5. Кольори, знаки безпеки та сигнальна розмітка.

Колір безпеки – установлений колір, призначений для привернення уваги працівника до окремих елементів виробничого обладнання і (або) будівельної конструкції, які можуть бути джерелами небезпечних і (або) шкідливих виробничих факторів, а також до засобів пожежогасіння і знаків безпеки. Відповідно до ГОСТ 12.4.020-76 для сигналізації прийняті червоний, жовтий, зелений та синій кольори.

Червоний колір – застосовують для позначення безпосередньої небезпеки, заборони. Ним фарбують заборонні знаки безпеки, вимикальні пристрої машин і механізмів, у тому числі й аварійні; внутрішні поверхні кришок та дверці шаф з відкритими струмопровідними елементами електрообладнання; сигнальні лампи; пожежну техніку; обладнання й інвентар; кнопки «СТОП» та важелі термінової зупинки обладнання.

Жовтий колір – означає попередження, можливу небезпеку. Його застосовують для фарбування попереджувальних знаків безпеки, елементів будівельних конструкцій (люків, малопомітних східців, низьких балок, вантажних платформ тощо), відкритих рухомих частин обладнання, країв огороджувальних пристроїв, які не повністю закривають рухомі деталі; постійних і тимчасових огороджень, що встановлюють біля меж небезпечних зон(ями, котловани, траншеї), огороджень драбин, балконів; елементів вантажозахоплюючих пристроїв.

Жовті і чорні смуги, що чергуються, застосовуються для позначення низьких балок, колон, виступів, звужень проїздів, елементів внутрішньо цехового транспорту, елементів вантажопідйомного обладнання, кабін, бамперів, поверхонь електротокарів тощо…

Синій колір - означає вказівку, інформацію. Його застосовують для зобов’язувальних і вказівних знаків безпеки, нанесення спеціальних знаків і символів у місцях під’єднання заземлювачів, встановлення домкратів тощо.

Зелений колір – застосовують для ламп, що сигналізують про нормальну роботу машин, позначення евакуаційних виходів, а також для знака «ВИХОДИТИ ТУТ», що означає місце виходу.

Застосовують також світлову, звукову сигналізації.

Знаки безпеки праці поділяються на 4 групи: заборонні (забороняють певні дії); попереджувальні (попереджують про небезпеку); припису вальні (дозволяють певні дії за умови виконання конкретних вимог); вказівні (інформують про місцезнаходження об’єктів та засобів).

Знаки безпеки мають свою форму, розміри та колір.

6.Стимулювання охорони праці.

Стимулювання безпечної діяльності - неодмінна умова попередження виробничого травматизму. Залежно від того, до кого застосовуються економічні стимули, виділяється зовнішнє та внутрішнє стимулювання. Зовнішнє стимулювання – це заохочення роботодавця та підприємства в цілому з боку держави або суспільства. Внутрішнє стимулювання – це заохочення окремих робітників та структурних підрозділів з боку роботодавця (керівництва підприємства).

Інструментами економічного впливу держави на роботодавця є кредитна, податкова, інвестиційна, страхова політика, прямі субсидії для поліпшення стану умов і охорони праці та політика штрафних санкцій.

Економічний вплив на найманих працівників здійснюється за допомогою договірного регулювання через колективний договір або безпосередньо роботодавцем через систему преміювання за виробничі результати, систему управління охороною праці підприємства чи взагалі через систему управління підприємством. До працівників підприємства можуть застосовуватися будь-які заохочення за активну участь та ініціативу у здійсненні заходів щодо підвищення безпеки та покращення умов праці. Види заохочень визначаються колективним договором, угодою.

Економічне стимулювання потрібної поведінки людини залежить від багатьох чинників, у тому числі від рівня особистого доходу; диференціації доходів на підприємстві, у регіоні, галузі, в державі в цілому; реального бюджету працівника та його сім’ї; рівня забезпеченості житлом, послугами медицини, освіти, культури; дієвості економічних стимулів, які застосовує підприємство тощо. Зокрема рівень особистого доходу значною мірою впливає на силу мотивації. Стосовно диференціації доходів відомо, що на силу мотивації негативно впливає як незначна, так і завелика диференціація доходів.

Для здійснення стимулювання охорони праці необхідно мати кількісні показники для оцінки рівня роботи щодо забезпечення безпеки праці у виробничих підрозділах та на робочих місцях. З цією метою розроблено і знаходять застосування багато різноманітних підходів і показників, з яких покажемо один, як найтиповіший.

			Система стимулювання
		Методи заохочення									Методи покарання
	Матеріальні					Моральні				Матеріальні			Моральні
	Систематичне заохочення: Преміювання; Підвищення розмірів надбавок. Разові заохочення: премії переможцям змагань, конкурсів;подарунки; пільгові путівки до санаторіїв, у будинки відпочинку; кредитні чеки або інші матеріальні заохочення за роботу протягом певного періоду без нещасних випадків					Подяка (усна чи в наказі). Визнання зразком поведінки (в засобах інформації). Першочерговість професійного зростання. Визнання переможцем (переможцями) змагань чи конкурсів. Нагородження відомчими відзнаками, почесними грамотами, спеціальними вимпелами, занесення до дошки пошани тощо				Штрафи. Зниження виплат на заохочення.			Стягнення (усне чи в наказі). Критика в засобах інформації. Співбесіда чи обговорення в колективі
Рис. Методи стимулювання дотримання нормативних вимог охорони праці на підприємстві.