Надання невідкладної допомоги при асфіксії

Гострий небезпечний для життя стан, обумовлений повним припиненням надходження кисню в легені та накопиченням вуглекислоти в організмі називається асфіксією. У результаті порушення газообміну в легенях до клітин головного мозку припиняється надходження кисню, розвивається кисневе голодування, і людина втрачає свідомість. Після цього, внаслідок загибелі головного мозку і кисневого голодування, відбувається зупинка серця, і настає смерть [19, с. 455].

Асфіксія може бути результатом стискання дихальних шляхів, частіше гортані, трахеї (задушення), заповнення дихальних шляхів водою (утоплення), блювотними масами, слизом, закупорка входу в гортань сторонніми тілами, запавшим язиком, паралічу дихального центру в результаті дії токсичних речовин (отрута, чадний газ) чи травми головного мозку (електричний шок, блискавка, травми головного мозку, поранення тощо). Нерідко асфіксія розвивається у дітей при набряку гортані внаслідок інфекційних захворювань дифтерії, грипу, ангіни [17, с. 27].

Утоплення − гострий патологічний стан, який розвинувся при випадковому або навмисному занурюванні в рідину (головним чином в воду), що заважає або повністю припиняє газообмін з повітряним середовищем [34, с. 360].

Людина при утопленні швидко втрачає свідомість і через 3 − 5 хвилин може настати смерть. Рятуючи людину, слід підпливти до неї ззаду і схопити за волосся або під руки. Перевернувши її обличчям догори, пливуть до берега. Негайно викликають швидку допомогу, розстібають одяг й видаляють з дихальних шляхів воду або пісок. Для цього той, хто надає допомогу, кладе потерпілого животом на свою ногу, зігнуту в колінному суглобі й енергійно натискує їй на спину (рис. 11.31).

Р ис. 11.31. Методи видалення води з дихальних шляхів при утопленні.

Коли вода витече, негайно, повернувши постраждалого на спину, починають проводити штучну вентиляцію легень рот до рота або рот до носа і непрямий масаж серця, доки не з’явиться самостійне дихання і серцебиття. До прибуття швидкої допомоги постраждалого знімають мокрий одяг, тіло розтирають руками, зігрівають, дають пити чай [36, с. 538-539].

Асфіксія при задушенні.

Странгуляційна асфіксія (задушення) виникає в наслідок здавлення трахеї, сосудів і нервових стволів шиї. Характеризується швидким розладом газообміну по типу гіпоксії, короткотривалим спазмом судин мозку, а потім їх стійким розширенням і різким підвищенням венозного тиску [26, с. 105].

Перша допомога при задушенні. Включає швидке визначення причини задушення і її усунення. При задушенні дають доступ свіжого повітря, негайно починають оживляти потерпілого (штучну вентиляцію легень і непрямий масаж серця) [27, с. 150].

Надання невідкладної допомоги при сонячному та тепловому ударі Тепловий удар

Тепловим ударом називають гостре перегрівання організму, яке супроводиться підвищенням температури тіла, задишкою і прискоренням пульсу. Тепловий удар може виникнути під час тривалої фізичної праці при високій температурі зовнішнього середовища, наприклад під час роботи в гарячих цехах, кочегарках, біля домен. Розвиткові теплового удару сприяють підвищена вологість і погана вентиляція повітря. Найчастіше тепловий удар розвивається в ослаблених і недостатньо тренованих осіб та дітей [40, с. 211].

Основні клінічні прояви. Характерною є клінічна картина при тепловому ударі. Відмічаються загальна слабість, головний біль, сильна спрага, нудота, блювання, стиснення в ділянці серця й утруднення дихання. Обличчя у потерпілого гіперемійоване, шкіра гаряча на дотик, часто вкрита липким потом. Пульс частий, артеріальний тиск знижується, дихання прискорюється. Температура тіла підвищується до 39 − 40 °С. У тяжких випадках може виникнути коматозний стан із втратою свідомості, з різким ослабленням серцево-судиної діяльності і дихання.

Профілактика теплового удару полягає в суворому додержанні санітарно-гігієнічного режиму під час роботи в гарячих цехах та відпочинку в літній період. Рекомендуються часті перерви і пиття холодної газованої води з додаванням 0,5 − 1 % розчину натрію хлориду [26, с. 100].

Перша допомога. Потерпілого необхідно перенести в прохолодне приміщення з достатньою вентиляцією, розстебнути комір та пояс і покласти холод на голову. Йому дають випити холодної води; у тяжких випадках госпіталізують. У стаціонарі призначають прохолодні ванни з температурою води 18 − 20 °С, усередину — амідопірин по 0,3 г 2 − 3 рази на день, підшкірно вводять серцеві засоби, ізотонічний розчин натрію хлориду. При порушеннях дихання підшкірно вводять лобелін, цититон, дають вдихати кисень. При розвитку термінального стану із спиненням серця й дихання роблять ШВЛ, закритий масаж серця і вживають інших лікувальних заходів, необхідних при реанімації [17, с. 364].