Отруєння грибами

Клінічна картина отруєння грибами залежить від виду отруйного гриба, що вживався в їжу. Найчастіше отруєння спричиняють мухомор та бліда поганка. Мухомор містить мускарин та іботенову кислоту, які мають психотропну дію, а також мускаридин, або грибний атропін. Симптоматика залежить від співвідношення мускарину і мускаридину.

Основні клінічні прояви. При отруєнні мухомором захований період продовжується від 15 хв до 2 − 3 год. Отрута різко підвищує збудливість блукаючих нервів. Розрізняють дві форми отруєння мухомором: шлунково-кишкову (холінергічний синдром) і нервову (атропіновий синдром). При шлунково-кишковій формі отруєння хворі скаржаться на колькоподібний біль у животі, слинотечу, профузне, часто криваве блювання, пронос. Вони відчувають погіршення гостроти зору внаслідок порушення акомодації та сітку перед очима. Збудження хворого на початку захворювання змінюється загальмованістю. При об’єктивному огляді привертає увагу блідість, іноді ціаноз шкірних покривів, звуження зіниць, іноді анізокорія, значне потіння, тахікардія, яка швидко змінюється брадикардією, посилені виділення з носа, тони серця приглушені [34, с. 313].

При нервовій формі отруєння спочатку з’являється біль у животі та надмірне потіння, а потім − симптоми, характерні для атропінового синдрому. У хворого з’являється відчуття повзання мурашок у кінцівках, збудливість, гнів, галюцинації, некеровані рухи, корчі. У деяких хворих спостерігається синдром сп’яніння з запамороченням, сухість слизових оболонок, зорові галюцинації, можливі кома і смерть. Для всіх потерпілих характерними є виражені шлунково-кишкові розлади у вигляді нудоти та повторного блювання [30, с. 450].

Перша допомога. Антидотом мускарину є сульфат атропіну, який блокує холінергічні рецептори. Хворим із холінергічним синдромом призначають підшкірно чи внутрішньом’язово 0,5 мл 0,1 % розчину сульфату атропіну через кожні 4 год до повного зникнення холінергічного синдрому. Обов’язковим є промивання шлунка водою з активованим вугіллям (2 столові ложки вугілля на 1 л води) навіть при наявності блювання. Втрату великої кількості води та солі за рахунок блювання, потіння і проносів поповнюють внутрішньовенною крапельною інфузією 1000 − 1500 мл ізотонічного розчину хлориду натрію і 5 % розчину глюкози [17, с. 258].

Бліда поганка надзвичайно отруйна. Вона містить алкалоїди аманілін і фаллоїдин. Смертельною дозою може бути навіть невеликий шматочок гриба. Захований період отруєння може продовжуватися 6 − 40 год. Захворювання починається з нудоти і частого блювання, до яких скоро приєднується пронос, що з часом стає водянистим, слизистим, іноді кров’янистим, з неприємним запахом. У більшості хворих виникає біль у животі, який буває у вигляді корчів або гострої печії в надчеревній ділянці, що супроводжується блюванням і колькоподібним болем. Шлунково-кишкові розлади продовжуються 2 − 5 днів і вже після перших 12 − 24 год зумовлюють загальне зневоднення (астенія, адинамія, спрага, м’язові корчі, переважно м’язів гомілки, гіпотензія, тахікардія, а згодом − шок і анурія). Потім розвивається гіпертермія з вираженими ознаками поза- і внутрішньоклітинного зневоднення [30, с. 451-452].

Перша допомога. Потерпілих треба якомога раніше госпіталізувати у відділення інтенсивної терапії. Якщо хворий звернувся за допомогою незабаром після отруєння грибами, Йому проводять промивання шлунка. Якщо ж захований період був тривалим, промивання шлунка не проводять, оскільки за час, що пройшов, шлунок звільнився від токсичних речовин. Таким хворим необхідна термінова корекція водно-електролітного обміну шляхом внутрішньовенного введення ізотонічного розчину хлориду натрію, білкових препаратів (декстрин, желатина, альбумін). Для запобігання некрозу печінкових клітин внутрішньовенно вводять по 100 мг гідрокортизону через кожні 6 − 8 год, призначають комплекс серцевих препаратів. На ранніх стадіях отруєння ефективними є гемодіаліз та плазмаферез [34, с. 313].