4. Джерела штучного освітлення

В якості джерел штучного освітлення використовують лампи розжарювання та газорозрядні лампи.

Лампи розжарювання мають просту конструкцію, відносно низьку вартість, зручність експлуатації, широкий діапазон напруг. Недоліки: велика яскравість (засліплюючи дія), низька світлова віддача, відносно малий термін експлуатації, висока температура нагрівання ( до 140⁰ С), що робить їх пожежонебезпечними. Використовують їх, як правило, для місцевого освітлення та освітлення приміщень з тимчасовим перебуванням людей.

Газорозрядні лампи основною перевагою мають економічність. Світлова віддача в 3-5 раз вища від ламп розжарювання, температура нагрівання – 30-60⁰ С, довший термін експлуатації. Основні недоліки – пульсація світлового потоку, шум дроселів, відносно довге загорання, дороговизна.

Світильник – це світловий прилад, що складається з джерела світла(лампи) та освітлювальної арматури. Освітлювальна арматура перерозподіляє світловий потік лампи в просторі, захищає очі працівника від засліплюючої дії ламп. Крім того, вона захищає джерело світла від впливу оточуючого пожежо- та вибухонебезпечного, хімічно-активного середовища, механічних ушкоджень, пилу, бруду, атмосферних опадів.

5. Проектування та експлуатація систем виробничого освітлення.

При проектуванні штучного освітлення вибирають систему освітлення, тип джерела світла, тип світильників і їх потужність і кількість, визначають розташування світлових приладів в залежності від виду виробництва, об’єму приміщення, вимог санітарних норм та ін. показників.

Ретельний і регулярний догляд за устаткуванням природного та штучного освітлення має важливе значення для створення раціональних умов освітлення, а саме, — забезпечення потрібних величин освітленості без додаткових витрат електроенергії. В приладах з газорозрядними лампами необхідно слідкувати за належним станом схем вмикання та пускорегулюючих апаратів, про несправність яких свідчить значний шум дроселів та блимання світла. Терміни чищення світильників та віконного скла в залежності від рівня пилу та газів в повітряному середовищі передбачаються діючими нормами (для віконного скла від двох до чотирьох разів на рік; для світильників — від чотирьох до дванадцяти раз на рік). Своєчасно повинна проводитися заміна несправних ламп та ламп, що відпрацювали робочий строк. Після заміни ламп та чищення світильників необхідно перевіряти рівень освітленості в контрольних точках не рідше одного разу на рік. Фактично отримана освітленість повинна бути більшою або дорівнювати нормативній освітленості з урахуванням коефіцієнта запасу.

Основний прилад для вимірювання освітленості – люксметр.

Тема 7.3 вібрація

План.

1. Джерела, класифікація і характеристики вібрацій.

2. Контроль та нормування вібрації.

3. Заходи та засоби захисту від вібрацій.

1. Джерела, класифікація і характеристики вібрацій.

Вібрація - це механічні коливання пружних тіл або коливальні рухи механічних систем. Для людини вібрація є видом механічного впливу, який має негативні наслідки для організму.

Причиною появи вібрації є неврівноважені сили та ударні процеси в діючих механізмах. Створення високопродуктивних потужних машин і швидкісних транспортних засобів при одночасному зниженні їх матеріалоємності неминуче призводить до збільшення інтенсивності і розширення спектру вібраційних та віброакустичних полів.

Цьому сприяє також широке використання в промисловості і будівництві високоефективних механізмів вібраційної та віброударної дії.

Дія вібрації може приводити до трансформування внутрішньої структури і поверхневих шарів матеріалів, зміни умов тертя і зносу на контактних поверхнях деталей машин, нагрівання конструкцій. Через вібрацію збільшуються динамічні навантаження в елементах конструкцій, стиках і сполученнях, знижується несуча здатність деталей, ініціюються тріщини, виникає руйнування обладнання. Усе це приводить до зниження строку служби устаткування, зростання імовірності аварійних ситуацій і зростання економічних витрат. Вважають, що 80% аварій в машинах і механізмах здійснюється внаслідок вібрації. Крім того, коливання конструкцій часто є джерелом небажаного шуму. Вібрація серед всіх видів механічних впливів для технічних об’єктів найбільш небезпечна. Вона сприяє утворенню пошкоджень в матеріалах, появі тріщин та руйнувань. Особливо швидко проходить руйнування при вібраційних впливах за умов резонансу.

Вібрація викликає порушення фізіологічного та функціонального станів людини. Стійкі шкідливі фізіологічні зміни називають вібраційною хворобою. Симптоми вібраційної хвороби : головний біль, заніміння пальців рук, біль в кистях та передпліччі, судоми, чутливість до охолодження, безсоння. Також при вібраційній хворобі виникають патологічні зміни спинного мозку, серцево-судинної системи, кісткових тканин та суглобів, змінюється капілярний кровообіг.

Функціональні зміни, пов’язані з дією вібрації на людину-оператора – погіршення зору, зміна реакції вестибулярного апарату, виникнення галюцинацій, швидка втомлюваність

За способом передачі на тіло людини вібрацію поділяють на загальну, яка передається через опорні поверхні на тіло людини і викликає коливання всього організму та локальну, котра втягує в коливні рухи тільки окремі частини організму (руки, ноги). В умовах виробництва трапляються випадки комбінованого впливу вібрації – загальної та локальної ( напр.тракторист, водій)

Загальну вібрацію за джерелом її виникнення поділяють на:

• транспортну, котра виникає внаслідок руху по дорогах;

• транспортно-технологічну, котра виникає при роботі машин, які виконують технологічні операції в стаціонарному положенні або при переміщенні (підлоговий виробничий транспорт, бурильні установки та ін.);

• технологічну, що впливає на операторів стаціонарних машин або передається на робочі місця, які не мають джерел вібрації( деревообробне, пресове обладнання, насосні агрегати, вентилятори та ін.)

За джерелом виникнення локальну вібрацію поділяють на ту, що передається від:

– ручних машин або ручного механізованого інструменту, органів керування машинами та устаткуванням;

– ручних інструментів без двигунів (наприклад, рихтувальні молотки) та деталей, які оброблюються.

За напрямком дії загальну та локальну вібрації характеризують з урахуванням осей ортогональної системи координат X, Y, Z

За часовими характеристиками загальні та локальні вібрації поділяють на:

– постійні, для яких величина віброприскорення або віброшвидкості змінюється менше ніж у 2 рази (менше 6 дБ) за робочу зміну;

– непостійні, для яких величина віброприскорення або віброшвидкості змінюється не менше ніж у 2 рази (6 дБ і більше) за робочу зміну.