Фрідрих ніцше. Весела наука

 Мій власний будинок – моя пристрасть,

 Нікому й ні в чому я не наслідував,

 І – мені усе ще смішний кожний Майстер,

 Хто сам себе не осміяв.

 Над моїми вхідними дверима

Шляхетне і вульгарне. Вульгарним натурам усі шляхетні, великодушні почуття видадуться недоцільними й тому першою справою, що заслуговують недовіри: вони ляскають очима, чуючи про подібні почуття, і як би бажають сказати: напевно, тут криється якась більша вигода, не можна ж усього знати вони мають підозру до шляхетного, як якби воно манівцями шукало собі вигоди. Якщо ж вони навіч переконуються у відсутності своєкорисливих намірів і прибутків, то шляхетна людина видасться їм якимось дурнем: вони нехтують його в його радості й глузують із блиску його очей. Як можна радіти власному збитку, як можна з відкритими очима опинитися в програші!

Зі шляхетними схильностями повинна бути позв'язана якась хвороба розуму – так думають вони й при цьому поглядають звисока, не приховуючи презирства на радість, яку божевільний випробовує від своєї нав'язливої ідеї. Вульгарна натура тем і відрізняється, що вона постійно дотримує власну вигоду й що ця думка про мету й вигодам у ній сильніше найдужчих потягів: не спокуситися своїми потягами до недоцільних учинків – така її мудрість і її самолюбство. У порівнянні з нею вища натура виявляється менш розумної, тому що шляхетний, великодушний, самовідданий уступає на ділі власним потягам і в кращі свої миті дає розуму перепочинок. Звір, що опікує з небезпекою для життя своїх дитинчат або наступний під час тічки за самкою навіть на смерть, не думає про небезпеку й смерті; його розум так само робить перепочинок, тому що задоволення, порушуване в ньому його приплодом або самкою, і острах втратитися цього задоволення повною мірою володіють їм; подібно шляхетній і великодушній людині, він робиться глупее колишнього. Почуття задоволення й невдоволення тут настільки сильні, що інтелект у їхній присутності повинен замовкнути або піти до них у служіння: тоді в такої людини серце переходить у голову, і це називається відтепер пристрастю.

Смак вищої натури звертається на виключення; на речі, які як звичайно нікого не торкають і виглядають позбавленими всілякої насолоди; вищій натурі властивий своєрідна відношення до вартості. При цьому здебільшого вона й не припускає, що в ідіосинкразії її смаку є в наявності цей самий своєрідне відношення до вартості; скоріше, вона ухвалює власні вистави про цінність і нікчемності за загальнозначущі й упирається тим самим у незрозуміле й непрактичне. Украй рідкий випадок, коли вища натура в такому ступені має розум, що розуміє обивателів і звертається з ними, як вони є; у більшості випадків вона вірить у власну пристрасть як у щось неявно властиве всім людям, і саме ця віра виконує її запалу й красномовства.

Що значить життя? Жити – це значить: постійно відкидати від себе те, що прагне вмерти; жити – це значить: бути жорстоким і нещадним до всього, що стає слабким і старим у нас, і не тільки в нас. Жити – чи значить це, отже: бути нешанобливим до вмираючих, знедоленим і старим? Бути й завжди убийцею? - И все-таки старий Мойсей сказав: Не убий!

