Отруєння алкалоїдами групи атропіну

Алкалоїди групи атропіну містяться у красавці (блекота, вовчі ягоди). Алкалоїди красавки є складовими ряду медичних препаратів. Крім того, з її листків отримують сумарні препарати. Вони блокують закінчення парасимпатичних нервів і збуджують центральну нервову систему.

Основні клінічні прояви. При отруєнні алкалоїдами красавки (атропіном) через 10 − 20 хв після потрапляння препарату в організм з’являється сухість у роті, глотці, носі. Шкіра стає рожевою, сухою, голос хриплим, обличчя гіперемійованим, зіниці максимально розширюються, гострота зору падає. Хворі скаржаться на „туман” або „сіточку” перед очима. Пульс частий, температура тіла підвищена. Потерпілий збуджений, неспокійний, намагається кудись бігти, щось ловить у повітрі, кричить, розмахує руками, свідомість затьмарена. Він може кидатися на навколишніх („блекоти об’ївся”), робить багато некоординованих рухів. Збудження переважно переходить у сон, але й уві сні періодично виникає психомоторне збудження і галюцинації, найчастіше зорові. З часом може розвинутися кома. Після одужання настає ретроградна амнезія [30, с. 453].

Перша допомога. Хворий підлягає терміновій госпіталізації. Відразу після прийому токсичної дози препарату хворому дають випити теплої солоної води (1 столова ложка кухонної солі на склянку води) або міцного чаю. Через сухість слизових оболонок зонд для промивання шлунка добре змащують вазеліновою олією. Після промивання у шлунок через зонд вводять розчин сульфату натрію і активоване вугілля [32, с. 321].

При передозуванні очних крапель промивають очі. Анти-дотом атропіну є пілокарпін, який вводять підшкірно по 0,5 − 1 мл 1 % розчину (в очі закрапують 2 % розчин). Якщо через 30 хв сухість слизових оболонок не зменшиться, ін’єкцію повторюють.

Вводять також 1 мл 0,05 % розчину прозерину, 1 мл 2 % розчину промедолу підшкірно, 2 мл 50 % розчину анальгіну внутрішньом’язово. Для ліквідації психомоторного збудження і корчів внутрішньовенно вводять оксибутират натрію (10 мл 20 % розчину), аміназин (2 мл 2,5 % розчину), седуксен (1 − 2 мл 0,5 % розчину). Паралельно проводять крапельну внутрішньовенну інфузію ізотонічного розчину хлориду натрію, 5 − 10 % розчину глюкози, 10 мл 2,4 % розчину еуфіліну, 0,5 мл 0,05 % розчину строфантину та ін. При гіпертермії − холодні обгортання, до голови, на пахвові ділянки − мішечки з льодом. Оскільки хворий перебуває у збудженому стані і можливі галюцинації, необхідно постійно знаходитися біля нього, щоб уникнути непередбачених дій з його боку, запобігти можливим ускладненням, травматичним ушкодженням тощо [17, с. 252].

Надання невідкладної допомоги при укусах отруйних комах, змій та скажених тварин

Отруйні речовини можуть проникати в організм не тільки через травний тракт і дихальні шляхи, а й через шкіру при укусах змій чи комах.

Укуси змій надзвичайно небезпечні. Зміїна отрута потрапляє в кров і негативно діє на кровоносні судини і нервову систему. Ступінь отруєння залежить як від виду змії й кількості отрути, так і від розмірів, глибини і локалізації укусу. При прокушуванні отруйною змією великої кровоносної судини отрута потрапляє безпосередньо в кров, внаслідок чого може настати раптова смерть. Укуси через одяг, взуття звичайно неглибокі і не і які небезпечні. Тому в місцевостях, де багато змій, треба носити взуття [17, с. 459].

При укусі на шкірі можна побачити два великих проколи і два ряди дрібних цяток по боках від них. Шкіра в цьому місці червоніє і припухає. Набряк швидко захоплює навколишні тканини і супроводжується різким болем. При дуже небезпечних ураженнях спостерігається запаморочення, непритомність з судомами, нудота, блювання, задишка, підвищення температури тіла і тахікардія, зниження АТ. Хворобливий стан триває у легких випадках кілька днів, а у тяжких − закінчується смертю через кілька годин [19, с. 458].

Надаючи першу допомогу потерпілому, треба насамперед забезпечити спокій і нерухомість, а уражену кінцівку необхідно іммобілізувати пов’язкою. Накладання джгута здатне посилити процеси інтоксикації та деструктивні процеси в ушкодженій кінцівки. Якщо той, хто надає допомогу, твердо переконаний, що його слизова оболонка рота здорова і в ній нема саден і тріщин, він може губами відсмоктати з рани кров з отрутою. Коли такої впевненості нема, то краще скористатись крововідсмоктувальною банкою (маленькою склянкою) [17, с. 459].

Укус бджоли, оси, джміля супроводжується сильним болем, набряканням тканин, почервонінням. Загально-токсичні явища відсутні або незначні (нудота, запаморочення, сухість у роті) в тяжких випадках буває розлад зору і слуху.

Надання першої допомоги зводиться до видалення жала, промивання ранки слабким розчином марганцевокислого калію або міцним розчином кухонної солі. Змащування місця укусу ефіром, спиртом, одеколоном. У тяжких випадках слід звернутися до лікаря.

Якщо людину вкусила собака, кішка, якій не робили щеплення проти сказу, то її треба спіймати, замкнути в ізольованому приміщенні і показати ветеринарові. Якщо постраждалого вкусила свійська здорова тварина, а рани незначні, необхідно накласти стерильні пов’язки, а потерпілого треба негайно доставити у лікарню, де йому буде надано кваліфіковану медичну допомогу. Після висновку ветеринара потерпілому проводять курс профілактичного лікування проти сказу і правця.[17, с. 459-460].