Основні клінічні симптоми та синдроми при захворюванні нирок і сечових шляхів

Основою діагностики захворювань нирок є клінічне обстеження із застосуванням лабораторно-інструментальних методів дослідження. Розглянемо найважливіші клінічні симптоми та синдроми.

Біль ниркового походження найчастіше локалізується в поперековій ділянці при ураженні власне нирок (за рахунок розтягнення їх фіброзної капсули), по ходу сечоводів при патології останніх, над лоном − при ураженні сечового міхура. Іррадіація болю по ходу сечоводу в сечівник, статеві органи, неспокійна поведінка пацієнта під час нападу болю − характерні ознаки для ниркової коліки.

Набряки. Часто набряки локалізуються на обличчі і виникають вранці. Інколи вони можуть локалізуватися на гомілках, у ділянці попереку. Найхарактернішими симптомами є порушення процесу сечоутворення та сечовиділення. Добова кількість сечі коливається залежно від особливостей їжі, кількості спожитої рідини, температури середовища, характеру праці. Чоловіки виділяють у середньому 1,5 − 2 л сечі за добу, жінки − 1,2 − 1,6 л за добу. Величини, нижчі за 0,5 л на добу і вищі за 2 л на добу, вважають патологічними. Найбільша кількість сечі виводиться між 15-ю та 18-ю годинами, найменша − між 3-ю та 6-ю годинами, причому більша її кількість (80 %) виділяється вдень [23, с. 224].

Розрізняють такі симптоми змін утворення та виділення сечі:

Часто хворі скаржаться на зміну забарвлення сечі. Наприклад, сеча кольору м’ясних помиїв спостерігається при гострому гломерулонефриті, хронічному гломерулонефриті з гематуричним компонентом. Подібна сеча при сечокам’яній хворобі, травмах, пухлинах нирок, геморагічних діатезах, − інфаркті нирок. Каламутна сеча може бути при хронічному пієлонефриті.

Головний біль при захворюванні нирок пов’язаний з артеріальною гіпертензією та інтоксикацією (гостра та хронічна ниркова недостатність). Дуже інтенсивний головний біль, що супроводиться запамороченням, порушенням зору, характерний для синдрому злоякісної артеріальної гіпертензії.

Лихоманка. За рівнем температури тіла вона може бути різною − від субфебрильної (37,7 − 37,9 °С) до гіперпіретичної (> 41 °С), а за коливаннями впродовж доби − від постійної (добові коливання не > 1°) до гектичної (добові коливання температури тіла 3 − 5 °С). Лихоманка характерна для гострого і загострень хронічного пієлонефриту, гнійного нефриту, паранефриту, пухлин нирок, ускладнень імуносупресивної терапії. Вона потребує диференціальної діагностики з інфекційним ендокардитом, дифузними захворюваннями сполучної тканини тощо.

Спрага − це ознака, характерна для гострої і хронічної ниркової недостатності.

Поліурія − збільшення добової кількості сечі понад 2 л. Поліурія, крім власне захворювання нирок, трапляється при нецукровому діабеті, при засвоюванні діуретинів, вживанні великої кількості рідини, кавунів, виражених емоціях.

Олігурія − зменшення добової кількості сечі до 500 мл. Олігурія може бути ниркового походження (гломерулонефрит, ниркова недостатність) і позаниркова (обмежене вживання рідини, перебування в гарячому приміщенні, посилене потовиділення, часте блювання, проноси, недостатність кровообігу).

Анурія − припинення виділення сечі. Анурія буває секреторна й екскреторна. Секреторна анурія (припинення секреції ниркою сечі) розвивається гри тяжких нефритах, отруєннях, тромбозах ниркових судин. Екскреторна анурія виникає внаслідок обтурації сечоводів каменем, стиснення їх пухлиною, збільшеними лімфатичними вузлами.

Полакіурія − часте сечовипускання через короткі інтервали.

Дизурія − утруднене, болісне сечовипускання.

Ніктурія − виділення більшої кількості сечі вночі.

Странгурія − болісне сечовиділення краплями.

Енурез − нічне нетримання сечі.

Застійна сеча визначається значною концентрацією азотистих шлаків, високою питомою вагою, підвищеним вмістом білка.

Гематурія − виділення із сечею еритроцитів.

Гемоглобінурія − виділення ниркою гемоглобіну без наявності в сечі формених елементів [3, с. 508-510].