2.7. Організація самостійних евристичних та творчих робіт завершеного характеру для відпрацювання та вдосконалення професійно-творчих умінь студентів

З метою завершення процесу формування професійно-творчих умінь студентів, нами в процесі експерименту на четвертому етапі евристично-модульної технології організовувалась самостійна евристична та креативна робота студентів завершеного характеру. На цьому етапі студенти оволодівали професійно-творчими уміннями самостійно, неординарно, нетрадиційно, але на науковій основі реалізувати набуті ними знання з різних дисциплін, завдяки використанню дидактичних можливостей дослідницького методу.

В організації дослідницької роботи студентів ми керувалися думкою В. Сухомлинського, що дослідницька робота не є для вчителя чимось таємничим і незбагненним. Видатний педагог закликає не боятися досліджень. У самій своїй основі педагогічна праця – справжня педагогічна праця – стоїть близько до педагогічного дослідження. Ця близькість, спорідненість полягають, передусім, в аналізі фактів і необхідності передбачати.

Майстром педагогічної праці найшвидше стає той, хто відчує у собі дослідника.

Дослідник Т. Мишковська на підставі наукового дослідження проблеми стверджує, що педагогічна діяльність сучасного вчителя повинна бути пронизана дослідницько-педагогічною діяльністю або ж її елементами. Такий підхід розглядається як умова, що визначає ефективність, сутність, визначальний зміст майбутньої педагогічної діяльності вчителя

[ 62, с. 6]

М. Лазарєв зазначає, що дослідницькі методи суттєво відрізняються від інших не тільки постановкою мети (пошук нових сторін об'єкту дослідження, конструювання нових моделей діяльності), а й змістом, характером, структурою процесів, що складають ці методи. Ці процеси у повному чи неповному обсязі включають такі прийоми, як цілеспрямоване спостереження динаміки певного явища, його аналіз і оцінка, наукове прогнозування й позитивне перетворення, нарешті нова оцінка одержаних результатів. Дослідницькі методи мають специфічні засоби своєї реалізації: анкети, діаграми, щоденники експерименту, статистичні пристрої тощо. Ці методи призначені перш за все для розвитку діагностичних, прогностичних, конструктивних, науково-дослідницьких професійно-творчих умінь педагога. Формування справді всебічного, глибокого, точного, тобто дослідницького погляду на оточуючу дійсність, на людину, на сомого себе в цьому житті значно прискорює становлення творчої особистості. Такий підхід, крім того, підтверджує незамінність власного дослідницького досвіду людини на шляху до її дорослості, досконалості, незалежності [51, с. 137].

Завдяки дослідницькому методу студенти беруть участь у науковому пізнанні: спостерігають та вивчають факти та явища, виявляють проблему дослідження, висувають гіпотези, планують шляхи їх перевірки, вивчають літературу, оцінюють результати, роблять висновки про можливість використання набутих знань.

Цей метод реалізувався шляхом організації навчально-дослідницької роботи студентів, яка завершується створенням освітніх проектів, що обов'язково презентуються студентами на спеціальних заняттях, що проводяться за рахунок годин індивідуальної роботи навчального плану. Під керівництвом викладача або студентом самостійно вибиралась тема дослідження. Частіше вона стосувалася найбільш гострих і актуальних проблем сучасної педагогіки – теорії навчання, теорії виховання, педагогічної майстерності вчителя, організації творчого розвитку студента педагогічного університету, самостійної роботи майбутнього вчителя, саморозвитку тощо. Після вибору теми дослідження визначалося коло проблем, над якими самостійно працювали студенти, об’єкт, предмет, мета і завдання дослідження. Далі проектувався шлях реалізації поставлених проблем у вигляді гіпотези, як обґрунтованого наукового припущення про можливий спосіб, механізм розв’язання визначеної проблеми. Безпосередньо дослідження починалося з вивчення літературних та інших інформаційних джерел, їх науковий аналіз, описання і узагальнення досліджених матеріалів. У процесі такої діяльності у студентів поступово формувалися науково-дослідницькі уміння інформаційного пошуку, аналізу і синтезу інформації, виділяти головне. суттєве, описувати явища (процеси), систематизувати, класифікувати наукову інформацію, генерувати ідеї, висувати гіпотезу дослідження, здатність до фантазії, уяви, вміння переносити знання у нові проблемні ситуації, виділяти суперечності, подолати інерцію мислення, передбачити наслідки педагогічного процесу, здійснювати ретроспективний аналіз педагогічного процесу, здатність до екстраполяції, спостереження, фіксації результатів, експертної оцінки та інші, що послужать професійно-творчій самореалізації майбутнього фахівця, який зобов’язаний самовдосконалюватись протягом усієї своєї професійної діяльності. Формувались також науково-дослідницькі професійно-творчі уміння педагогів. Після проведення науково-дослідної роботи студенти узагальнювали результати, робили висновки і пропозиції. Необхідно зазначити, що такий рівень творчої діяльності могли самостійно виконувати тільки 12-17% студентів, відповідно до результатів нашого дослідження, які мають високий рівень розвитку креативних здібностей, глибоку мотиваційну основу. Їх дослідження закінчувалися оформленням змістовних наукових проектів, що містили узагальнюючі таблиці, діаграми, фото тощо, які потім обов’язково презентувалися публічно під час студентського педагогічного консиліуму. Ці матеріали ставали зовнішнім особистим творчим продуктом студента, який демонстрував певний рівень сформованості в нього внутрішнього особистісного освітнього продукту у вигляді професійно-творчих дослідницьких умінь педагога.

Але, на жаль, навчально-дослідницька робота приваблива не для всіх студентів. І щоб зацікавити якомога більшу кількість студентів у справжній навчальній творчій діяльності, у створенні власного творчого продукту, нами були використані значні дидактичні можливості методу проектів. Метод проектів орієнтований, перш за все, на са­мостійну діяльність студентів – індивідуальну, парну або групо­ву, яку студенти виконують протягом визначеного відрізку часу. Цей метод передбачає розв'язання студентом або групою студентів певної професійної проблеми, яка включає, з одного боку – використання різноманітних методів, засобів на­вчання, а з іншого – інтегрування знань студентів не з одного предмету, а з різних областей їх творчого мислення.

