24. Поняття доказування в цивільному процесі і його стадії. Поняття предмету доказування та порядок його визначення.

Доказування — це розумова та процесуальна діяльність суду та інших учасників цивільного процесу (суб'єктів доказування), що спрямована на встановлення фактів (обставин), що мають значення для справи, істини у конкретній цивільній справі та вирішення спору між сторонами.Доказування структурно складається з таких елементів: суб'єкти, об'єкти та зміст діяльності. Суб'єктами доказування у цивільному процесі є суд, особи, які беруть участь у справі, та інші учасники процесу, які мають матеріально-правову та процесуально-правову заінтересованість у вирішенні справи і які відповідно до своїх процесуальних прав та обов'язків вчиняють дії, що мають значення для вирішення справи. Об'єктами доказування є обставини, що підлягають встановленню для вирішення справи або певної процесуальної дії.Метою судового доказування є всебічне, повне та об'єктивне з'ясування дійсних обставин справиПринципами судового доказування є такі: обов'язковість доказування (оскільки всі обставини справи підлягають доказуванню, за винятком тих, які не підлягають доказуванню в силу закону); належність доказів; допустимість доказів; вільна оцінка доказів.Доказування складається з таких етапів (стадій): 1) формування предмету доказування; 2) збирання та подання доказів; 3) дослідження доказів; 4) оцінка доказів.Збирання доказів — це процесуальна діяльність суду та інших учасників цивільного процесу щодо залучення доказів, яка складається з: 1) подання доказів сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі; 2) витребування доказів судом; 3) надання судових доручень щодо збирання доказів.Подання доказів сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, полягає у передачі доказів у розпорядження суду. Зокрема, сторони зобов'язані подати свої докази чи повідомити про них суд до або під час попереднього судового засідання у справі у строк, встановлений судом, з урахуванням часу, необхідного для цього. На суд покладається обов'язок за клопотанням сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, якщо у них є труднощі щодо отримання доказів, витребувати такі докази.Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.Отже, предметом доказування є факти, що обґрунтовують за­явлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирі­шення справи.В юридичній літературі предмет доказування структурують на такі елементи:1) юридичні факти матеріально-правового характеру, які сто­рони кладуть в основу своїх вимог і заперечень;2) юридичні факти процесуально-правового характеру, на які сторони посилаються в своїх вимогах і запереченнях;3) юридичні факти, включені до предмета доказування за ініці­ативою суду;4) обставини, які не мають юридичного значення, але запро­поновані сторонами або судом з метою, правильного вирішення справи

25. Особливості розгляду справ про зміну правового статусу фізичних осіб (обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи; надання неповнолітній особі повної цивільної дієздатності; визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою; усиновлення дитини або повнолітньої особи).

Обмеження фізичної особи у дієздатності, обмеження неповнолітньої особи у дієздатності, визнання фізичної особи недієздатною здійснюється не інакше як у судовому порядку. Розгляд таких справ судом здійснюється в порядку окремого провадження.Заяви про обмеження цивільної дієздатності фізичної осо­би (у тому числі й неповнолітньої) та визнання фізичної особи недієздатною подаються за місцем проживання особи, яку об­межують у дієздатності чи визнають недієздатною, а якщо такі особи перебувають на лікуванні у наркологічному або психіатричному закладі - за місцезнаходженням цього зак­ладу.Особи, які можуть бути заявниками:члени сімї особи.органи опіки і піклування.наркологічні та психіатричні лікуваль­ні закладиПідставами обмеження цивільної дієздатності фізичної осо­би є:- психічний розлад, який істотно впливає на здатність осо­би усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними (ч. 1 ст. 36 ЦК);- чи обставини, що підтверджують дії, внаслідок яких фізич­на особа, яка зловживає спиртними напоями, наркотичними за­собами, токсичними речовинами тощо, поставила себе чи свою сім'ю, а також інших осіб, яких вона за законом зобов'язана ут­римувати, у скрутне матеріальне становище (ч. 2 ст. 36 ЦПК).