
3. Відтворення населення
Відтворення населения - це процес постійного відновленн покоління людей унаслідок взаємодії народжуваності i смертності.
У процесах відтворення населення розрізняють види руху, типи і режими.
Рух населення характеризується особливостями зміни чисельності та складу населення країни. Виділяють такі види руху населення:
- природний - результат народження і смерті людей;
- механічний - просторове переміщення населення;
- соціальний - зміни освітньої, професійної та інших структур;
- економічний - зміни трудової активності населення.
У природному русі населення розрізняють традиційний і сучасний типи відтворення.
Традиційний тип відтворення - це рух населення, при якому спостерігається високий рівень народжуваності і високий рівень смертності. Цей тип був властивий раннім етапам розвитку людського суспільства.
Сучасний тип відтворення характеризується зменшенням рівня народжуваності, зменшенням рівня смертності і зростанням середньої тривалості життя.
Розрізняють три режими відтворення:
- розширене відтворення - характеризується переважанням народжуваності над смертністю та, відповідно, природним приростом населення;
- просте відтворення - характеризується постійною кількістю населення в результаті приблизно однакової народжуваності і смертності;
- звужене відтворення - характерне для країн, в яких показники смертності перевищують показники народжуваності, внаслідок чого населення країни зменшується, як це спостерігається в Україні.
За відношенням до економіки, населення є одночасно і виробником і споживачем матеріальних благ. Така двоякість залежностей обумовлює складність та часом суперечливість зв’язків населення і економіки.
Природний приріст населення визначається різницею між числом народжених та померлих. Природній рух населення оцінюється системою показників, які розподіляють на абсолютні і відносні.
До абсолютних показників природного руху населення належать:
кількість народжених;
кількість померлих;
середня тривалість життя;
кількість зареєстрованих шлюбів;
кількість розлучень в даній країні за певний проміжок часу.
Виділяють три групи населення за рівнем і тенденціями народжуваності:
I група - низька народжуваність (коефіцієнт народжуваності дорівнює 14,5—17,5 народжених на 1000 осіб населення);
II група - середня народжуваність (коефіцієнт народжуваності дорівнює 20,9 - 26,5 народжених на 1000 осіб населення);
III група - високий рівень народжуваності (коефіцієнт народжуваності більше 26,5 народжених на 1000 осіб населення);
До відносних показників природного руху населення належать:
1) коефіцієнт народжуваності, який визначається як відношення кількості народжених (Н) на даній території за певний проміжок часу до загальної чисельності населення (Ч) в розрахунку на 1000 осіб населення:
Кн =Н/Ч * І000; (2)
2) коефіцієнт смертності, який визначається як відношення кількості померлих (П) на даній території за певний проміжок часу до загальної чисельності населення (Ч) в розрахунку на 1000 душ населення:
Кс=П/Ч * 1000; (3)
3) коефіцієнт шлюбності, який визначається як відношення кількості зареєстрованих шлюбів (Ш) на даній території за певний проміжок часу до загальної чисельності населення (Ч) в розрахунку на 1000 душ населення:
Кш=Ш/Ч * 1000; (4)
4) коефіцієнт розлучень, який визначається як відношення кількості розлучень (Р) на даній території за певний проміжок часу до загальної чисельності населення (Ч) в розрахунку на 1000 душ населення:
Кр = Р/Ч * 1000; (5)
Із входженням України в смугу економічної кризи, політичної нестабільності, різкого падіння рівня життя смертність населення починаючи з 1991 р. знову зросла, а середня тривалість життя в Україні почала скорочуватися. Дедалі більша смертність у поєднанні з дедалі меншою народжуваністю призвели до розвитку тотальної депопуляції, яка виражається у щорічному зменшенні чисельності населення.
Механічний рух населення характеризується просторовим переміщенням населення. Виділяють такі види міграції:
постійна - населення переміщується на постійне місце проживання в іншу країну, регіон чи місто;
тимчасова-переїзд в іншу місцевість на роботу терміном до двох місяців;
сезонна - переїзд в іншу місцевість на роботу терміном до шести місяців;
маятникова - спостерігається в тому випадку, коли працівник мешкає в одній місцевості, наприклад в селі, а працює в місті, тому він кожного дня їде до міста на роботу і повертається додому.
Крім того розрізняють зовнішню і внутрішню міграцію.
Механічний рух населення. характеризується системою показників.Показники механічного руху населення також поділяють на абсолютні і відносні.
До абсолютних показників механічного руху населення відносять такі:
число прибулих на дану територію за рік;
число вибулих з даної території за рік;
сальдо міграції, або механічний приріст, який визначається як різниця між числом прибулих і числом вибулих;
міграційний оборот, або валова міграція визначається як сума прибулих і вибулих на дану територію за рік.
До відносних показників міграції відносять такі коефіцієнти:
прибуття - визначається як відношення кількості прибулих на дану територію за рік (Пр) до середньорічної чисельності населення даної території (Чсер), в розрахунку на 1000 душ населення:
Кпр = Пр/Чсер*1000 (6)
вибуття - визначається як відношення кількості вибулих з даної території за рік (В) до середньорічної чисельності населення даної території (Чсер), у розрахунку на 1000 душ населення:
Квиб = В/Чсер*1000 (7)
механічного приросту - визначається як відношення різниці прибулих і вибулих з даної території за рік (Пр - В) до середньорічної чисельності населення даної території (Чсер), в розрахунку на 1000 населення:
Кмпр=(Пр-В)/Чсер*1000 (8)
механічного обороту — визначається як відношення суми прибулих і вибулих з даної території за рік (Пр+В) до середньорічної чисельності населення даної території (Чсер), в розрахунку на 1000 душ населення;
Кмоб = =(Пр+В)/Чсер*1000 (9)
Міграція населення має такі напрями: із сіл у малі міста, із малих міст у середні і великі міста. Основну масу мігрантів складають особи працездатного віку, головним чином молодь. Загалом міграція населення, це позитивне явище, оскільки сприяє обміну трудовими навиками і виробничим досвідом, сприяє розвитку особистості, впливає на сімейний стан і статево-вікову структуру, веде до оновлення кадрів.