Список використаної літератури

1. Андрухович Ю. Повернення літератури? // Плерома 3’98. Мала Українська

Енциклопедія Актуальної Літератури. – Івано-Франківськ, 1998.

2. Болєцький В. Лови на постмодерністів // 12 польських есеїв. Упор. та

наукова ред. О. Гнатюк. – Київ: Критика, 2001.

3. Бондар-Терещенко І. Літерний дім // Кур’єр Кривбасу. – 2002. – Травень

(№ 150).

4. Гундорова Т. Ностальгія та реванш: Український постмодернізм у

лабіринтах національної ідентичності // Кур’єр Кривбасу. – 2001. –

Листопад (№ 144).

5. Гундорова Т. Постмодерністська фікція Андруховича з постколоніальним

знаком питання // Сучасність. – 1993. – № 9. – С. 79-83.

6. Гундорова Тамара. Післячорнобильська бібліотека. Український

літературний постмодерн. – К., 2005. – С.12-13.

7. Дмитро Дроздовський. Атака пріонів, або штрихи до теорії клонування // Електронний ресурс. – Режим доступу: http://www.vsesvit-journal.com/index.php?option=com_content&task=view&id=165&Itemid=41

8. Єшкілєв В. Повернення деміургів // Плерома 3’98. Мала Українська

Енциклопедія Актуальної Літератури. – Івано-Франківськ, 1998.

9. Лавринович Л. Сучасний український постмодернізм – напрям? стиль? метод? // Слово і час. – 2001. – №1. – с.39-46.

10. Мацько Віталій. Злотонить. – Кам’янець-Подільський, 1994. – 288 с.

11. Мацько Віталій. Українська еміграційна проза ХХ століття. – Хмельницький, 2009. – 388 с.

12. Наєнко Михайло. Що таке історія літератури?. – Слово і час. – 2010. - №3. – С.112-118.

13. Наливайко Д. Великій поезії сьогодні немає місця... // Література Плюс.

– 2001.- Ч 4. – С. 6.

14. Павлишин М. Герб меланхолії: поезія Ігоря Калинця // Канон та іконостас. – Київ: Час, 1997.

15. Павлишин М. Українська культура з погляду постмодернізму // Канон та

іконостас. – Київ: Час, 1997.

16. Семенюк Григорій та ін. Українська література. - К.: Освіта, 2006. –510 с.               

17. Енциклопедія постмодернізму / За ред. Ч.Вінквіста та В.Тейлора; Пер. з англ. В.Шовкун; Наук. ред. пер. О.Шевченко. - К.: Вид-во Соломії Павличко "Основи", 2003.– 503 с.

18. Фуко Мішель. Слова и вещи. – М.: Прогресс, 1977. – 488 с.       

19. Хасан І. Культура постмодернізму //Вікно в світ. - 1999.-№5.- с.99-111.

Додаток А

Цар крав…

Мовчала

Церква.

В пана ліг піп і я,

між нами:

ніж,

Біблія.

Брате, згинуть лестощі,

гріхи, ніч, день…

Вийдуть скоро слова, вода.

«Сад божественних пісень» –

Григорій Сковорода.

Судячи з усього, порве тин…

вітер – сила… В город! Римами рима кашна!

«Сонячні кларнети»:

літо сиве, голод – страшно… (с.21).

Додаток Б

Розпоролось небо…сонце впало

на берези – поламало…сік цідив –

наче рими – вірш…Горів оскалок:

підпалив…мов Квітка Цісик

душі Україною… І небо грозяне

блакитніло від пісень по-щирому…

зцілюючий спів, немов глясне

для душі: зникає лиховщина,

все мине…окрім Дніпра з Карпатами,

над якими голос Ваш лунатиме!

Апостроф до вірша

Вічність затряслась…

наввипинки… Змалечку

крали…Дотик палі…

Слухала роса,

як в диригента з палички

крапля поту впала (с.7).

