
- •Технологія видобування, зберігання і транспортування нафти і газу
- •Технологія видобування, зберігання і транспортування нафти і газу
- •Івано-Франківськ
- •Глава 1
- •Газових свердловин (о.І. Акульшин) 5
- •Глава 2
- •Глава 3
- •Перелік літератури 429 вступ
- •Глава 1 технологія буріння нафтових і газових свердловин
- •1.1 Геологічні умови буріння свердловин
- •1.2 Способи буріння нафтових і газових свердловин
- •1.3 Обладнання, яке застосовується у процесі буріння свердловин
- •1.4 Режим буріння
- •1.5 Промивання свердловин і вимоги до бурових рідин
- •1.6 Похило-скероване буріння свердловин
- •1.7 Дослідження продуктивності горизонтів у процесі буріння
- •1.8 Розмежування пластів
- •1.9 Розкриття нафтогазопродуктивних пластів у свердловинах
- •1.10 Організація праці в бурінні
- •Глава 2
- •Технологія розробки нафтових родовищ
- •2.1 Геолого-фізична характеристика нафтових і газових родовищ
- •Фазових проникностей піску для газу к*г і води к*в від водонасиченості
- •Зведений тиск
- •2.2 Підготовка свердловин до експлуатації
- •2.3 Дослідження нафтових свердловин і пластів
- •Перебудована в системі координат
- •Свердловини
- •2.4 Розробка нафтових родовищ
- •Схем для різних пластових систем
- •2.5 Контроль і регулювання розробки нафтових родовищ
- •2.6 Методи збільшення нафтовіддачі пластів
- •Глава 3 технологія і техніка видобування нафти
- •3.1 Експлуатація свердловин фонтанним способом
- •3.2 Експлуатація свердловин газліфтним способом
- •3.3 Експлуатація свердловин штангово-насосним способом
- •3.4 Експлуатація свердловин електровідцентрово-насосним способом
- •3.5 Одночасно - роздільна експлуатація декількох пластів однією свердловиною
- •3.6 Методи діяння на привибійну зону пласта
- •Глава 4
- •4.1 Експлуатація газових і газоконденсатних свердловин
- •4.2 Дослідження газових свердловин
- •4.3 Розробка газових і газоконденсатних родовищ
- •4.4 Підготовка продукції свердловин до магістрального транспортування
- •Контрольні питання
- •Глава 5 збирання, зберігання і транспортування нафти та газу
- •5.1 Промислове збирання і підготовка продукції свердловин
- •5.2 Транспортування і зберігання нафти і газу
- •Контрольні питання
- •Глава 6 розробка і експлуатація морських нафтових і газових родовищ
- •6.1 Основні організаційно-технічні особливості розробки морських нафтогазових родовищ
- •6.2 Гідротехнічні споруди для буріння і експлуатації свердловин в умовах моря
- •6.3 Конструкції морських видобувних свердловин. Гирлове та підземне устатковання
- •6.4 Організація нафтогазовидобування у випадку розміщення гирла свердловин на дні
- •6.5 Обладнання і технології для інтенсифікації видобування нафти з морських свердловин
- •6.6 Форсований відбір рідини – метод інтенсифікації видобування нафти
- •6.7 Боротьба з винесенням піску під час експлуатації свердловин
- •6.8 Особливості організації нафтогазозбору на морських нафтопромислах
- •6.9 Будівництво і експлуатація морських нафтогазопроводів
- •6.10 Особливості організації підземного і капітального ремонту свердловин в умовах моря
- •6.11 Обмеження припливу води в нафтові і газові свердловини
- •6.12 Охорона праці і навколишнього середовища в процесі розробки морських нафтових і газових родовищ
- •Перелік літератури
- •Навчальний посібник
1.5 Промивання свердловин і вимоги до бурових рідин
Особливістю обертального буріння свердловин є те, що його функціонування можливе тільки за безперервного промивання стовбура в процесі буріння. Промивна рідина виконує такі основні функції: очищує свердловину від вибуреної породи шляхом винесення її на поверхню, охолоджує долото, створює протитиск на розкриті в стовбурі свердловини пласти, перешкоджаючи нафто-, газо-, водопроявленням; попереджує обвали порід зі стінок свердловини; під час турбінного буріння є джерелом гідравлічної енергії; зменшує поглинання рідини зі стовбура свердловини в пористі, проникні пласти за рахунок утворення на стінках стовбура кірки.
