11. Дефекти законодавчо-правового регулювання земельних відносин та шляхи їх подолання. Систематизація земельного законодавства України.

Тема юридичних дефектів є новою в юридичній науці. В Україні правознавці приділяють в основному увагу усуненню окремих юридичних дефектів (колізій, прогалин, дублювання тощо).

Юридичні дефекти є об’єктивними явищами системи позитивного земельного права України. Адже основною об’єктивною причиною існування дефектів правового регулювання є специфіка суспільних відносин. Проте повністю усунути це негативне явище в сучасних умовах неможливо. Водночас необхідно звернути увагу, що поява юридичних дефектів обумовлюється й суб’єктивними чинниками. Поспішні, необґрунтовані новації у правовому регулюванні земельних відносин, спроби впровадити західні моделі земельно-правового регулювання в Україні за відсутності відповідних економічних, соціальних, політичних передумов провокують кризові ситуації в практиці регулювання земельних відносин внаслідок виникнення численних юридичних дефектів.

Наприклад, у п. 14.1.72 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 р. земельний податок визначається як обов’язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а у ст. 206 ЗК України об’єктом плати за землю, зокрема й земельного податку, визначено лише земельні ділянки. Наявність такого юридичного дефекту як прогалина може повністю унеможливлювати правове регулювання земельних відносин. Наприклад, відповідно до ст. 140 ЗК України однією із підстав припинення права власності на земельну ділянку є її конфіскація. У ст. 148 цього Кодексу зазначено, що земельна ділянка може бути конфіскована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом. Водночас, ні в адміністративному, ні в кримінальному законодавстві не визначено ні випадки, ні обсяг, ні порядок конфіскації земельної ділянки. Не прийнято також спеціального закону. Зазначене практично унеможливлює проведення конфіскації земельної ділянки у випадку вчинення злочину чи адміністративного правопорушення.

Отже, розкриття специфіки дефектів у правовому регулюванні земельних відносин в Україні зумовлює необхідність проведення їх класифікації за різними критеріями, а саме: 1) залежно від результатів негативного впливу на ефективність правового регулювання земельних відносин юридичні дефекти можуть а) ускладнювати таке регулювання або б) взагалі його унеможливлювати; 2) з врахуванням інтенсивності правового регулювання юридичні дефекти в земельному праві можуть бути а) пов’язані із надмірним правовим регулюванням або б) із недостатнім правовим регулюванням; 3) в залежності від змісту юридичного дефекту в правовому регулюванні земельних відносин можна виділити а) логіко-структурні дефекти (дефекти пов’язані із вадами змісту земельного права та можуть виявлятися у формі юридичної колізії, прогалини в земельному праві, дублюванні приписів правових норм, юридичній аберації. Вони з’являються внаслідок недотримання правил формальної логіки та логіки права при побудові правової норми та її закріпленні в тексті нормативно-правового акта. До таких дефектів призводить також порушення вимог щодо структури правової норми та нормативно-правового акта.) та б) техніко-юридичні дефекти(На відміну від логіко-структурних, техніко-юридичні дефекти виявляються у недоліках форми земельного права внаслідок недотримання вимог нормотворчої техніки при підготовці проектів нормативно-правових актів та включають дефекти термінології, нераціональне розміщення норм у тексті нормативно-правового акта, невиправдане використання бланкетних та відсилочних норм, невизначеність земельно-правових норм, невірне визначення виду нормативно-правового акта для регулюванняпевних земельних відносин тощо.)

Шляхи подолання. На відміну від подоланих, неподолані прогалини в земельному праві не можуть бути заповнені шляхом застосування ні аналогії права, ні аналогії закону. Єдиним шляхом ліквідації зазначеного дефекту правового регулювання зесельних відносин є їх усунення у процесі нормотворення. Подолані прогалини можуть як усуватись, так і долатись в процесі реалізації права шляхом їх заповнення за допомогою аналогії.

Проблеми систематизації земельного законодавства України

З моменту прийняття Земельного кодексу 25 жовтня 2001 року виникла потреба систематизації всього нормативно-правового матеріалу в галузі використання та охорони земель на предмет його очищення від великої кількості зайвих положень і консолідації існуючих положень земельного законодавства.

Систематизація земельного законодавства, передусім, використовується як ефективний засіб забезпечення суб'єктів земельних правовідносин необхідною правовою інформацією. Впорядкування нормативно-правового матеріалу відіграє мобілізаційну роль і в правотворчому процесі. Вона також сприяє зміцненню земельного правопорядку і стабільності земельних відносин. Ефективною є існуюча традиція розміщувати в законах спеціальні статті, що містять роз'яснення понять (термінів), які використовуються в даному конкретному акті.

Систематизація земельного законодавства повинна здійснюватися на основі єдиної наукової концепції, основні положення якої полягають у визначенні цілей і завдань систематизації земельного законодавства; форм його систематизації на конкретному етапі розвитку; критеріїв відбору нормативно-правових актів, що систематизуються.