42. Поняття і ознаки доказів, їх класифікація. Поняття засобів доказування, їх види. Належність і допустимість доказів.

Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.Ознаки доказів:наявність змісту - фактичних даних, що інформують про обставини, необхідні для правильного вирішення справи;наявність процесуальної форми (засобу доказування), в якій закладена інформація;встановлений процесуальний порядок одержання, дослідження і оцінки.Класифікація доказів:Залежно від джерела одержання відомостей про обставини спору докази можуть бути: Особистісними є докази, які походять від конкретної особи, наприклад, від свідків, сторін, третіх осіб тощо.Речовими є докази, що пов'язані з об'єктами матеріального світу, речами (письмові та речові докази). Речовими доказами є предмети, які в силу свого зв'язку із подією та обставинами, що є предметом судового розгляду, сприяють правильному вирішенню справи у суді та приєднані до справи як докази спеціальним документом.Змішаними є докази, які поєднують в собі ознаки і різні види доказів. Так, до змішаних доказів можна віднести, наприклад, висновок експерта, повідомлення, надіслане за допомогою засобів стільникового зв'язку, диск із записаним на ньому файлом тощо.Залежно від зв'язку доказів із обставинами, що підлягають доказуванню:Прямі докази — це докази, які однозначно вказують на наявність чи відсутність певних фактичних обставин приватноправового спору.Непрямі докази — це докази, які дозволяють зробити припущення про наявність чи відсутність певної обставини. Це докази, змістом яких є відомості про фрагментарні факти, які до предмету доказування не входять, однак в силу свого об'єктивного зв'язку з ними дають підстави для висновку про наявність чи відсутність досліджуваного приватноправового спору.Залежно від способу утворення: Первинні докази — це докази, що безпосередньо формуються під впливом подій (досліджуваних фактів), які встановлюються та перевіряються у судовому засіданні. (наприклад, показання свідка, який був очевидцем події, оригінал документа).Похідні докази — це докази, які відтворюють зміст іншого доказу, тобто несуть у собі інформацію, що зафіксована в них не внаслідок самих обставин, а внаслідок перенесення даних з іншого джерела.Залежно від мети доказування:Основні докази — це докази, що підтверджують наявність чи відсутність певної обставини. Протилежні докази — це докази, то спростовують основний доказ. Наявність основного та протилежного доказу щодо певної обставини дає можливість зробити висновок, що принаймні один з них є неправдивим, а тому вони потребують перевірки іншими доказами.Поняття засобів доказування, їх види.Засоби доказування – це джерела отримання фактичних даних про ті факти, які необхідно встановити по справі.У цивільному процесі засобами доказування є:пояснення сторін, третіх осіб, їх представників, допитаних як свідків; показання свідків;письмові докази;речові докази, зокрема звукозаписи і відеозаписи; висновки експертів.Оцінка доказів – це визначення належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності та взаємного зв’язку доказів у їх сукупності. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.Належність доказів судовою практикою, що склалася, зазвичай визначається судом під час розгляду справи у судовому засіданні, визнавши доказ, таким, що не відносяться до справи, суд просто залишає його без дослідження, тим самим звільняє себе від наступної його оцінки, та означає, що виключається можливість посилання на нього у судовому рішенні.Допустимість доказів.Правило допустимості має 2 аспекти:суд не бере до уваги докази, одержані з порушенням порядку, встановленого законом;обставини, які у суді мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть бути підтверджені іншими засобами доказування.Достовірність – це перевірка доброякісності джерела доказів, а також процесу їх формування. Після встановлення достовірності доказів суд визначає їх достатність, тобто вирішує питання про те, чи є можливість на основі зібраних по конкретній справі доказів зробити висновок про наявність фактів, які належать до предмета доказування, про права і обов’язки сторін. Достатність – це така кількість доказів, які дозволяють вирішити справу, зробити певний висновок і постановити рішення.

43. Поняття і види речових доказів як засобів доказування. Порядок подання, зберігання, дослідження речових доказів. Особливості звуко- і відеозаписів як доказів.Речовими доказами є предмети матеріального світу, що містять інформацію про обставини, які мають значення для справи.До речових доказів законом також віднесено магнітні, електронні та інші носії інформації, що містять аудіовізуальну інформацію про обставини, що мають значення для справи.Порядок подання. Речові докази подаються в суд сторонами й іншими особами, що беруть участь в справі, на попередньому судовому засіданні або до початку розгляду справи по суті, а також можуть бути витребувані судом за своєю ініціативою. Якщо речові докази знаходяться у інших осіб, ці особи зобов’язані передати їх в суд по його вимозі.Зберігання речових доказів. Речові докази зберігаються в справі або по особливому опису здаються в камеру речових доказів суду. Якщо як речові докази фігурують продукти або інші речі, що піддаються швидкому псуванню, суд зобов’язаний негайно їх оглянути, після чого вони повертаються тим особам, від яких були одержані, або передаються організаціям, які можуть використовувати їх за призначенням . В останньому випадку власнику речей згодом повинні бути повернені предмети того ж роду і якості або їх вартість за державними цінами на момент повернення. Після вступу в силу рішення суду речові докази повертаються особам, від яких були одержані, або передаються особам, за якими суд визнав право на ці речі.Дослідження речових доказів. Досліджуються речові докази в судовому засіданні шляхом особистого огляду судом, з пред'явленням для ознайомлення особам, які беруть участь у справі, а за необхідності — також експертам і свідкам. Залучення свідків до участі в огляді речових доказів зумовлюється потребою встановлення їх належності і достовірності обставин, що ними підтверджуються. Однак якщо для з'ясування змісту речового доказу необхідні спеціальні знання (неякісне виготовлення, псування тощо), суд може залучити до їх огляду експерта, спеціаліста.Особливості звуко- і відеозаписів як доказів.Аудіо та відеозапису представляються в суд на різноманітних носіях, в аналоговому і цифровому, електронному вигляді, записані в різних акустичних умовах і з різною якістю звукозапису.За ЦПК 2004 року звуко- і відеозаписи на магнітних, електронних та інших носіях інформації відносяться до речових доказів. Це означає, що на них у повній мірі поширюється правовий режим речових доказів (див. вище) - порядок одержання, зберігання, повернення.Спільне між письмовими, речовими доказами і аудіо-, відеозаписами полягає в тому, що дані види доказів відносяться до предметним доказам, тобто в них інформація (відомості про факти) зберігається, як правило, на об'єктах неживої природи, речах, як би в статичному стані. Як і письмові докази, аудіо-та відеозапису підтверджують певні обставини по справі за допомогою тієї інформації, яка записана на них.Різниця між цими доказами полягає в тому, що інформацію з аудіо-і відеозаписів учасникам процесу не можна зняти за допомогою органів слуху і зору, як це має місце при огляді речових доказів або при дослідженні письмових доказів.Для сприйняття відомостей про факти, що зберігаються на електронному або іншому носії, завжди потрібна спеціальна звуко- або відеовідтворювальна апаратура, яка перетворює інформацію в письмовий або інший сприйманий з допомогою органів зору та слуху вид.