Індивідуальні освітні проекти, що створюються студентами, можуть бути різних типів. Зокрема, дослідницькі проекти спрямовані на використання дослідницько-експериментальних методів і є самостійними науковими розвідками, пошуками; інформаційні проекти передбачають пошук і обробку інформації, її аналіз, узагальнення. Результатом такого проекту є стаття, реферат, доповідь; практичні проекти орієнтовані на конкретні практичні інтереси особистості, їх результати використовуються у практичній діяльності повсякденного або професійного життя; творчі проекти, які не мають чітко виражених ознак, залежать від уяви, творчих можливостей автора, спрямовані на реалізацію його інтересів [45, с. 164].

При оцінюванні освітніх проектів студентів враховувались такі критерії як актуальність теми проекту, практична та теоретична значущість, ступінь реалізації поставленої проблеми, якість виконання етапів проекту, повнота розробок і завершеність проекту, самостійність, оригінальність, рівень творчості, аргументованість рішень і висновків, оформлення і захист проекту.

Отже, можна стверджувати, що створення освітніх проектів спрямовувало студентів на дослідницько-творчу навчальну діяльність, формувало у них критичне, творче мислення, інтелектуальну активність, ініціативність, самостійність, що є обов'язковою передумовою професійної компетентності на рівні професійно-творчих умінь майбутніх педагогів.

З метою відпрацювання та вдосконалення дослідницьких, комунікативних, операційних та рефлексивних професійно-творчих умінь студентів на четвертому етапі досліджуваної евристично-модульної технології була організована творча лабораторія з педагогіки, в якій кожний студент, незалежно від рівня розвитку своїх креативних здібностей, створював власний освітній творчий проект і обов’язково презентував результати його реалізації на заняттях у творчій лабораторії, а найкращі проекти представлялися на відкритому підсумковому занятті – "педагогічному консиліумі". Вдосконалення усіх блоків професійно-творчих умінь майбутніх педагогів здійснювалось також шляхом організації такого виду евристичної і творчої діяльності, як педагогічний театр, сценарії для якого студенти створювали самостійно, вони ж виступали в ролі режисерів-постановників і акторів.

Дослідник М. Барахтян на основі науково-педагогічного дослідження стверджує, що мірою сформованості творчих якостей особистості майбутнього педагога є готовність студентів до використання у педагогіній діяльності артистичних умінь. В основі цих умінь – володіння голосом, логіка і мистецтво мовлення, бачення (уява), взаємоконтакт, пластика тіла і саморегуляція почуттів [9, с. 30].

Ми погоджуємося з думкою автора, що проблема формування у студентів артистичних умінь набуває особливого значення. Це зумовлено інтеграцією освіти: школі потрібен учитель з творчим мисленням і творчими вміннями, здатний використовувати їх у взаємодії з іншими професійними уміннями в інтересах розвитку особистості школяра. Артистичні вміння учителя є важливим компонентом педагогічної діяльності, в якій проявляються особистісні якості (мовлення, бачення, ставлення тощо) на рівні емоційної взаємодії із слухачем. У процесі формування професійно-творчих умінь майбутніх педагогів ми спиралися на наукові висновки М.Лазарєва, який досліджуючи основи педагогічної творчості зазначає, що багато хто із дослідників вказує на відому схожість акторських та педагогічних здібностей (В. Гоноболін, Ю.Азаров, А. Ковальов, Ю. Львова, Т. Маркарьян та ін.). В. Кан-Калік виділяє загальні процесуальні характеристики творчої діяльності артиста та вчителя, до яких відносить такі:

• публічний виступ безпосередньо у присутності людей, які є активними співучасниками творчого процесу;

• об'єкт діяння є однозначно суб'єктом творчості, без активної участі якого сам творчий акт неможливий;

• творчий акт проходить у чітко відведений для цього час, що потребує від творця вміння оперативно управляти своїм психічним станом та викликати творче самопочуття;

• результати театральної та педагогічної творчості динамічні, розвиваються, змінюються, являють собою завжди процес;

• театральна та педагогічна творчість носять колективний характер.

Але необхідно відзначити, що існує істотна різниця в творчості актора і вчителя. Якою б не була творча індивідуальність актора, він все одно грає чиюсь роль. Учитель же нічиїх ролей не грає, він живе, діє у своїй ролі. Крім того, особисті якості артиста виступають як другорядні по відношенню до образу, а для вчителя вони – головна сила педагогічної праці, часто – єдина [51, с. 111].

Зазначеними науковими положеннями ми користувались в процесі формування артистичних умінь студентів, які віднесено до блоку комунікативних професійно-творчих умінь майбутніх педагогів.

На основі засвоєних знань і сформованих професійних умінь творчого характеру студенти виконували певний творчий проект у вигляді спектаклю педагогічного театру, демонстрували необмежену творчу фантазію, створюючи особистісно значимий професійний творчий продукт. Як приклад, були представлені різноманітні творчі проекти у вигляді спектаклів. Так, у спектаклі “Суд над алкоголізмом” дійовими особами виступали: суддя Правдивцев, прокурор Тверезовський, адвокат Наливайко, секретар Писарчук, підсудний Алкоголь, потерпілі – Печінка, Підшлункова Залоза, Мозок, Серце, Нирки, свідки – лікар Всезнайкін, медсестра Соболєзкіна, лаборант Лічилкін. Автори сценарію у напівказковій формі, але з дотриманням процедури суду, науковості інформації демонстрували ті зміни, які відбуваються з особистістю молодої людини, її здоров'ям при зловживанні алкогольними напоями. Була представлена устами судді також історична довідка про винайдення і вживання спиртних напоїв, що підготовлена як студентська дослідницька робота. До того ж потерпілі органи давали показання про дію на них алкоголю як у віршованій формі, так і у вигляді пісень. Прокурор також говорив віршами, як ось: «Есть в мире много сил великих: благих и громких, злых и диких, и каждой власть своя дана…, но есть одна… то сила влаги своенравной, то сила страшная вина! Быть может горе и печаль вино уносит, но ведь и жизни, как ни жаль, оно уносит!»

