Контрольні питання:

1. Розкажіть про значення та функцію нирок в організмі людини.

2. Що є структурною одиницею нирки?

3. Назвіть клінічні симптоми характерні для захворювань нирок.

4. Гломерулонефрит; причини виникнення, перебіг, профілактика.

5. Дайте характеристику нефротичного синдрома.

6. Пієлонефрит; причини виникнення, перебіг та профілактика.

7. Хронічний пієлонефрит; основні клінічні прояви.

8. Цистит; причини виникнення, перебіг та профілактика.

9. Профілактика захворювань сечових органів людини.

Завдання для самостійної роботи:

Підготувати реферат на тему: „У чому полягає профілактика захворювань нирок і рецидивів нефритів”.

Хвороби ендокринної системи

З алоза − орган, що виробляє речовини, необхідні для життєдіяльності організму. Ендокринні органи розташовані в різних місцях, вони виробляють специфічні продукти − гормони. Розрізняють залози зовнішньої секреції (слинні, потові, шлункові − вони виділяють через вивідні протоки назовні відповідні секрети − слину, піт, шлунковий сік), внутрішньої секреції (ендокринні залози, які не мають вивідної протоки і виділяють свої специфічні секрети − гормони безпосередньо у кров, лімфу, мозкову рідину) та залози змішаної секреції (вони поєднують у собі зовнішньо- і внутрішньосекреторну діяльність: чоловічі статеві залози, підшлункова залоза) (рис. 8.1) [25, с. 260]. Система ендокринних залоз включає: мозковий придаток, гіпофіз; загруднинну залозу (тимус); щитоподібну залозу; прищитоподібну залозу; надниркові залози; підшлункову залозу; статеві залози. Усю цю складну систему контролює гіпоталамус частина головного мозку, яка анатомічно і функціонально пов’язана з ендокринною системою. Релізинг-гормони, синтезовані в гіпоталамусі, стимулюють або гальмують секрецію гормонів гіпофіза. Гіпоталамо-гіпофізарна система − основна ланка нейроендокринної регуляції.

Гіпофіз Мозковий придаток розташований у турецькому сідлі основи черепа. Він складається з передньої (аденогіпофіза) і задньої (нейрогіпофіза) часток. У передній частці утворюються основні тропні гормони: кортикотропін (аденокортикотропний гормон − АКТГ), який активізує функцію кори надниркових залоз; соматотропін (гормон росту), який регулює синтез білка та стимулює ріст і розвиток скелета; тиротропін − активізує функцію щитоподібної залози; гонадотропні гормони − стимулятори функції статевих залоз. Гормони задньої частки гіпофіза: вазопресин − впливає на реабсорбцію води в ниркових канальцях та окситоцин − регулює пологову діяльність та утворення материнського молока [39, с. 183].

Щитоподібна залоза. Продукує гормон тироксин, який є стимулятором усіх видів обміну речовин, росту тканин, регулятором обміну рідини між кровоносною системою і тканинами, є терморегулятором, агоністом симпатико-адреналової системи.

Характерним клінічним симптомокомплексом гіперфункції щитоподібної залози (гіпертиреозу, тиреотоксикозу) є тахіпсихізм: блиск широке відкритих очей (витрішкуватість), воло (збільшення щитоподібної залози), позитивні симптоми Грефе (смужка між верхньою повікою і рогівкою при фіксованому погляді вниз), тахікардія. Власне витрішкуватість, воло і тахікардія становлять тиреотоксичну тріаду.

Гіпофункція щитоподібної залози (гіпотиреоз) характеризується фізичною і розумовою загальмованістю (брадипсихізм), сонливістю, мерзлякуватістю, сухою шкірою, набряком шкіри та підшкірної жирової клітковини [3, с. 132].

Поряд із щитоподібною залозою в її тканинах знаходяться 4 прищитоподібні залози. Вони регулюють в організмі обмін кальцію та фосфору, зокрема зменшують вміст цих елементів у кістковій тканині і сприяють виведенню їх з організму нирками.

Надниркові залози − парні ендокринні залози, які розташовані в позачеревинній клітковині над верхнім полюсом нирки. Вони містять кіркову і мозкову речовини. Кіркова речовина синтезує кортикостероїди, які за своєю біологічною дією поділяються на глюкокортикоїди (основні − гідрокортизон і кортикостерон) та статеві гормони. Глюкокортикоїди нормалізують ферментативні процеси перетворення амінокислот і утворення білків та глюкози, підтримують гомеостаз, забезпечують захисні властивості організму. У мозковій речовині надниркових залоз продукуються катехоламіни (норадреналін, адреналін, дофамін), які впливають на функції серцево-судинної, дихальної, нервової, сечовидільної систем [25, с. 272].

Підшлункова залоза. Гормони, що регулюють засвоєння і обмін глюкози, виробляє підшлункова залоза. Ендокринною частиною цієї залози є множинні скупчення внутрішньосекреторних клітин, які називають острівцями Лангерганса. У (β-клітинах цих острівців утворюється інсулін, який сприяє окисленню і перетворенню глюкози, синтезу глікогену, білків і ліпідів, £-клітини синтезують гормон глюкагон, який за своїм метаболічним ефектом є антагоністом інсуліну.

Загруднинна залоза, або тимус, − центральний орган імуногенезу − продукує гормон тимозин, під дією якого утворюються імунокомпетентні Т-лімфоцити, які розпізнають антигени й відповідають на них імунною реакцією.

Активність ендокринної системи пов’язана із сезонними та добовими змінами й помітно змінюється з віком. При захворюваннях ендокринних залоз спостерігається посилення або послаблення їхньої функції, що позначається на відповідних змінах в організмі − порушення діяльності серцево-судинної системи, обмінних процесів, ураження травного тракту, психоневрологічні розлади тощо [3, с. 537-538].