Невідкладна допомога при ураженні електричним струмом та блискавкою

Електротравмою називається ушкодження, що виникає в результаті дії електричного струму великої сили або блискавкою (розряду атмосферної електрики).

Ураження електричним струмом виникають найчастіше в побутових умовах і на виробництві при порушенні правил користування джерелами електроенергії. Рідше трапляються ураження блискавкою. Проходження електричного струму в організмі спричинює загальні і місцеві зміни [10, с. 286].

Ураження виникають тоді, коли потерпілий опиняється в електричному колі і струм проходить через нього в землю, а також при дії індукційного струму. Тяжкість ураження залежить від величини напруги струму, віку потерпілого і стану організму. Мають значення також різна опірність тканин і навколишнє середовище. Так, електричний струм дуже добре пропускають вологі тканини, погано − шкіра долонь і п’ят. Більш виразні зміни відмічаються при підвищеній вологості шкіри, при стомленні і виснаженні.

Небезпечним для життя є струм силою понад 100 МА напругою 110 В, який викликає фібриляцію серця.

Однак при низькому опорі тіла, особливо при контакті з грудною кліткою, небезпечні ускладнення можуть розвинутися й при змінному струмі з напругою 36 − 65 В. При ураженні струмами високої напруги найчастіше спочатку спиняється дихання, а потім настає спинення серця. Період клінічної смерті триває при електротравмі близько 8 − 10 хв [34, с 359].

Основні клінічні прояви виникають в результаті ураження центральної нервової системи і характеризуються різним ступенем порушення дихання, серцево-судинної діяльності та підвищенням тонусу м’язів. У зв’язку з тонічним скороченням мускулатури потерпілий не може самостійно відірватися від джерела струму.

При тяжкій електротравмі відмічаються втрата свідомості, спинення дихання і серцевої діяльності, настає смерть від паралічу серця. Іноді спостерігається так звана „мнима смерть”, коли внаслідок глибокого пригнічення функції нервової системи, дихання й серцевої діяльності не промацується пульс і не прослухується дихання, але збережене серцебиття [26, с. 93].

Постійний струм напругою 220 − 380 В викликає смерть в 20 − 30 %, при 1000 В в 50 %, 3000 В в 100 %. Струм напругою 127 − 220 − 380 В і частотою 50 Гц небезпечніший постійного.

Суха шкіра не уражається при напрузі струму 60 В, при напрузі 220 В шкіра уражується завжди, при напрузі 500 В виникають „пробої” шкіри і опір струму роблять внутрішні органи. Особливо небезпечні верхні петлі ураження (рука − рука, рука − голова) та повна петля (дві руки − дві ноги).У разі ураження блискавкою місцеві зміни проявляються у вигляді так званих знаків блискавки − гілкоподібних розгалужених, гіперемійованих смуг на шкірі, які зникають під час натискування. Вони є наслідком паралічу стінки судин. Через певний час ці знаки зникають [10, с. 288].

Із загальних симптомів при електротравмі звертають на себе увагу вазомоторні розлади серцево-судинної, центральної і вегетативної нервової системи, пригнічення всіх життєво важливих центрів.

У легких випадках відзначаються страх, запаморочення, млявість тощо.

Для тяжких випадків характерні шок, непритомність, раптова зупинка дихання, серцебиття, явища фібриляції серця, може настати клінічна смерть [17, с. 474].

Первинні порушення легеневого газообміну зберігаються тільки під час дії електричного струму та деякий період після його припинення. Це − наслідок спазму дихальних м’язів і голосових зв’язок. Через це хворий не може кричати, покликати на допомогу. Причиною апное є ураження довгастого мозку, коли петля струму охоплює дихальний центр.

Під час проходження петлі струму через грудну клітку порушується серцева діяльність, що проявляється окремими екстрасистолами, аж до фібриляції шлуночків [34, с. 360].

Місцеві зміни характеризуються появою електроміток у вигляді жовто-бурих плям. Для електротравм характерна відсутність гіперемії шкіри і больових відчуттів. При великій силі струму виникають глибокі кратерові опіки і тяжкі ураження тканин, при стиканні з вольтовою дугою − обвуглювання . Під впливом електричного струму відбувається електроліз тканин, внаслідок чого в місцях входу й виходу струму з’являються пара і газ, у кістках плавляться фосфати з утворенням так званих перлин. Можливі тяжкі розшарування й розриви тканин і відриви кінцівок при ураженні струмами високої частоти [40, с. 309-310].

Перша допомога. Головним у поданні першої допомоги є відключення потерпілого від джерела струму. Іноді це становить значні труднощі через судомне скорочення м’язів потерпілого. З цією метою треба вимкнути рубильник, викрутити запобіжник, сокирою або лопатою з дерев’яною ручкою перерубати дріт тощо. При цьому треба поводитися дуже обережно: відтягувати дріт від потерпілого сухою гілкою або шнуром; не можна перерізувати два дроти разом, аби не було короткого замикання. Звільняти потерпілого від джерела струму не можна голими руками, треба користуватися гумовими рукавичками. Потрібна ізоляція не лише від джерела струму, але й від землі. З цією метою взувають гумові галоші або стають на ізолюючий матеріал (гумовий килимок, скло, суха дошка, товстий шар тканини, паперу, картону) [10, с. 290].

Якщо стан хворого тяжкий, вводять серцеві засоби, застосовують ШВЛ. При спиненні серцевої діяльності роблять непрямий масаж серця. Якщо є відповідні умови, треба провести інтубацію і керовану вентиляцію легень киснем. Ці заходи виконує медичний персонал швидкої допомоги, яку слід негайно викликати [21, с. 475].