При організації такої нетрадиційної навчальної діяльності студентів реалізувались їх творчі здібності і формувались творчі вміння, такі як оригінальність бачення соціальних, психологічних і фізіологічних процесів, літературно-образне втілення наукової інформації, представлення у несподіваному ракурсі відомих явищ за допомогою “одухотворення” тощо. Відпрацьовувались і вдосконалювались дослідницькі прогностичні і конструктивні професійно-творчі вміння майбутніх педагогів.

Створення сценарію, підготовка та постановка спектаклів педагогічного театру є демонстрацією сформованої в діяльності здатності студента до власної трансформації та інтеграції спеціальних теоретичних знань, їх реалізації при здійсненні творчого проекту. Така діяльність надзвичайно важлива у підготовці майбутнього учителя, оскільки в ній суттєво вдосконалюються, перш за все, комунікативні та рефлексивні професійно-творчі вміння майбутнього фахівця.

Така неординарна, творча, фантастична форма вираження демонстувала також можливість використання теорії і практики театрального мистецтва для підвищення творчого потенціалу та майстерності вчителя на всіх етапах педагогічного процесу, починаючи з навчально-виховного задуму і закінчуючи безпосередньо комунікативними діяннями.

Учасники цього педагогічного спектаклю відмічали, що участь у спектаклі дала їм можливість за допомогою віршованої, літературної форми яскраво, повно запам’ятовувати і переосмислювати наукову інформацію, на рівні образного бачення створювати картину, яку не можна побачити об’єктивно. Тобто розвивались дослідницькі діагностичні, прогностичні та конструктивні професійно-творчі уміння на основі самостійного формування теоретичних знань на рівні узагальнення й інтеграції. Причому, це не просто приведення в порядок певних фактів, а це узагальнення узагальнень – створення власних теоретичних знань на основі конкретно-образного мислення. Крім того, студенти в процесі такої діяльності розвивали власні емоційно-творчі здібності, оволодівали рефлексивними професійно-творчими вміннями самопрезентації і самовираження, емоційного стимулювання власної діяльності, комунікативними професійно-творчими уміннями щодо створення умов психологічного комфорту сумісної діяльності, що має велике значення у їх майбутній професійно-творчій самореалізації.

Необхідно відмітити, що в процесі такої діяльності на четвертому етапі досліджуваної евристично-модульної технології, де організовувались самостійні евристичні та творчі роботи завершеного характеру для відпрацювання та вдосконалення професійно-творчих умінь, у студентів формувались комунікативні професійно-творчі артистичні вміння. Професійний артистизм майбутніх педагогів проявлявся в умінні яскраво, щиро передати свої позитивні почуття радості, оптимізму, впевненості у своїх силах, у потужності педагогічної науки.

Під час реалізації творчих проектів: написання сценаріїв, постановці спектаклів, виконанні ролей, студентам надавалась максимальна свобода інтелектуальної діяльності. Вони самостійно обирали свою роль у спектаклі, висуваючи припущення про ймовірний розвиток подій, створювали проблемні ситуації, шукали шляхи їх розв’язання, покладаючи на себе відповідальність за обране рішення. Таким чином, формувались і дослідницькі, і операційні, і рефлексивні професійно-творчі вміння майбутнього вчителя.

У процесі проведення експерименту ми дійшли висновку, що такі творчі роботи завершеного характеру у вигляді творчих проектів дають можливість студенту самовиразитись, самовизначитись, що ми відносимо до професійно-творчої самореалізації, яка безпосередньо пов’язана з процесом формування професійно-творчих умінь. Крім того, під час такої креативної діяльності у студентів розвивалась творча уява, перша та друга сигнальні системи, формувались артистичні здібності володіти голосом, інтонаційною виразністю, фантазією, пластикою тіла, мімікою, формувались творчі вміння виразити перед глядачем свої емоційно-образні почуття, створити позитивний емоційний настрій, творчу атмосферу, контролювати і керувати власним емоційно-вольовим станом. Ці уміння ми відносимо до блоку комунікативних професійно-творчих умінь педагога.

Отже, можна стверджувати, що використання дидактичних можливостей творчих проектів, акторські прийоми творчого перевтілення студентів значно збагачували арсенал міжособистісного (в тому числі і професійного) спілкування, що є основою комунікативних умінь учителя. Створення особистісно значущого творчого продукту в процесі самостійної евристичної й креативної роботи завершеного характеру студентів у рамках евристично-модульної технології стало також одним із важливих етапів формування їх дослідницьких, операційних і рефлексивних професійно-творчих умінь.

Тобто інноваційна евристично-модульна технологія навчання, завдяки своїй цілісності, завершеності, акцентованості на пізнавально-творчій діяльності дала можливість підготувати майбутнього фахівця з розвиненими професійно-творчими вміннями, здатного вирішувати професійні задачі діяльності на продуктивному, евристичному та креативному рівнях у відповідності з вимогами Закону України «Про вищу освіту», Національної доктрини розвитку освіти та галузевих стандартів освіти.

Таким чином, на основі проведеного педагогічного дослідження, психолого-педагогічного аналізу основних принципів гуманістичної педагогіки, концепцій особистісно зорієнтованого навчання, педагогічних технологій та дидактичних методів, можна зробити висновки:

1. Дослідження підтвердило наші припущення, що успішне формування в навчальному процесі професійно-творчих умінь майбутніх педагогів можна досягти, якщо використовувати інноваційні можливості сучасних особистісно зорієнтованих технологій навчання, зокрема, евристично-модульної.

