3. Cтажування та допуск працівників до самостійної роботи

Новоприйняті на підприємство працівники після первинного інструктажу на робочому місці до початку самостійної роботи повинні під керівництвом досвідчених, кваліфікованих фахівців пройти стажування протягом 2-15 змін.

Допуск до стажування оформлюється наказом(розпорядженням) по підприємству, в якому визначаються тривалість стажування та вказується прізвище відповідального працівника.

Тривалість стажування залежить від стажу і характеру роботи, а також від кваліфікації працівника.

Стажування проводиться на робочих місцях за програмами для конкретної професії, посади, робочого місця, які розробляються і затверджуються на підприємстві. Під час стажування працівники повинні виконувати роботи, які за складністю, характером, вимогами безпеки відповідають роботам, що передбачаються функціональними обов’язками цих працівників.

У процесі стажування працівник повинен:

• поповнити знання щодо правил безпечної експлуатації обладнання, технологічних і посадових інструкцій та інструкцій з ОП;

• оволодіти навичками орієнтування у виробничих ситуаціях у нормальних і аварійних умовах;

• засвоїти в конкретних умовах технологічні процеси і обладнання та методи безаварійного керування ними з метою забезпечення вимог охорони праці.

Запис про проведення стажування та допуск до самостійної роботи здійснюється безпосереднім керівником робіт в журналі реєстрації інструктажів.

Якщо в процесі стажування працівник не оволодів необхідними виробничими навичками чи отримав незадовільну оцінку за результатами протиаварійних та протипожежних тренувань, то термін стажування може бути продовжено, але не більше ніж 2 зміни. Після закінчення стажування працівник наказом(розпорядженням) керівника підприємства(структурного підрозділу) допускається до самостійної роботи.

Тема 6. Профілактика травматизму та професійних захворювань

1. Виробничі травми , професійні захворювання, нещасні випадки виробничого характеру.

2. Основні причини виробничих травм та професійних захворювань.

3. Основні заходи по запобіганню травматизму та професійним захворюванням.

1. Виробничі травми , професійні захворювання, нещасні випадки виробничого характеру

Виробничі травми та професійні захворювання (отруєння) є небажаним наслідком взаємодії людини з виробничим середовищем.

До травм ведуть нещасні випадки, які являють собою раптові (несподівані) події, що викликаються зовнішніми чинниками і чинять шкоду людині. Інколи, на побутовому рівні, ці два поняття – нещасний випадок та травма – ототожнюються, але в охороні праці кожне з них має своє значення.

До травм відносять забиті місця на тілі, порізи, поранення, переломи кісток, опіки, обмороження, утоплення, ураження електричним струмом, блискавкою та іонізуючим випромінюванням, наслідки контакту з представниками флори та фауни тощо.

Нещасні випадки поділяють:

• за кількістю потерпілих на такі, що сталися з одним працівником, і групові нещасні випадки, які сталися одночасно з двома і більше працівниками;

• за ступенем тяжкості ушкодження здоров’я – без втрати працездатності, з втратою працездатності на 1 робочий день і більше, з тяжким наслідком, зі стійкою втратою працездатності (каліцтво) і смертельні (летальні);

• за зв’язком із виробництвом – на такі, що пов’язані з виробництвом і не пов’язані з виробництвом.

Пов’язаними з виробництвом вважаються нещасні випадки, що сталися з працівниками під час виконання трудових(посадових) обов’язків, у тому числі у відрядженнях, а також ті, що сталися під час:

• перебування на робочому місці на території підприємства або в іншому місці роботи протягом робочого часу, або за дорученням власника в неробочий час, під час відпустки, у вихідні та святкові дні;

• приведення в порядок знарядь виробництва, засобів захисту, виконання заходів особистої гігієни;

• проїзду на роботу чи з роботи на транспорті підприємства або на транспорті сторонньої організації, яка надала його згідно з договором;

• використання власного транспорту в інтересах підприємства з дозволу або за дорученням власника;

• провадження дій в інтересах підприємства, на якому працює потерпілий;

• ліквідація аварій, пожеж та наслідків стихійного лиха на виробничих об’єктах;

• прямування працівника до чи з об’єкта обслуговування за затвердженими маршрутами або до будь-якого об’єкта за дорученням власника.

• нещасні випадки, що сталися з працівниками на території підприємства або в іншому місці роботи під час перерви для відпочинку та харчування, під час наради, отримання заробітної плати, проходження медогляду та ін., якщо буде встановлено факт впливу на потерпілого виробничого фактора чи середовища.

Про нещасні випадки, що сталися з працівниками під час виконання трудових обов’язків і які визнаються пов’язаними з виробництвом складається Акт про нещасний випадок на виробництві (Форма Н-1).

Не складаються акти за формою Н-1 і не беруться на облік нещасні випадки, що сталися з працівниками:

• під час прямування на роботу чи з роботи пішки, на громадському, власному або іншому транспортному засобі, який не належить підприємству;

• за місцем постійного проживання;

• під час використання ними в особистих цілях транспортних засобів підприємства без дозволу власника, а також механізмів, інструментів, крім випадків, що сталися внаслідок несправності цього устаткування, механізмів, інструментів;

• внаслідок отруєння алкоголем або іншими отруйними речовинами, а також внаслідок їх дії (асфікція, інсульт, зупинка серця) за наявності медичного висновку, якщо це не викликало застосування цих речовин у виробничих процесах, або порушення вимог безпеки щодо їх зберігання і транспортування, або якщо потерпілий перебував у стані алкогольного чи наркотичного сп’яніння, був відсторонений від роботи;

• під час споєння крадіжок або інших злочинів, якщо ці дії зафіксовані і на них є офіційний висновок суду або прокуратури;

• у разі природної смерті або самогубства.

Якщо за підсумками розслідування буде вирішено, що нещасний випадок не підлягає обліку і на нього не повинен складатися акт за формою Н-1, то в такому разі складається акт за формою НТ (невиробничий травматизм).