Тема 1. Давня українська література Лекція1. Українська література хіх – ххі ст. Як системна цілість

Огляд літератури. Питання методології. Предмет вивчення і завдання курсу. Загальний огляд курсу: періодизація, імена, тенденції.

Матеріали до теми Думка літературознавця.

• Українська література, як це властиво багатьом європейським літературам має три джерела: «1) національний фольклор і міфологія, ритуально-символічні традиції; 2) культурний комплекс середземноморської традиції; 3) християнське світобачення й весь пов’язаний з ним, чи зумовлений ним, культурно-духовний комплекс – свій і зарубіжний. (...) Національна своєрідність літератури формується в розмаїтті пропорцій тієї взаємодії, плюс відмінності національного фольклору, плюс особливості своєї історії та національного характеру, ментальності» (Лариса Мороз).

• Наша культура тривалий час перебувала «в силовому полі візантійської культурної традиції, орієнтованої на виховавчі, учительні завдання, тому й слово в літературі було учительним, пророчим і ніколи грайливим» (Стефанія Андрусів).

• Цивілізаційний код української літератури полягає в тому «Від Іларіона Київського до Василя Стуса, з митрополичого престола і з тюремної камери ця культура поставала як генератор ідеї індивідуальности та свободи. Ця культура поставала як свідома опозиція до Влади, до імперій, до режимів, тобто до насилля «великих систем». У цьому була її європейськість. І завдяки цій своїй європейськості українська культура вижила в найбезнадійніші часи» (Оксана Пахльовська).

Запитання: поміркуйте, наскільки істинні ці висновки відомих сучасних літературознавців? Прокоментуйте їх.

Лекція 2. Література доби Київської Русі (Середньовіччя) та Бароко.

Огляд літератури. Суспільно-політичні, культурні передумови народження та формування літератури в Київській Русі. Доба бароко.

Матеріали до теми Думка літературознавця.

Михайло Грушевський про «Києво-Печерський патерик»: «Розуміється, були в старій літературі далеко цінніші від сеї книги і корисніші речі, але обставини так зложились, що не вони, а вона зосталася спадщиною старої Русі.

Можемо понарікати на нашу стару інтелігенцію, на нашу літературу і культуру, що вона не вложила в руки нашого громадянства твору кориснішого з соціального й інтелектуального погляду, — більш життєвого, більш соціального, ніж сей доморідний відгомін пізньовізантійської монахоманії. Але факт зостається фактом, що се був найпопулярніший і то незмінний в своїй популярності твір старого нашого письменства. Не «Слово о полку Ігоревім», не «Закон і Благодать», не «Літопис», а «Патерик» став тим вічно відновлюваним, поширюваним, а з початком нашого друкарства — неустанно передруковуваним твором старого нашого письменства, «золотою книгою» українського письменного люду, джерелом його літературної утіхи і морального поучення. Завдяки тому мав він такий глибокий вплив на етичний світогляд інтелігентнішої частини старої української маси, як ні один інший твір».