15.Поняття сторін в цивільному процесі та їх ознаки, процесуальні права та обов’язки. Право сторін укласти мирову угоду, порядок і умови її укладання.

Сторони в цивільному процесі – юридично заінтересовані особи, матеріально-правовий спір між якими є предметом розгляду і вирішення в цивільному судочинстві. Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позовне провадження може бути відкрите лише за наявнос­ті цих двох сторін.Позивач (асіог) — це особа, на захист суб'єктивних прав і охоронюваних законом інтересів якої порушується цивільна справа в суді і розпочинається цивільний процес.Позивач є активною стороною, тому що він спрямовує свою вимогу для того, щоб цивільна справа була відкрита з метою захисту своїх прав та інтересів.Відповідач(геиз — особа, яка обороняєть­ся) – особа, яка за цивільною позовною заявою позивача притягається до відповідальності за порушення чи оспорювання її прав та охоронюваних законом інтересів, а також у передбачених законом випадках, й інші особи, на адресу яких спрямована вимога позивача, яка знайшла своє аргумен­тування та вираження у відповідній позовній заяві.Ознаки сторін: це особи, між якими виник цивільно-правовий спір, що підпадає під дію ЦПК; вони ведуть цивільний процес у справі від свого імені; з приводу їх цивільної справи приймається судом остаточне рішення у цивільній справі; на них поширюються всі правові наслідки законної сили судового рішення у справі; вони несуть судові витрати в цивільній справі; їх правосуб'єктність допускає процесуальне правонаступництво.сторони мають право:1) знайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги, зні­мати копії з долучених до справи документів; 2) одержувати копії рішень, ухвал;3) брати участь у судових засіданнях;4) подавати докази, брати участь у їх дослідженні;5) задавати питання іншим особам, які беруть участь у справі, а також свідкам, експертам, спеціалістам;6) заявляти клопотання та відводи;7) давати усні й письмові пояснення судові;8) подавати свої доводи, міркування щодо питань, які виника­ють під час судового розгляду, та заперечення проти клопотань, доводів і міркувань інших осіб;9) користуватися правовою допомогою;10) знайомитися з журналом судового засідання, знімати з нього копії та подавати письмові зауваження з приводу його неправиль­ності чи неповноти;11) прослуховувати запис фіксування судового засідання тех­нічними засобами, робити з нього копії та подавати письмові за­уваження з приводу його неправильності чи неповноти;12) оскаржувати рішення і ухвали суду;13) користуватися іншими процесуальними правами, встановле­ними законом. Зокрема позивач і відповідач можуть доповнити, змінити, відкликати апеляційну та касаційну скаргу чи відмовитися від них (статті 300, 330 ЦПК України); подати заяви про виправ­лення недоліків рішення суду (статті 219, 220, 221 ЦПК України), приєднання як співучасника до апеляційної і касаційної скарги сто­рони (статті 299, 329 ЦПК України), перегляд рішень та ухвал у зв'язку з нововиявленими обставинами (ст. 362 ЦПК України), відновлення втраченого судового провадження (ст. 403 ЦПК України).Крім того, сторони наділяються відповідними до їх правового статусу спеціальними правами. Так, позивач має право протягом усього часу розгляду Справи змінити підставу або предмет позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитися від позову; а відповідач - визнати позов повністю або частково, пред'явити зустрічний позов (ч. 2 ст. 31 ЦПК України).Сторони також: можуть передати спір на розгляд третейського суду (ст. 17 ЦПК України), укласти мирову угоду на будь-якій стадії цивільного процесу (ч. З ст. 31 ЦПК України). Кожна із сто­рін має право вимагати виконання судового рішення в частині, що її стосується (ч. 4 ст. 31 ЦПК України).Позивач і відповідач, як і всі особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки (ч. З ст. 27 ЦПК України).Крім того, на сторони покладаються обов'язки:1) подати всі наявні у них докази чи повідомити про них суд до або під час попереднього судового засідання для підтвердження своїх вимог чи заперечень (ч. 2 ст. 27 ЦПК України);2) повідомити суд про третю особу, до якої у них, за рішенням суду, виникне право заявити вимогу або яка у такому випадку може заявити вимогу до них (ч. 1 ст. 36 ЦПК України);3) повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебу­вання, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи (ч. 1 ст. 77 ЦПК України);4) повідомляти суд про причини неявки у судове засідання (ч. 2 ст. 77 ЦПК України);Мирова угода - це укладена в цивільному процесі угода між сторонами у справі і затверджена судом про умови припинення спору, на підставі взаємних уступок – відмови позивача від частини своїх вимог або їх зміни, визнання відповідачем зміненого позову чи зменшення розміру позивних вимог.Правом укладення мирової угоди користуються лише позивач, відповідач, треті особи, які заявляють самостійні вимоги, а також їх представники, за умови, якщо такі повноваження спеціально обумовлені в довіреності. Інші особи, які беруть участь у справі, не наділені правом на укладення такої угоди.Сторони можуть укласти мирову угоду і повідомити про це суд, зробивши спільну заяву. Укладати мирову угоду закон дозволяє на будь-якій стадії розгляду справи. Ст.372 ЦПК передбачає можливість укладення мирової угоди навіть у процесі виконання рішення. Вона укладається з метою врегулювання спору на основі взаємних поступок і може стосуватися лише прав і обов'язків сторін і предмета спору. ЦПК передбачає, що це повинна бути або загальна, усна заява, або ж письмова заява сторін, в якiй викладені умови мирової угоди на основі взаємних поступок. Якщо мирову угоду або повідомлення про неї викладено в адресованій суду письмовій заяві сторін, ця заява приєднується до справи.До ухвалення судового рішення у зв'язку з укладенням сторонами мирової угоди суд роз'яснює сторонам наслідки такого рішення, перевіряє, чи не обмежений представник сторони, який висловив намір вчинити ці дії, у повноваженнях на їх вчинення. У разі укладення сторонами мирової угоди суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі. Закриваючи провадження у справі, суд за клопотанням сторін може постановити ухвалу про визнання мирової угоди. Якщо умовимирової угоди суперечать закону чи порушують права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у визнанні мирової угоди і продовжує судовий розгляд.Суд не визнає мирової угоди у справі, в якій одну із сторін представляє її законний представник, якщо його дії суперечать інтересам особи, яку він представляє.