Саме ці обставини повинні бути викладені у заяві до суду та бути підтверджені доказами.В порядку підготовки справи про визнання фізичної особи недієздатною ст.239 ЦПК передбачено призначення судово-психіатричної експертизи.Справи про обмеження цивільної дієздатності фізичної осо­би чи визнання фізичної особи недієздатною суд розглядає за участю заявника та представника органу опіки та піклування. Питання про виклик фізичної особи, щодо якої розглядається справа про визнання її недієздатною, вирішується в кожному випадку судом з урахуванням стану її здоров'я.Якщо провадження у справі відкрито на підставі заяви опі­ки і піклування, наркологічного чи психіатричного закладу, то воно не може бути закрите у зв'язку із запереченням члена сім'ї громадянина проти розгляду цієї справи. До розгляду справи мають залучатися усі повнолітні члени сім'ї та обов'язково органи опіки та піклування, які залежно від того, на під­ставі чиєї заяви відкрито провадження, повинні займати ста­новище заявника чи заінтересованої особи.Суд, ухвалюючи рішення про обмеження цивільної дієздат­ності фізичної особи чи визнання фізичної особи недієздатною, встанов­лює над нею відповідно піклування або опіку і за поданням орга­ну опіки та піклування призначає їй піклувальника чи опікуна.Із заявою до суду про поновлення фізичної особи у дієздатності може звернутися як сама фізична особа, так і її піклувальник, члени сім'ї або орган опіки та піклуван­ня.Скасування рішення суду про визнання фізичної особи не­дієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної осо­би, яка була визнана недієздатною, в разі її видужання або значного поліпшення її психічного стану здійснюється за рі­шенням суду на підставі відповідного висновку судово-психіатричної експертизи за заявою опікуна, органу опіки та пік­лування (ч. 4 ст.241 ЦПК).Справи про надання неповнолітній особі повної цивільної дієздатності Надання повної цивільної діє­здатності провадиться за рішенням органу опіки та піклу­вання за заявою заінтересованої особи, але при цьому повин­на мати місце згода батьків (усиновлювачів) або піклуваль­ника. Частина 2 ст. 35 ЦК зазначає, якщо така згода відсут­ня, то повна цивільна дієздатність може бути надана за рі­шенням суду.Якщо непов­нолітня особа працює за трудовим договором, то у заяві повин­но бути зазначено місце роботи, яке має підтверджуватися письмовим доказом Батьки у справі повинні брати участь як заінтересовані осо­би.Якщо батьки відмов­ляться від надання їх неповнолітній дитині повної цивільної дієздатності, то таку заяву вони повинні подати органу опіки та піклування, яка матиме місце у матеріалах цього органу. Тому заявник повинен про цю обставину зазначити у заяві до суду та водночас клопотати перед судом про витребування такої заяви із органу опіки та піклування.Судова діяльність щодо розгляду справ про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою спрямована на зміну правового статусу осіб. Так, якщо протягом одного року у місці постійного проживання фізичної особи немає відомостей про місце її перебування, то така особа може бути визнана судом безвісно відсутньою (ст. 43 ЦК України). Фізична особа може бути оголошена судом померлою, якщо у місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування протягом трьох років, а якщо вона пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку, — протягом шести місяців. Фізична особа, яка пропала безвісти у зв'язку з воєнними діями, може бути оголошена померлою після спливу двох років від дня закінчення воєнних дій. За наявності конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців Якщо фізична особа, яку визнано безвісно відсутньою або оголошено померлою, з'явиться або буде виявлено місце її перебування, особи, за заявою яких судом був змінений правовий статус цієї особи, він сам та інші особи, які можуть звертатися до суду за захистом прав та інтересів інших осіб, мають право подати до суду заяву про скасування рішення про визнання громадянина безвісно відсутнім чи оголошення його померлим.