2. Евристично-модульна технологія вдосконалила дидактичний процес формування професійно-творчих умінь студентів завдяки наповненню навчального модуля різноманітними способами евристичної діяльності, впровадженню принципів завершеності, евристичності (креативності) й самостійності суб’єктів навчання. Таким чином, справдився прогноз доцільності поєднання протилежних за інструментальним потенціалом підходів до навчальної діяльності – творчого і технологічного.

3. Найбільш доцільними методами формування професійно-творчих умінь у рамках евристично-модульної технології виявилися дослідницькі і проективні методи, методи розв’язання евристичних задач професійної педагогічної діяльності.

4. Ефективними показали себе такі форми організації навчального процесу, як навчання у співробітництві, робота студентів у малих групах під час практичних занять, різнорівневе диференційоване навчання. Їх ефективність було забезпечено дотриманням дидактичних принципів евристичного навчання – суб’єктності, співтворчості, діалогічності, особистісної значимості діяльності та її продуктів.

5. Проведений експеримент, поряд із підтвердженням ефективності евристично-модульної технології у формуванні професійно-творчих умінь студентів, виявив низку дидактичних проблем в організації евристичного навчання. Не дивлячись на те, що в експериментальних групах спостерігається більш позитивна динаміка розвитку професійно-творчих умінь, ніж у контрольних групах, кількість студентів, що змогли досягти достатнього і високого рівнів, виявилася нижчою, ніж передбачалося. Причинами визначено недостатній вихідний рівень їхніх загальнонавчальних умінь, перевантаження студентів аудиторними заняттями, що заважає ефективній організації їхньої самостійної творчої роботи як провідної діяльності у ВНЗ. З цієї причини довелося скорегувати модифікований варіант евристично-модульного навчання і ввести додатково початковий етап у рамках вступу до педагогічної професії, на якому вдосконалювалися професійно значимі загальнонавчальні вміння.

Проблема формування професійно-творчих умінь студентів педагогічних університетів не вичерпується проведеним дослідженням. Перспективним може бути виявлення шляхів і способів удосконалення професійної готовності викладачів фахових дисциплін до організації евристичної діяльності студентів, проблеми впровадження більш широкого спектру видів, методів і механізмів евристичної діяльності для професійного вишколення майбутніх фахівців тощо.

Список використаної літератури:

1. 3язюн І.А. Філософські проекції освіти й освітніх технологій / І.А.Зязюн // Шлях освіти, 1996. – №1. – C. 4-9.

2. Аврамчук Л.А. Проблемність навчання як засіб формування продуктивної пізнавальної діяльності студентів аграрного навчального закладу: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. пед. наук: спец. 13.00.04 “Теорія професійної освіти” /Л.А. Аврамчук. – Київ, 1998. – 18 с.

3. Амонашвили Ш.А. Психологические основы педагогики сотрудничества / Амонашвили Ш.А. – М.: Педагогика, 1995. – С. 47- 48.

4. Андреев В.И. Эвристическое программирование учебно-исследовательской деятельности: Методическое пособие / Андреев В.И. – М.: Высшая школа, 1981. – 240 с.

5. _{Атватер И. Я вас слушаю: Советы руководителю, как правильно слушать собеседника. – 2-е изд./ Атватер И. – М.: Экономика, 1988. – 111 с.}

6. Бабанский Ю.К. Рациональная организация учебной деятельности / Бабанский Ю.К. – М.: Знание, 1984.– 96 с.

7. Балобанова Т.Н. Развитие творческой активности личности в условиях высшего образования: автореф. дис. на соиск.степ. канд. соц. наук: 22.06.06 / Балобанова Т.Н.  Курск, 1999. – 12 с.

8. Барабанщиков Л.В. Педагогические основы обучения советских воинов / Барабанщиков Л.В. – М.: Воениздат, 1962. – 152 с.

9. Барахтян М.М. Формування у студентів професійних артистичних умінь як компоненту педагогічної майстерності: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд.. пед. наук: спец. 13.00.01 "Теорія та історія педагогіки" / М.М. Барахтян. – К., 1993. – 20 с. С. 3.

10. Боброва В.Г. О путях формирования профессионально-педагогических умений у студентов – будущих учителей // Сочетание теоретичеких и практических занятий по педагогике как условие эффективности формирования учителя в педвузе: Сб. науч. ст. / Боброва В.Г., Кузьмин Н.Н., Скрипник И.А. Под ред. В.А.Сластенина. – М.: Моск. гос. пед. ин-т, 1981. – С. 92-105.

11. Богоявленская Д.Б. Интеллектуальная активность как проблема творчества / Богоявленская Д.Б. Отв. ред. Б.М.Кедров. – Ростов-на-Дону: Изд-во Ростовского гос. ун.-та, 1983. – 176 с.

12. Бойко Е.И. Еще раз об умениях и навыках / Е.И.Бойко // Вопросы психологии. – М., – 1957. – № 1. – С. 133-139.

13. Болонський процес у фактах і документах (Сорбона-Болонья-Саламанка-Прага-Берлін) / Упорядник: Степко М.Ф., Болюбаш Я.Я., Шинкарук В.Д., Грубінко В.В., Бабин І.І. – Тернопіль: Вид-во ТДПУ ім. Гнатюка, 2003. – 52 с.

14. Бондарчук Ю.Б. Нові технології навчання і НМЗ. Вип. 9 / Бондарчук Ю.Б. – К.:Вища шк., 1993. – 233 с..

15. Бреус С.М. Формування виховних вмінь майбутнього вчителя в процесі педагогічної підготовки: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд.. пед. наук: спец. 13.00.01 "Теорія та історія педагогіки" / С.М.Бреус. – Кривий Ріг, 1995. – 20 с.

16. Бреус С.М. Формування виховних вмінь майбутнього вчителя в процесі педагогічної підготовки: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд.. пед. наук: спец. 13.00.01 "Теорія та історія педагогіки" / С.М.Бреус. – Кривий Ріг, 1995. – 20 с.

