Контрольні питання:
1. Що називається першою допомогою?
2. Дайте визначення понять „травма”, „травматизм”.
3. Непритомність; причини виникнення, симптоми, перша допомога.
4. Поясніть, що означає термін „колапс”.
5. Шок; причини, що викликають появу шоку, симптоми, перша медична допомога.
6. Що називається „реанімацією”?
7. Назвіть стадії термінального стану.
8. Перерахуйте ознаки біологічної смерті.
9. Перерахуйте заходи первинної реанімації при травмах.
10. Які способи штучної вентиляції легень ви знаєте?
11. Як проводять непрямий масаж серця?
12. Ознаки зупинки серцевої діяльності і дихання.
13. Методика проведення штучної вентиляції легень способами „із рота в рот”, „із рота вніс”.
14. Методика непрямого масажу серця.
15. Дайте визначення поняття „рани” і розкажіть, які рани ви знаєте?
16. Назвіть та охарактеризуйте симптоми рани.
17. У чому полягає перша допомога при пораненні?
18. Які ускладнення можуть виникнути при пораненні?
19. Що називається кровотечею? Які кровотечі ви знаєте?
20. Назвіть ознаки зовнішньої та внутрішньої кровотеч.
21. Розкажіть про способи тимчасової зупинки кровотечі.
22. Потренуйтесь у накладанні джгута, давлючої пов’язки.
23. Характерний прояв внутрішньої кровотечі: а) підвищення артеріального тиску, б) блідість шкіри, в) гіперемія шкіри, г) брадикардія.
24.Назвіть методи тимчасової зупинки кровотечі.
25. Назвіть ознаки неправильного накладання джгут.
26. Що таке десмургія?
27. Які ви знаєте типи пов’язок за призначенням?
28. Розкажіть про правила бинтування. Назвіть етапи бинтування.
29. Накладіть пов’язку на умовно травмовану кисть.
30. Накладіть пов’язку на волосяну частину голови − чепець.
31. Розкажіть про види опіків за походженням.
32. Як поділяють опіки за тяжкістю залежно від глибини ураження?
33. Перша допомога при опіках окропом, полум’ям.
34. Перша допомога при опіках кислотами, основами.
35. Відмороження; симптоми, перша допомога.
36. Ознаки ушкодження внутрішніх органів, перша допомога.
37. Причини, симптоми і перша допомога при переломах.
38. Розкажіть про невідкладну допомогу при синдромі тривалого здавлення.
39.Перша допомога при утопленні.
40. Перша допомога при задушенні.
41. Перша допомога при сонячному і тепловому ударах.
42. Отруєння, перша допомога.
43. Перша допомога при укусах ядовитих змій.
44. Перша допомога при укусах ядовитих комах.
45. Перша допомога при укусах собак.
46. Назвіть симптоми отруєння чадним газом.
47. Назвіть симптоми алкогольної коми.
48. Назвіть симптоми харчової токсикоінфекції.
49. Невідкладна допомога при отруєнні грибами.
50. Долікарська допомога при електротравмі.
Завдання для самостійної роботи:
Підготуйте реферати за темами: „ Транспортна іммобілізація при переломах”, „Невідкладна допомога при отруєннях”, „Методи зупинки кровотечі”.
Найпростіші методи фізіотерапії та медичних маніпуляцій
Гірчичники застосовують при гострих запальних процесах верхніх дихальних шляхів, гострому бронхіті, плевриті, пневмонії, гіпертензії, гіпертонічній хворобі. Крім цього, їх використовують як відволікаючий засіб для зменшення болю, а також як протизапальний засіб.
Протипоказання: підвищена чутливість до гірчиці, захворювання шкіри, температура тіла вища ніж 38 °С, легенева кровотеча, злоякісні новоутворення.
В основі механізму дії гірчиці лежить подразнення ефірними гірчичними маслами шкіри, яке супроводжується розширенням поверхневих кровоносних судин, припливом крові до відповідних ділянок шкіри. Внаслідок рефлекторної реакції виникає також гіперемія підлеглих тканин. Крім цього, гірчичники мають відволікаючу та знеболюючу дію.
Гірчичники являють собою листки прямокутної форми розміром 8x12,5 см з щільного паперу, які з одного боку покриті тонким шаром сухої гірчиці. На кожному десятому гірчичнику зазначено термін придатності. Зберігають гірчичники в сухому темному місці. При неправильному зберіганні гірчиця втрачає свої властивості.
Накладати гірчичники можна практично на всі ділянки тіла: при нежиті та головному болю − на потилицю, при гострому трахеїті − на верхню частину грудини, при бронхітах і пневмоніях − між і під лопатками, при болі в серці − на ділянку серця, при гострих запальних процесах верхніх дихальних шляхів − на литкові м’язи (рис. 12.1) [18, c. 77].
Рис. 12.1. Місця накладання гірчичників.