Додаток В

Постріл Ти заповзеш, нечутний, ніби вуж, у золоті дзеркала установи, поправиш ружу й посміх Казанови і сам собі накажеш: кроком руш

до кабінету, де — вершина змови. Тебе чекає мрець — очей не мруж, а, вихопивши револьвер із руж, спрямуй на нього дуло тридюймове.

Ти станеш в цю хвилину шестикрилим, а він повільно зсунеться на килим, потягне канделябр і паламар.

Ти скинеш рукавички (щойно з пральні) і, розпізнавши натяки астральні, почуєш, як видзенькує комар.

Додаток Г

Ребро

Я віддав би своє ребро в анатомічну майстерню. Там велетенські серця різників і коханців, обвислі й надуті легені курців,

трубачів і склодувів, меланхолійні пияцькі нутрощі, татуйований орден героя (акурат над соском) і руки останнього ката по дванадцятім вироку… Ані слова про інші витвори.

Я віддав би своє ребро.

Може, щось вийшло б із нього – якась рибина, чи жінка, чи гілка забутого дерева гінкго…

Додаток Д

Не бажав би синіх образів на стінах і піддячого голосу а просто зими обминає стежку сьомий вершник вперше побачить церкву і не зупиниться достояли збоку довгі коні року і знайшли собі сіно в дворі а до стіни як до осені довго і стіна як повітря сліпа і розгублені вишні наповнять решето від стовпа до стовпа і трава затулить борошняну кулю як від вершника церква у ранок ховалася і тільки до осені від стіни як до моря і тільки пожежа як повітря німа два старих образи витягують з комори побажайте довгого собі як зима

* * * про озеро зелене червоний голуб нахвалявся про озеро червоне зелений голуб плакав побачила їх зозуля і тричі по три подумала а коли лісом назад поверталася про озеро зелене зелений голуб нахвалявся про озеро червоне червоний голуб плакав

* * * наш перелесник знову стане жовтим як довга тінь впаде на чорний глід ми просто слід залишили у скринях щоб після літа дозбирати лід наш королевич піде в іншу пасіку де у дверей знайшлися дві бджоли і трохи сонця завжди з вітром свариться і череп’яні для гостей столи а ми позичили у жовтого каблучку І кошик меду просто на кутю І трьох музик до двору і навесну і два кресала на старий тютюн

* * * бо не бачити снів — то ніколи не йти по вінцях де стоять вітряки з нечестивими сулкамн доль і знаходять когось на віконному склі вертепів і шукають когось між анфасів сліпих парасоль як тютюн в рукави — обсипатися дахом до сонця витинати з трави силуети розтріпаних трав обминаючи міст забрести у стару оазу де цвіркун по долонях цілющу росу збирав

* * * до зимового моря так просто іти до зимового моря так просто вертатись залишати сліди і каретні хвости залишати не там де самим залишатись щоб принести в альтанки акулам хребти і уламками льоду не вибрати літа до зимового моря не ходять коти до альтанки акулами сиплеться вітер

Додаток Е

Пандемоніум

Бліді, рум’яні, сині, голубі, зелені, пожовтілі — люди. В астралі йдуть важкі бої.

Автор. Хоку

лютує бафометівський терор енкаведисти* з нікельованими лицями з “макінтошами” замість плащів залатану ауру з каліки знімають з шкірою знімають

електронна пустеля в кольорових дисплеях очей (пересохлі моря чеснот і піски неспасенних гріхів) де на обрії вилиті з міді букви стоять (на бетонних фундаментах кріплені анкерним чином): І НІЧОГО НЕМА

Третя протилежність

є ти є я і є десь дзеркальна третя

непримиренно ці недовчені почуття пливуть супроти течії як срібні риби античасу у річці часу каламутній

бомонд сірих речовин недосяжний для них як ластів’їна релігія для кошачого атеїзму

є чорне є біле і є радикальне третє пожадливе далеке від вегетар’янства його щоденний раціон 300 грамів серця і півлітра свіжої крові