17. Бурман Л.В. Дидактичні умови формування діалогічних умінь у студентів вищих навчальних педагогічних закладів: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд.. пед. наук: спец. 13.00.01 "Теорія та історія педагогіки" / Л.В.Бурман. – Кривий Ріг, 2000. – 21 с.

18. Введенский В.Н. Формирование эвристической деятельности старшекласников в процессе обучения: автореф. дис. на соискание науч.степени. канд. пед. наук: спец.13.00.01 "Теория и история педагогики" / В.Н. 18. Введенский.  Новосибирск, 1999.  16 с.

19. Волкова Н.П. Педагогіка: Посібник для студентів вищих навчальних закладів / Волкова Н.П. – К.: Видавничий центр “Академія”, 2001. – 576 с.

20. Вороненко Ю.В. Проблеми охорони здоров’я та обгрунтування перспектив розвитку вищої медичної освіти України / Ю.В.Вороненко // Медична освіта. – 1999. – № 1. – С. 6-11.

21. Воронин В.Н. Интеграция эвристического и технологического подходов в проектировании дидактических комплексов в вузе: автореф. дис. на соиск. степ. докт. пед. наук: спец. 13.00.01 "Теория и история педагогики"/ В.Н.Воронин.  Казань, 1999.  30 с.

22. _{Гарунов М.Г. Самостоятельная работа студентов / Гарунов М.Г., Пидкасистый П.И.. – М.: Знание, 1978. – 210 с.}

23. Гончаренко С.І. Педагогічні дослідження: методологічні поради молодим науковцям / Гончаренко С.І. – К.: АПН України, 1995. – 45 с.

24. Гончаренко С.І. Український педагогічний словник / Гончаренко С.І. – К.: Либідь, 1997. – 376 с.

25. Горбатов Д.И. Умение и навыки: о соотношении содержания этих понятий / Д.И.Горбатов // Педагогика. – 1994. – № 2. – С. 27-30.

26. Гришин В.Н. Организация самостоятельной работы студентов в процессе группового взаимодействия: автореф. дис. на соиск. степ. канд . пед. наук: спец. 13.00.01 "Теория и история педагогики"/ В.Н.Гришин. – Елец, 2000. – 15 с.

27. _{Гришина Г.В. Освітня технологія як пріоритет учителя / Гришина Г.В. – Х.: Вид. група “Основа”, 2003. – 96 с.}

28. Гущина Т.Н. Формирование методической компетентности педагогических работников учреждений дополнительного образования детей в процессе повышения квалификации: автореф. дис.на соискание науч. степени канд. пед. наук: спец. 13.00.08 / Т.Н.Гущина. – Ярославль, 2001. – 22 с.

29. Дидактика современной школы: Пособие для учителей / Под ред. В.А. Онищука. – К.: Рад. школа, 1987. – 351 с.

30. Дружинина В.Н. Развитие и диагностика способностей / Дружинина В.Н., Шадриков В.Д. – М.: Наука, 1991. – 181 с.

31. Дьяченко В.К. Сотрудничество в обучении: О коллективном способе учеб. работы: Кн. для учителя / Дьяченко В.К. – М.: Просвещешие, 1991. – 192 с.

32. _{Єрмак Н.П. Педагогічна практика як чинник професійного формування вчителя загальноосвітньої школи / Н.П.Єрмак // Науковий часопис Нац. пед. університету ім. М.П. Драгоманова. Серія 16. Творча особистість учителя: проблеми теорії і практики: Збірник наукових праць / Ред. кол. О.Г. Мороз, Н.В. Гузій та інші. – Вип. 3 (13). – К.: НПУ, 2005. – 290 с.}

33. Зимняя И.А. Педагогическая психология. Учебник для вузов. Изд. Второе, доп., испр. и переработ / И.А.Зимняя. – М.: Изд. Корпорация «Логос», 1999. – 384 с.

34. Зязюн І.А. Гуманістична парадигма в освіті / І.А.Зязюн // Концепція гуманізму в становленні та розвитку професійної освіти: Матеріали міжнародної науково-практичної конференції 1-2 жовтня 1997 р. – Т.1. – Одеса: Астропринт, 1998. – С. 6 – 9.

35. Ілліна О.В. Динаміка розвитку організаційних умінь студентів педагогічного вузу / О.В.Ілліна // Формування виховних умінь майбутніх педагогів: Монографія / За ред.. О.А. Дубасенюк. – Житомир: Житомирський держ. пед. Ін-т, 1996. – С. 150-160.

36. Інтерактивні технології навчання: теорія. практика, досвід: Метод. посіб./ авт. – уклад.: О. Пометун, Л. Пироженко. – К.: А.П.Н.; 2002. – 136 с.

37. Кайдалова Л.Г. Педагогічні технології формування професійних умінь і навичок студентів вищого фармацевтичного закладу: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. пед. наук: спец. 13.00.04 “Теорія професійної освіти” / Л.Г.Кайдалова. – Харків, 2003. – 16 c.

38. Каплинский В.В. Формирование коммуникативных умений будущего учителя на основе проблемных педагогических ситуаций: дис. … канд. пед. наук: 13.00.01. / В.В.Каплинський. – К., 1993. – 198 с.

39. Каптерев П.Ф. Эвристическая форма обучения в народной школе / П.Ф.Каптерев // Антология педагогической мысли Росии второй половины Х1Х – начала ХХ в. – М.: Педагогика, 1990. – С. 218-221.

40. Каптерев П.Ф. Эвристическая форма обучения в народной школе / П.Ф.Каптерев // Антология педагогической мысли Росии второй половины Х1Х – начала ХХ в. – М.: Педагогика, 1990. – С. 218-221.

41. Козырева А.Ю. Педагогические аспекты творческого развития личности: автореф. дис. на соискание науч. степени канд . пед. наук: спец. 13.00.01 "Теория и история педагогики"/ А.Ю.Козырева. – М., 1995. – 19 с.

42. Костюк Г.С. Исследование по проблеме обучения и развития / Г.С.Костюк // Сов. педагогика. – 1964. – № 5. – С. 148-151.

