліку [30, с. 272-274].

До факторів, що визначають здоров’я населення, належать такі: відтворення здоров’я, його формування, витрата і відновлення. Відтворення здоров’я, або охорона і реалізація генофонду, народження здорового потомства, визначається багатьма біологічними, соціально-економічними і санітарно-гігієнічними умовами. Це здоров’я батьків, рівень їх загальної та санітарної культури, умови перебігу вагітності і родів, збереження резерву фізіологічних функцій організму майбутньої матері, стан рододопоміжної служби та сітки медико-генетичних консультацій тощо. Багато природжених захво рювань та вад розвитку зумовлені не генетичними або аномаліями, а токсичними, інфекційними та іншими шкідливими діями на плід під час вагітності. В цьому аспекті величезна роль належить стану навколишнього середовища і морально-стичним характеристикам майбутніх батьків.

Формування здоров’я визначається способом життя людини і станом навколишнього середовища. В генотипі індивіду закодовані всі його спадкові ознаки. Однак для того, щоб вони виявлялися у вигляді певних якостей організму і особистості, придатних для біологічних та соціальних функцій, необхідні певні умови, які визначаються власне способом життя та зовнішнім середовищем. Медпрацівник може істотно вплинути на спосіб життя індивіду [1, с. 54-56].

Процес витрати здоров’я відбувається у виробничій сфері. Тому особливе значення має характер, організація та умови праці. У виробничій діяльності велика увага має приділятися оптимізації умов праці на основі санітарно-гігієнічних норм з допустимими рівнями і концентраціями різних фізичних і хімічних факторів (температура, шум, вібрація, освітлення, домішки газу та ін.).

Процес відновлення здоров’я включає рекреацію (відпочинок), лікування і медико-соціальну реабілітацію (відновне лікування), тобто відновлення соціального статусу хворих та інвалідів.

Трьом рівням особистості (соматичному, психічному і соціальному) відповідають три аспекти здоров’я: фізичний (соматичний), психічний і соціальний. Вирішення практичних проблем в охороні здоров’я пов’язане передусім з діагностикою рівня соматичного здоров’я людини [16, с. 44-45].