Ряд функцій бурового розчину пов’язаний з геологічними умовами буріння, тому вибору бурового розчину для конкретних умов буріння повинно передувати ретельне вивчення геології району і, особливо, літолого-хімічних характеристик порід, пластових тисків і температур.
Бурові розчини являють собою дисперсну систему і залежно від цієї ознаки та інших їх класифікують: 1) за складом дисперсної фази – на безглинисті, малоглинисті, глинисті, бітумні; 2) за видом дисперсного середовища – на водні і неводні (нафтові); 3) за складом наповнювачів – на аеровані (спіненні), емульсійні, обважнені і карбонатні (крейдові); 4) за хімічним обробленням – на оброблені і необроблені хімічними реагентами.
Для забезпечення потрібних сприятливих умов буріння із подальшим ( непогіршеними умовами буріння) припливом нафти і газу з продуктивних пластів бурові розчини повинні мати такі основні властивості, які визначають їх якість:
густина в кг/м3, яка є визначальною для розрахунків тиску на розкриті свердловиною пласти, що містять нафту, газ, воду;
умовна (позірна) в’язкість у с, яка є мірою гідравлічних опорів;
структурна (пластична) в’язкість у Н·с/м2, яка визначає властивість розчину утримувати в завислому стані тверді частинки при припиненні циркуляції рідини;
водовіддача – здатність розчину віддавати воду пористим породам у цілому за 30 хв;
товщина глинистої кірки в мм, яка визначається після завершення досліджень водовіддачі вимірюванням товщини кірки на фільтрувальному папері;
статичне напруження зсуву в Н/м2, яке визначає опір розчину зсуву або силу, яку слід прикласти до розчину, щоб він почав текти;
вміст у глинистому розчині твердих частин – величина, яка встановлюється відношенням кількості твердих частин (піску) до загальної кількості бурового розчину в %;
концентрація водневих іонів рН, яка характеризує лужність або кислотність бурових розчинів. За рН>7 розчин лужний, за рН=7 – нейтральний; за рН<7 – кислий. Названі параметри бурового розчину контролюються в лабораторіях або безпосередньо на буровій. Так, густина бурового розчину в лабораторії вимірюється пікнометрами, а на буровій – ареометрами (АГ-ЗПП). В’язкість розчину в умовах бурової визначається віскозиметром за часом витікання 500 см3 розчину з ємності з 5 мм трубкою. Водовіддача бурового розчину визначається за допомогою приладу ВМ-6 шляхом вимірювання об’єму відфільтрованої з розчину води за 30 хвилин. Вийнятий з приладу ВМ-6 паперовий фільтр, на якому утворилась глиниста кірка, поміщають на скляну пластинку і з допомогою спеціальної голки (прилад Віка) визначають товщину кірки. В умовах бурової вміст твердих частинок (піску) у розчині визначається в спеціальному відстійнику ОМ-2. Розчин попередньо розріджується водою (береться 50 мл розчину і розводиться водою до 500 мл), а потім у прозорій мензурці фіксується відстій.
Вимірювання структурної в’язкості, статичної напруги зсуву, рН і інших параметрів виконується спеціальною апаратурою в лабораторіях глинистих розчинів.
Якість
бурового розчину істотно впливає як на
швидкість проводки свердловини, так і
на якість розкриття нафтогазопродуктивних
пластів. Хімічне оброблення бурових
розчинів покращує його основні показники:
знижує водовіддачу розчину, тим самим
попереджуючи розбухання порід свердловини
і звуження стовбура, а також забруднення
нафто-, газопродуктивних пластів
відфільтрованою водою; зменшує товщину
кірки на стінках стовбура свердловини
і знижує її липкість; знижує в’язкість,
статичну напругу зсуву, тим самим
зменшуючи гідравлічні опори і, відповідно,
енергетичні витрати на буріння
свердловини; підвищує стійкість розчину
до впливу на його властивості високих
температур; розширює діапазон регулювання
густини розчинів від полегшених, коли
,
до обважнених.
Бурові розчини можна готувати безпосередньо на буровій з допомогою механічної глиномішалки або на централізованому глинозаводі, звідки розчин завозять на бурову в автомашинах-цистернах. У зв’язку з тим, що в процесі буріння розчин забруднюється уламками вибуреної породи, то в циркуляційній системі бурової є пристрої (вібросито, гідроциклон) для очищення розчину від шламу. Крім того, до подавання на буровий насос розчин надходить в ємність для відстоювання.