43. Краткий психологический словарь / [Сост. О.А. Карпенко, под общ. ред. А.В.Петровского, М.Г. Ярошевского]. – М.: Политиздат, 1985. – 451 с.

44. Крутецкий В.А. Психология обучения и воспитания школьников / Крутецкий В.А. – М.: Просвещение, 1976. – 160 с.

45. Кудренко А.І. Вступ до спеціальності. Практикум: навч.-метод. посіб. [для студ. вищ. навч. закл.] / А.І. Кудренко, О.В. Перетятько. – Суми: СумДПУ ім.. А.С. Макаренка, 2007. – 180 с. С.164.

46. Кузьмина Н.В. Профессионализм личности преподавателя и мастера производственного обучения / Кузьмина Н.В. – М.: Высшая школа, 1990. – 119 с.

47. Кулюткин Ю.К. Эвристические методы в структуре решений / Кулюткин Ю.К. – М.: Педагогика, 1970. – 232 с.

48. Кульневич С.В. Педагогика самоорганизации: особенности перехода к позднеклассической теории воспитания /Кульневич С.В. // Известия РАО. – 1999. – № 3. – С. 41-48.

49. _{Лазарєв М.О. Завершені модульні технології розвиваючого навчання / М.О.Лазарєв // Директор школи. Україна. – 2000. – № 2. – С. 62 – 75.}

50. Лазарєв М.О. Інтеграція евристичного та модульного навчання у формуванні творчої особистості педагога / М.О.Лазарєв // Науковий часопис Національного педуніверситету ім. М.П. Драгоманова. Серія 16. Творча особистість учителя: проблеми теорії і практики: Збірник наукових праць. – Вип. 3 (13). – К., НПУ, 2005. – 290 с.

51. Лазарєв М.О. Основи педагогічної творчості: Навчальний посібник для пед. ін-тів / Лазарєв М.О. – Суми: ВВП “Мрія – Г” ЛТД, 1995. – 212 с.

52. Лазарєва О.М. Організація творчих самостійних робіт старшокласників у модульному навчанні: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. пед. наук: спец. 13.00.09 “Теорія навчання” / Олена Миколаївна Лазарєва. – Харків, 2003. – 21 с.

53. Леонтьев А.И. Деятельность. Сознание. Личность / Леонтьев А.И. . – М.: АПН РСФСР, 1962. – 196 с.

54. Лернер И.Я. Процесс обучения и его закономерности / Лернер И.Я. – М.: Знание, 1980. – 96 с.

55. Лернер И.Я. Развитие мышления учащихся в процессе обучения истории: Пособие для учителей / Лернер И.Я. – М.: Просвещение, 1982. – 191 с.

56. Лозова В.І. Теоретичні основи виховання і навчання: Навчальний посібник.  2-е вид. випр. і доп. / Лозова В.І., Троцко Г.В.  Харків: “ОВС”, 2002.  400 с.

57. Лук А.И. Психология творчества / Лук А.И. – М.: Наука, 1987. – 127 с.

58. Макаренко А.С. Сочинения: в 5 т./ А.С.Макаренко. – М.: Просвещенте, 1960. – т. 5. – 454 с.

59. Макаренко А.С. Твори: в 7 т. / А.С.Макаренко. – К., 1954. – Т.5. – 501 с.

60. Меткалф С. Юмор – путь к успеху / Меткалф С., Фесибл Р. – Л.: СПб, 1997. – 167 с.

61. Милерян Е.А. Психология формирования общетрудовых политехнических умений / Милерян Е.А. – М.: Педагогика, 1973. – 297 с.

62. Мишковська Т.Д. Формування дослідницько-педагогічних умінь студентів в умовах модульної організації процесу навчання: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. пед. наук: спец. 13.00.01 “Теорія та історія педагогіки” / Т.Д.Мишковська. – Тернопіль, 1999. – 19 с.

63. Мілерян В.Є. Методичні основи підготовки і проведення навчальних занять в медичних вузах : Методичний посібник / Мілерян В.Є. – К.: “Хрещатик”, 2004. – 80 с.

64. Мільто Л.О. Методика розв’язання педагогічних задач: Навч. посіб. 2-ге вид., перероб. і доп. / Л.О.Мільто. – Харків: Ранок – НТ, 2004. – 152 с. С. 20.

65. _{Наказ Міністерства освіти України “Про затвердження положення про організацію навчального процесу вищих навчальних закладів” № 161 від 02.06.1993 р. – К.: Вища школа, 1993. – 29 с.}

66. _{Національна доктрина розвитку освіти // Освіта. – 2002. – № 26. – 24.04. – 1.05.}

67. Недодатко Н.Г. Формування навчально-дослідницьких умінь старшокласників: автореф. дис. на здобуття ступеня канд. пед. наук: спец 13.00.09 “Теорія навчання” / Н.Г.Недодатко. – Харків, 2000. – 20 с.

68. Никандров Н.Д. Современная высшая школа капиталистических стран / Никандров Н.Д.. – М.: Педагогика, 1978. – 279 с.

69. _{Новиков А.М. Об аспектах и уровнях развития профессиональной культуры специалиста / А.М.Новиков // Специалист. – № 8. – 2003. – С. 29-34.}

70. Новые педагогические и информационные технологии в системе образования / [Е.С. Полат, М.Ю. Бухаркина, М.В. Моисеева, А.Е. Петров: Под ред. Е.С. Полат]. – М.: Издательский центр “Академия”, 2001. – 272 с.

71. Общая психология / [под ред. А.Петровского]. – М.: Просвещение, 1986. – 164 с.

72. Омеляненко В.Л. Педагогіка: Завдання і ситуації: Практикум / Омеляненко В.Л., Кузьмінський А.І., Вовк Л.П. – [2-е вид., випр.]. – К.: Знання – Прес, 2006. – 423 с. – (Навчально-методичний комплекс з педагогіки).

73. Орлов В.И. Знания умения и навыки как результат обучения / В.И.Орлов // Специалист. – 2003. – № 3. – С. 29 – 31.