26.Особливості розгляду справ про примусове здійснення певних правових дій (надання особі психіатричної допомоги у примусовому порядку; обов’язкова госпіталізація до протитуберкульозного закладу; розкриття банками інформації, яка містить банківську таємницю, щодо юридичних та фізичних осіб)

психіатричною допомогою є комплекс спеціальних заходів, спрямованих на обстеження стану психічного здоров'я осіб на підставах та в порядку, передбачених цим Законом та іншими законами, профілактику, діагностику психічних розладів, лікування, нагляд, догляд та медико-соціальну реабілітацію осіб, які страждають на психічні розлади.Примусова психіатрична допомога надається лише за рішенням суду.Судом можуть розглядатися такі справи:1) про проведення психіатричного огляду особи в примусовому порядку та про надання особі амбулаторної психіатричної допомоги та її продовження в примусовому порядку.про госпіталізацію особи до психіатричного закладу в примусовому порядку та про продовження такої госпіталізації.про припинення надання особі психіатричної допомоги у примусовому порядку, якщо щодо цієї особи було прийнято рішення суду про надання їй амбулаторної психіатричної допомоги або про госпіталізацію до психіатричного закладу в примусовому порядку. Розгляд першої групи справ стає можливим, якщо відповідна заява подана лікарем-психіатром за місцем проживання особи.Розгляд другої групи справ стає можливим, якщо відповідна заява подана представником психіатричного закладу за його місцезнаходженням.Розгляд третьої групи справ ініціює особа, якій за рішенням суду надається така психіатрична допомога, або законний представник такої особи.Заява про припинення надання амбулаторної психіатричної допомоги у примусовому поряду подається зазначеними суб'єктами до суду за місцем проживання особи, а про припинення госпіталізації до психіатричного закладу у примусовому порядку — до суду за місцезнаходженням психіатричного закладу.У заяві повинні бути зазначені підстави для надання психіатричної допомоги у примусовому порядку, встановлені законом.До заяви про психіатричний огляд або надання амбулаторної психіатричної допомоги у примусовому порядку додається висновок лікаря-психіатра, а про продовження примусової амбулаторної психіатричної допомоги, про примусову госпіталізацію, її продовження — висновок комісії лікарів-психіатрів та інші відповідні матеріали.Заява фізичної особи або її законного представника про припинення надання особі психіатричної допомоги у примусовому порядку може бути подана через 3 місяці з дня ухвалення рішення суду про надання амбулаторної психіатричної допомоги у примусовому порядку або її продовження, госпіталізацію у примусовому порядку, її продовження.Заява про надання психіатричної допомоги у примусовому порядку розглядається судом у такі строки з дня її надходження до суду:про госпіталізацію особи до психіатричного закладу — протягом 24 годин;про психіатричний огляд — протягом 3 днів;про надання амбулаторної психіатричної допомоги, її продовження та продовження госпіталізації — протягом 10 днів.Рішення суду про задоволення заяви лікаря-психіатра, представника психіатричного закладу є підставою для надання відповідної психіатричної допомоги у примусовому порядку.Рішення суду про відмову в задоволенні заяви про продовження амбулаторної психіатричної допомоги, продовження госпіталізації, а також рішення про задоволення заяви фізичної особи чи її законного представника є підставою для припинення надання зазначеної примусової психіатричної допомоги. "Про боротьбу із захворюванням на туберкульоз" передбачає обов'язкову госпіталізацію до протитуберкульозних закладів та зобов'язує хворих на заразні форми туберкульозу.2 види заяв, які можуть бути подані до суду у справах цієї категорії:- про обов'язкову госпіталізацію до протитуберкульозного закладу хворого на заразну форму туберкульозу, який ухиляється від лікування;- про продовження лікування.Заява може бути подана або до суду за місцезнаходженням протитуберкульозного закладу, який здійснює медичний (диспансерний) нагляд за цим хворим, або до суду за місцем виявлення такого хворого. До заяви додається мотивований висновок лікарської комісії про необхідність обов'язкової госпіталізації до протитуберкульозного закладу або про продовження лікування, в якому зазначається строк, протягом якого буде проведено лікування.