Для постановки гірчичників необхідно підготувати: придатні гірчичники, лоток з водою температури 40 − 45 °С (при вищій температурі ефірно-гірчична олія руйнується), рушник, чисту серветку. Хворий займає зручне для нього положення. Гірчичники почергово змочують у теплій воді (40 − 45 °С) і накладають гірчичною масою на відповідні ділянки шкіри на 10 − 15 хв. Хворого накривають рушником, а зверху − ковдрою. При правильно поставленому гірчичнику через деякий час з’являються пекучість та почервоніння шкіри. Маленьким дітям і хворим з підвищеною чутливістю шкіри між гірчичником і шкірою можна покласти зволожену марлю або цигарковий папір. Не можна накладати гірчичник на газету, оскільки при цьому гірчична олія безпосередньо не діє на шкіру. Після зняття гірчичників шкіру обмивають серветкою, змоченою теплою водою, щоб зняти залишки гірчичної маси, витирають насухо, а хворого укутують теплою ковдрою [30, с. 147-148].
При гострих респіраторних запальних процесах призначають гірчичні ванни для ніг. Для їх приготування беруть 50 г сухої гірчиці на відро теплої води (температура 50 °С). Тривалість ванни − 20 − 30 хв. Після процедури ноги споліскують теплою водою, витирають насухо, хворого укладають у ліжко. Суху гірчицю можна також насипати в шкарпетки. Внаслідок дії гірчиці на вологу шкіру виникає м’яке подразнення тканин.
Банки
Банки являють собою скляні посудини з потовщеними краями і напівкруглим дном, об’ємом 30 − 60 мл. За рахунок створюваного в банці від’ємного тиску (вакуум) вони спричинюють приплив крові й лімфи до шкіри з підлеглих тканин і органів. Внаслідок розриву найдрібніших судин у товщі шкіри утворюються множинні крововиливи. Вилита кров розкладається, продукти її розпаду всмоктуються, в кровоносне русло надходять біологічно активні речовини. Це супроводжується підвищенням життєдіяльності органів і тканин, розсмоктуванням запальних явищ, зменшенням болю.
Показання: запальні процеси органів грудної клітки (пневмонія, бронхіт, плеврит), міжреберна невралгія, міозит, радикуліт.
Протипоказання: туберкульоз легень, легеневі кровотечі, різко підвищена чутливість шкіри, кахексія, висока температура тіла, загальне збудження з корчами, підвищена кровоточивість тканин, злоякісні пухлини.
Для постановки банок необхідно підготувати: емальований лоток, банки, флакон з 96 % етиловим спиртом, вазелін, корнцанг або металевий стержень з нарізкою на кінці і накрученою на нього ватою, сірники, вату, рушник (рис. 12.2). Попередньо банки ретельно миють у гарячій воді, витирають насухо і перевіряють цілісність країв. Використовують від 10 до 20 банок [33, с. 402].
Рис. 12.2. Обладнання для постановки банок:
1 − банка; 2 − флакон зі спиртом; 3 − вазелін;
4 − корнцанг з ватним тампоном; 5 − вода.
Ставлять банки на рівну поверхню шкіри (на груди з правого боку, спину, поперекову ділянку) (рис. 12.3). Не можна ставити банки на ділянку серця, грудини, хребетний стовп і молочні залози у жінок.
Хворого укладають у зручне для нього положення: при постановці банок на спину він лягає на живіт, голову повертає в сторону, руки обхоплюють подушку. Шкіра на місці постановки банок повинна бути чистою. Якщо вона покрита волоссям, то його виголюють. Потім шкіру обмивають теплою водою, витирають насухо і змащують вазеліном, щоб краї банки щільно прилягали до поверхні тіла. Лоток з усім необхідним ставлять на стілець біля ліжка хворого. На металевий стержень намотують вату, змочують в 96 % спирті, злегка відтискають і запалюють. Банку тримають лівою рукою біля поверхні тіла, а правою швидким рухом вносять на мить запалений факел всередину банки, після чого її швидко прикладають до тіла. Полум’я має нагріти повітря в банці, не розпечуючи її країв, щоб не допустити опіку шкіри. За рахунок створеного вакууму в банку втягується шкіра, внаслідок чого банка щільно фіксується до тіла [30, с. 149].
Рис. 12.3. Місця постановки банок.
Наклавши необхідну кількість банок, перевіряють, чи добре вони держаться на шкірі, прикривають хворого рушником, а зверху − ковдрою і залишають лежати 10 − 15 хв. На місцях присмоктування банок внаслідок крововиливів у шкіру утворюються багряні плями. Іноді (особливо при набряку шкіри) на місці присмоктування банок утворюються пухирі, наповнені серозною або кров’янистою рідиною [32, с. 10].
Щоб зняти банку, її однією рукою злегка нахиляють на бік, а пальцями другої руки з протилежного боку надавлюють на шкіру біля краю банки. При цьому утворюється щілина, в яку проникає повітря, і атмосферний тиск вирівнюється. Внаслідок цього присмоктування банки припиняється і вона відстає від тіла. Після зняття банки тампоном із вати витирають зі шкіри вазелін, місця крововиливів, у тому числі й пухирі, обробляють 96 % спиртом. Хворого накривають теплим покривалом і рекомендують полежати протягом 30 − 40 хв. Частіше банки ставлять на ніч [18, с. 73-76].