74. Освітні технології: Навч.-метод. посіб. / [О.М.Пєхота, А.З.Кіктенко, О.М.Любарська та ін.; За заг. ред. О.М.Пєхоти]. – К.: А.С.К., 2001. – 255 с.

75. Основы вузовской педагогики: Учеб. пособие / [Отв. ред. Н.В.Кузьмина]. – Л.: Изд-во ЛГУ, 1972. – 311 с.

76. Петренко В.Л. Комплекс нормативних документів для розроблення складових системи стандартів вищої освіти / В.Л.Петренко // Інформаційний вісник: вища освіта. – 2003. - № 10. – 82 с.

77. Платонов К.К. О знаниях, навыках и умениях / К.К.Платонов // Сов. педагогика. – 1963. – № 11. – С. 98-103.

78. Платонов К.К. Проблема способностей / Платонов К.К. – М.: Наука, 1972. – 312 с.

79. Платонов К.К. Структура и развитие личности / Платонов К.К. – М.: Наука, 1986. – 256 с.

80. Плешкова Н.И. Формирование умений педагогического общения у студентов: автореф. дис. на соискание науч. степени канд. пед. наук: спец. 13.00.01 “Теория и история педагогики”/ Н.И.Плешкова. – К., 1985. – 23 с.

81. Подласый И.П. Педагогика. Новый курс: Учебник для студ. пед. вузов: В 2 кн. / Подласый И.П. – М.: Гуманит. изд. центр ВЛАДОС, 1999. – 576 с.

82. Подмазін С. Гуманізм реальний або дорогий фактор виробництва / С.Подмазін // Управління освітою. – 2003. – № 15 – 16 – С. 63-64.

83. Подмазін С. Філософські основи особистісно-зорієнтованої освіти / С.Подмазін // Завуч. – 2001. – № 20-21. – С. 21-24.

84. _{Пойя Д. Математическое открытие. Решение задач: основные понятия, изучение и преподавание / Пойя Д. – М.: Просвещение, 1970.–290 с.}

85. _{Положення про проведення практики студентів вищих навчальних закладів України, затверджене наказом Міністерства освіти України від 8 квітня 1993 р. № 93.– К.: Вища школа, 1993. – 17 с.}

86. Полякова О.М. Формування творчої активності майбутніх учителів у процесі розв’язання педагогічних задач: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. пед. наук: спец. 13.00.09 “Теорія навчання” / Ольга Михайлівна Полякова. – Харків, 1999. – 18 с.

87. Поташник М.М. Педагогическое творчество. – Проблемы развития и опыт: Пособие для учителя / Поташник М.М. – К.: 1988. – 185 с.

88. Прокопенко І.Ф. Педагогічна технологія: Посібник / Прокопенко І.Ф., Євдокимов В.І. – Харків: Основа, 1995. – 105 с.

89. Психологічний словник / [ За ред. В.І.Войтка ]. – К.: Вища школа, 1982. – 367 с.

90. Реан Н.А. Психодиагностика личности в педагогическом процессе: Учебное пособие / Реан Н.А. – Л.: СПб., 1996. – 109 с.

91. Рисіна М.Ю. Групові форми роботи як засіб розвитку критичного мислення студентів / Рисіна М.Ю., Сенчуріна В.І. // Педагогічні науки. Збірник наукових праць. – Суми: СумДПУ ім. А.С. Макаренка, 2003. – 452 с.

92. Рогова Т.В. Педагогічні концепції особистісної орієнтації як теоретична основа персоналізованого підходу / Т.В.Рогова // Педагогічні науки. Збірник наукових праць. Частина перша. – Суми: Сум ДПУ ім. А.С.Макаренка, 2005. – С. 79-88.

93. Рудницька О.П. Педагогіка: загальна та мистецька: Навч. посібник / Рудницька О.П. – К.: “Інтерпроф”, 2002. – 270 с.

94. Рысенкова А.Е. Коллективная форма организации учебной работы как средство активизации познавательной деятельности учащихся вечерней школы: автореф. дис. на соискание науч. степени канд. пед. наук: спец.13.00.01 “Теория и история педагогика”/ А.Е.Рысенкова. – Челябинск, 1999. – 22 с.

95. _{Селевко Г.К. Современные образовательные технологии / Селевко Г.К..  М.: Нар. образование, 1998.  С. 96-100.}

96. _{Семушина Л.Г. Исследование проблем личностно-ориентированного обучения в условиях средних специальных заведений / Семушина Л.Г., Болдырева Н.Н. // Специалист. – 2004. – № 8. – С. 22-30.}

97. Сериков В.В. Образование и личность. Теория и практика проектирования педагогических систем / Сериков В..В. – М.: Издательская корпорация «Логос», 1999. – 272 с.

98. Сеульський Р.П. Підготовка майбутній учителів до педагогічної творчості: [Монографія]. – К.: Вища шк., 1992. – 135 с. – С. 5.

99. Симонов В.М. Проблема формирования интересов в контексте решения образовательных задач в рамках ВУЗа. – http: // flogiston. ru / users / v_m_simonov.

100. _{Сікорський П.І. Модульно-рейтингова система навчання у ліцеї / П.І.Сікорський // Педагогіка і психологія, 1997. - № 1. – С. 31-32.}

101. Скафа О.І. Теоретично-методичні основи формування прийомів евристичної діяльності в процесі вивчення математики в умовах впровавдження сучасних технологій навчання: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня докт. пед. наук: спец. 13.00.02 / О.І.Скафа. – К., 2004. – 33 с.

102. Сластенин В.А. Педагогика: Учеб. пособие для студ. высш. пед. учеб. заведений / [В.А. Сластенин, И.Ф. Исаев, Е.Н. Шиянов; Под ред. В.А. Сластенина]. – М.: Изд. центр «Академия», 2002. – 576 с.

103. Смолюк I.O. Педагогічні технології: дослідження соціально-особистісного аспекту / Смолюк І.О. – Луцьк: Ред.-вид. відд. "Вежа" Волин. держ. ун-ту ім. Лесі Українки, 1999. – 294 с.