Заява подається протягом 24 годин з часу виявлення в особи загрозливої форми туберкульозу.Справи про обов'язкову госпіталізацію до протитуберкульозного закладу або про продовження лікування суд розглядає не пізніше 3 днів після відкриття провадження у справі. Особі має бути надано право особистої участі в судовому засіданні, за винятком випадків, коли за даними протитуберкульозного закладу така особа становить загрозу поширення хвороби.Термін обов'язкової госпіталізації осіб, щодо яких судом ухвалене відповідне рішення, становить 3 місяці. Ллє можливе й продовження лікування зазначених осіб на підставі наступного рішення суду, підставою для якого є мотивований висновок лікарської комісії протитуберкульозного закладу"банківська таємниця" -це інформація щодо діяльності та фінансового стану клієнта, яка стала відома банку в процесі обслуговування клієнта та взаємовідносин з ним чи третім особам при наданні послуг банку із супутніми захворюваннями на хронічний алкоголізм, наркоманію чи токсикоманію) пройти відповідне лікування. розкриття банківської таємниці як правомірна правова дія може здійснюватися у 2 формах (адміністративній та судовій). Перша — адміністративна — забезпечується на вимогу компетентних осіб безпосередньо банком, без попереднього їх звернення до суду. Друга форма — судова — надається банком з урахуванням 2 підстав: на вимогу суду або за рішенням суду. Заяви про розкриття банком інформації, яка містить банківську таємницю, щодо юридичної або фізичної особи, подаються до суду за місцезнаходженням банку, що обслуговує таку юридичну або фізичну особу. можуть бути подані й за місцезнаходженням філії, представництва, іншого структурного підрозділу цього банку, які здійснюють банківську діяльність від імені банку та обслуговують юридичну чи фізичну особу.суб'єктів, які вправі звертатися до суду із заявою про розкриття банківської таємниці:осіб, які за законом мають право на отримання відповідної інформації, але не наділені правом безпосереднього звернення до банку з вимогою про розкриття банківської таємниці;суб'єктів, наділених правом безпосереднього звернення до банку, у випадку відмови банку розкрити банківську таємницю за їх письмовою вимогою.Заява про розкриття банком інформації, яка містить банківську таємницю, щодо юридичної або фізичної особи, подається в письмовій формі.Недотримання правил щодо форми і змісту заяв є наслідком застосування судами вимог про залишення заяви без руху, а у разі їх неусунення — повернення заявнику.Про відкриття провадження у справі постановляється ухвала, в якій одночасно зазначається про призначення справи до розгляду на певну дату. При цьому слід враховувати, що попереднє судове засідання у справах цієї категорії не проводиться. Отже, справи про розкриття банком інформації, яка містить банківську таємницю, розглядаються у 5-денний строк з дня надходження заяви у закритому судовому засіданні з повідомленням заявника, особи, щодо якої вимагається розкриття банківської таємниці, та банку, а у випадках, коли справа розглядається з метою охорони державних інтересів та національної безпеки, — з повідомленням тільки заявника.Якщо під час розгляду справи буде встановлено, що заява ґрунтується на спорі, який розглядається в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах (ч. З ст. 289 ЦПК).Рішення суду в справі про розкриття банком інформації, яка містить банківську таємницю, повинно відповідати загальним правилау мотивувальній частині рішення суд, зокрема, повинен зазначити: а) обсяг (межі розкриття) інформації, яка містить банківську таємницю, тобто конкретний проміжок часу, за який необхідно одержувачу надати інформацію про операції клієнтів банку, наприклад, про обсяг та обіг коштів на рахунках; б) мету її використання.По-друге, у резолютивній частині рішення разом з основними вимогами додатково зазначаються:ім'я (найменування) одержувача інформації, його місце проживання або місцезнаходження, а також ім'я представника одержувача, коли інформація надається представникові;ім'я (найменування) особи, щодо якої банк має розкрити інформацію, яка містить банківську таємницю, місце проживання або місцезнаходження цієї особи;найменування та місцезнаходження банку, що обслуговує особу, щодо якої необхідно розкрити банківську таємницю;обсяги (межі розкриття) інформації, яка містить банківську таємницю, що має бути надана банком одержувачу, та мету її використання.