2. Форми та види податкового контролю

Податковий контроль за економічним змістом є явищем досить багатогранним та різноплановим. Тому виникає необхідність його класифікації з виділенням організаційних та методичних характеристик.

У найзагальнішому плані податковий контроль поділяється на зовнішній і внутрішній контроль. Зовнішній – здійснюють контролюючі органи, визначені законодавством. Це – податкові, митні органи та органи державних цільових фондів. Внутрішній контроль здійснюють суб’єкти підприємницької діяльності, тобто юридичні і фізичні особи – платники податків.

Залежно від ступеня охоплення об’єктів податковим контролем можна відокремити комплексний, тематичний, повний, частковий, суцільний та вибірковий контроль.

Комплексний контроль – це контроль, що охоплює всю діяльність суб’єкта.

Тематичний податковий контроль охоплює окремі сторони діяльності суб’єкта.

Повний податковий контроль – це контроль, який всебічно вивчає фінансову діяльність об’єкта з максимально можливим застосуванням різних методів контролю.

Частковий контроль проводиться з певного переліку питань про фінансову діяльність суб’єкта оподаткування.

Суцільний контроль передбачає вивчення усіх первинних документів і записів у формах аналітичного і синтетичного обліку.

Вибірковий контроль передбачає перевірку або всіх документів певного періоду звітного року, або частини документів за весь звітний період.

За джерелами інформації податковий контроль можна поділити на документальний і фактичний. Зрозуміло, що документальний контроль ґрунтується на вивченні даних фінансової документації, а фактичний – на даних фактичної перевірки у натуральних показниках.

Наступним видом податкового контролю у загальній схемі є контроль за цільовою спрямованістю контрольних дій. Тут виділяються: стратегічний податковий контроль – він спрямовується на вирішення питань стратегії розвитку підприємства чи організації, і тактичний – з питань поточної фінансової діяльності.

За місцем здійснення податкового контролю його поділяють на контроль на місцях, коли суб’єкт виконує контрольні дії безпосередньо на підконтрольному об’єкті, та дистанційний, коли об’єкт контролюється на відстані за допомогою інформації, яка передається через засоби зв’язку.

Суттєвою ознакою класифікації податкового контролю є форма його здійснення, за якою виділяють: попередній контроль, поточний і наступний.

Попередній контроль здійснюється до формування платником податків об’єктів оподаткування (реєстрація платників податків та відповідної інформації щодо їх діяльності).

Поточний (оперативний) контроль здійснюється в ході формування об’єктів оподаткування. Він покликаний попереджати помилкові або незаконні дії за операціями, які вже провадяться платниками податків і впливають на формування об’єктів оподаткування.

Наступний контроль починається після формування платником податків об’єктів оподаткування і здійснення розрахунків податків у відповідних податкових деклараціях (розрахунках) та інших документах, пов’язаних з обчисленням і сплатою податків. Для здійснення наступного контролю використовують інформацію, зафіксовану у відповідних облікових, податкових і звітних документах, та дані про фактичний стан майна і зобов’язання платника податків на дату складання податкових декларацій і проведення перевірки.

Попередній, поточний (оперативний) та наступний контроль тісно пов’язані й часто взаємодоповнюються. Поточний контроль оперативно доповнює попередній, наступний – попередній і поточний, що значною мірою сприяє поліпшенню всієї системи податкового контролю.

Проте такий розподіл є дуже умовним, тому що ті самі контрольні заходи можуть бути одночасно попередніми, поточними і наступними щодо різних, пов’язаних з виконанням податкових зобов’язань дій.

Основними процедурами податкового контролю є:

• реєстрація та облік платників податків;

• облік податків та інших обов’язкових платежів;

• масово-роз’яснувальна робота і консультації платників;

• проведення податкових перевірок ( камеральних і виїзних), в тому числі спільні перевірки, що здійснюються декількома державними контролюючими органами;

• аналіз фінансової звітності платників податків та інформації, отриманої з інших джерел;

• одержання пояснень від платників податків та інших осіб;

• огляд приміщень і територій, які використовуються для одержання доходу (прибутку);

• обмін інформацією з іншими державними органами, її аналіз, а також координація дій з такими органами в області контролю.