104. Спирин Л.Ф. Теория и психология решения педагогигеских задач / Спирин Л.Ф. – М.: Российское педагогическое агентство, 1997. – С. 101.

105. Спирин Л.Ф. Формирование общепедагогических умений учителя [на материале подготовки студентов педвуза к воспитательной работе]: Дис. ... доктора пед. наук: 13.00.09. – М., 1980. – 435 с.

106. Спирин Л.Ф. Формирование профессионально-педагогических умений учителя – воспитателя: Спец. Курс / Спирин Л.Ф. – Ярославль, 1976. – 82 с.

107. Станкин М.И. Профессиональные способности педагога: Акмеология воспитания и обучения / Станкин М.И. – М.: Московський психолого-социальный институт; Флита, 1998. – 368 с.

108. Станкин М.И. Смех – дело нешуточное / М.И.Станкин // Управление персоналом. – 1997. – №8. – С. 17.

109. _{Семушина Л.Г.} Основи психології і педагогіки: Навчальний посібник / _{Семушина Л.Г., Болдирева Н.Н.} .  К.: Академвидав, 2005.  520 с.

110. Стрельніков В. Проблеми вибору педагогічних технологій в аспекті особистісно-орієнтованої освіти / В.Стрельніков // Імідж сучасного педагога. – 2001. – № 3-4. – С. 104.

111. Сухомлинский В.А. О воспитании / В.А.Сухомлинский. – К.: Изд-во «Радянська школа», 1973. – 133с.

112. Сухомлинський В.О. Вибрані твори: В 5 т./ В.О.Сухомлинський. – К.: Рад. школа, 1976. – Т. 2. – 670 с.

113. Сухомлинський В.О. Серце віддаю дітям: Вибрані твори: В 5 т. / В.О.Сухомлинський. – К.: Рад.шк., 1977. – Т. 3. – 538 с.

114. Тархова Л.А. Рівні сформованості мотиваційного компонента пізнавальної самостійності студентів / Л.А.Тархова // Науковий часопис Нац. педуніверситету ім. М.П.Драгоманова. Серія 16. Творча особистість учителя: проблеми теорії і практики: Збірник наукових праць. – Вип 3 (В). – К.: НПУ, 2005. – 290 с.

115. _{Терещенко Н.М. Формування у підлітків готовності до самоосвіти в умовах модульного навчання: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. пед. наук: спец. 13.00.09 “Теорія навчання”/ Н.М.Терещенко. – Херсон, 2000. – 20 с.}

116. Толипов У.К. Педагогические технологии развития общетрудовых и профессиональных умений и навыков в системе высшего педагогического образования: автореф. дис. на соискание науч. степени док. пед. наук: спец. 13.00.01 “Теория и история педагогики”/ У.К.Толипов. – Ташкент, 2004. – 41 с.

117. Третьяков П.И. Технология модульного обучения в школе: [Монография]. – М.: Новая школа, 1997. – 352 с.

118. Философский словарь. – М., Госполитиздат, 1972. – С. 405.

119. Фіцула М.М. Вступ до педагогічної професії: навч. посіб. для студ. вищих педагогічних закладів освіти. – Вид. 3 – тє, перероб. і доп. / Фіцула М.М. – Тернопіль: Навчальна книга – Богдан, 2007. – 168 с.

120. Фридман Л.М. Как научиться решать задачи. Изд. 3-е, дораб. / Фридман Л.М. – М.: Просвещение, 1989. – С. 75.

121. Фролова Е.В. Формирование умения организации учебной работы с учащимися в малых группах в развивающем обучении у будущих учителей начальных классов: автореф. дис. на соискание науч. степени канд. пед. наук: спец.13.00.08 / Е.В.Фролова. – Челябинск, 1999. – 20 с.

122. Фурман А.В. Принцип модульності в освітній практиці / А.В.Фурман // Рідна школа. – 1995. – № 7 – 8. – С. 20-23.

123. Хомич Л.О. Професійно-педагогічна підготовка вчителя початкових класів / Хомич Л.О. – К.: "Магістр-S", 1998. – 200 с.

124. Хуторской А.В. Современная дидактика: Учебник для вузов / Хуторской А.В. – СПб: Питер, 2001. – 544 с.

125. Хуторской А.В. Эвристическое обучение: теория, методология, практика / Хуторской А.В. – М.: Международная педагогическая академия, 1998. – 266 с.

126. Чошанов М.А. Дидактическое конструирование гибкой технологии обучения / М.А.Чошанов // Педагогика. – 1997. – № 2. – С. 21-29.

127. _{Шоган В.В. Модульный подход в личностно-ориентированном образовании: автореф. дис. на соискание науч. степени канд. пед. наук.: спец.13.00.01 “Теория и история педагогики” / В.В.Шоган. – Ростов-на-Дону, 2000. – 15 с.}

128. Шрейдер В.В. Индивидулизация высшего образования как фактор становления личности гражданина демократического общества. – www. prof. msu. ru.

129. Шушляпин О.И. Оценка творческого исполнения (продуктивные знания) в противовес репродуктивному накоплению информации в медицинских вузах / О.И.Шушляпин // Журнал практичного лікаря. – 2003. – № 6. – С. 63-64.

130. Щербаков А.И. Психологические основы формирования личности советского учителя в системе высшего педагогического образования / Щербаков А.И. – Л.: СПб, 1967. – 123 с.

131. Щукина Г.И. Педагогические проблемы формирования познавательных интересов учащихся / Щукина Г.И. – М.: Педагогика, 1988. – 203 с.

132. Юдин В.В. Педагогическая технология: Учебное пособие. Ч.1 / Юдин В.В. – Ярославль, ЯрГПУ, 1997. – 48 с.

133. Якиманская И.С. Технология личностсно-ориентованного обучения в современной школе / Якиманская И.С. – М.: Сентябрь, 2000.–176 с.

165