Робота й нудьга. Шукати собі роботи заради заробітку – у цьому нині подібні між собою майже всі люди цивілізованих країн; усім їм робота з'являється як засіб, а не сама мета; тому вони виявляють настільки мало розбірливості у виборі роботи, допустивши, що вона обіцяє їм чималий бариш. Але є й рідкі люди, які охоче загинули б, чим працювали б без задоволення від роботи, ті розбірливі люди, що важко задовольняються, яких не заманиш гарним прибутком, коли сама робота не є прибуток усіх прибутків. До цієї рідкої породи людей належать художники й споглядальники всякого роду, але також і ті дозвільні гуляки, які проводять життя в полюванні, подорожах або в любовних пригодах і авантюрах. Усі вони лише в тій мері шукають роботи й потреби, у який це сполучене зі задоволенням, будь це навіть найтяжка, сурова праця. Інакше вони залишаються рішучими ледарями, хоча б лінь ця й обіцяла їм зубожіння, безчестя, небезпека для здоров'я й життя. Нудьги вони страшать не настільки сильно, як роботи без задоволення: їм навіть потрібна нудьга для кращого виконання їх роботи. Мислителеві й усім винахідливим розумам нудьга з'являється як та неприємна затишність душі, яка передує щасливому плаванню й веселим вітрам; він повинен винести її, повинен перечекати в собі її дія. - Це саме і є те, чого ніяк не можуть вимагати від себе більш убогі натури! Відганяти від себе нудьгу будь-яким шляхом – пішло, настільки ж пішло, як працювати без задоволення.

Реалістам. Ви, тверезі люди, що почувають себе збройними проти страстей і фантазерства, що й охоче намагаються видати свою порожнечу за гордість і прикраса, – ви називаєте себе реалістами й даєте зрозуміти, що світ у дійсності створений так, яким він з'являється вам,- що лише перед вами з'являється дійсність викритої й що самі ви, мабуть, становите кращу її частину – про ви, улюблені Саїські статуї! Але навіть у самому викритому стані не з'являєтеся чи й самі ви усе ще найвищою мірою жагучими й темними істотами, те саме що рибам, і не чи занадто схожі ви усе ще із закоханим художником? - а що для закоханого художника дійсність! Ви усе ще торгуєте вразнос оцінками речей, що тікають коріннями в страсті й закоханості минулих сторіч! Усе ще пройнята ваша тверезість таємним і невикорінним сп'янінням! Ваша любов до дійсності, наприклад, – про, до чого ж це стара престара любов! У кожному відчутті, у кожному почуттєвому враженні виявлений уламок цієї старої любові, і так само сюди уплетені фантастика, забобони, неразуміння, невідання, страх і чи мало що ще. От ця гора! Геть та хмара! Що в них дійсного? Стряхніть одного разу з них ілюзію й усю людську домішку, ви, тверезі! Так якби тільки ви змогли це! Якби вам удалося забути ваше походження, ваше минуле, ваше дитинство – усю вашу людяність і тваринність! Для нас не існує ніякої дійсності – та й для вас теж, ви, тверезі, – ми далеко не так далекі один одному, як ви думаєте, і, можливо, наша добра воля вийти зі сп'яніння в такій же ступені заслуговує на увагу, як і ваша віра в те, що ви взагалі нездатні на сп'яніння.

Чотири омани. Людина вихована своїми оманами: вопервых, він завжди бачив себе лише в незакінченому виді, по-друге, він приписував собі вигадані властивості, по-третє, він почував себе відносно тварину світу і природи в неправильній ієрархічній послідовності, по-четверте, він завжди відкривав собі нові скрижалі блага й на час ухвалював їх як щось вічне й безумовне, так що на першому місці стояло те одне, те інше людське прагнення й стан і облагороджувався внаслідок цієї оцінки. Якщо скинути з рахунків дія цих чотирьох оман, то прийде скинути з рахунків також гуманність, людяність і людська гідність.

1. Чому шляхетна людина видається вульгарним якимось дурнем?

2. Які однаки характерні для вульгарної особи?

3. Яким чином здійснює себе вища натура?

4. Що означає жити?

5. Може ль бути метою робота зараді заробітку, і у чому недолік цей мети?

6. Хто розуміється під реалістами, і чому вони засуджуються?

7. Що є для закоханого митця дійсність?

8. Які омани є у людини, і чому треба позбавитися гуманності?

Ницше Ф. Соч. у двох томах. Т. 1 – М., 1990 – С. 516517, 535, 542, 550, 587558.