1.2. Предмет економічної теорії, її завдання та функції

Економісти різних часів, різних напрямків і шкіл економічної теорії по-різному підходять до визначення предмету економічної науки. Економічна теорія має десятки визначень, які розкривають що є предметом її дослідження. З них можна виділити сім головних визначень, які розглядають різні аспекти економіки і доповнюють одне одного. Отже, Економічна теорія – це:

• Наука про організацію виробництва і розподіл результатів виробництва між людьми.

• Наука про проблеми вибору ресурсів і економічну поведінку людей в умовах нестачі ресурсів.

• Наука про те, як люди вибирають спосіб використання обмежених ресурсів для виробництва різних товарів і їх розподілу між членами суспільства.

• Наука про з’ясування особливостей досягнення заможного життя домогосподарств і держав.

• Наука про гроші, капітал, його форми і багатство.

• Наука про відносини між людьми з приводу виробництва, розподілу, обміну і споживання товарів і послуг.

• Наука про економіку як цілісну систему, в якій все пов’язане, взаємозумовлене і субординоване.

В «Економіксі» П. Самуельсона сказано, що це – «наука про те, як люди, що взаємодіють в суспільстві, вибирають спосіб використання дефіцитних ресурсів, які можуть мати багатоцільове призначення, для того, щоб виробити різноманітні товари і розподіляти їх тепер або в майбутньому для споживання різних індивідів і груп суспільства».

Усі наведені визначення певною мірою співвідносяться, оскільки так чи інакше вони з різних боків характеризують економічну діяльність суспільства, спрямовану на реалізацію людських потреб. Оскільки потреби безмежні, а ресурси для їх задоволення в кожний даний період обмежені, то економісти намагаються знайти способи оптимізації виробництва матеріальних благ і послуг при обмежених ресурсах. Вони вивчають економічні зв’язки між людьми в процесі виробництва розподілу, обміну і споживання матеріальних благ, виробляють принципи управління, знаходять шляхи впливу держави на економічну діяльність господарських суб’єктів. Економіка не є «річчю в собі», вона взаємопов’язана з усіма аспектами життя (інститутами) людського суспільства, такими як родина, держава, релігія, різноманітні організації тощо. І тому Економічна теорія взаємопов’язана з іншими науками і дисциплінами, такими як математика, фізика, біологія, філософія, релігієзнавство, історія економічних вчень і взагалі історія, етика, культурологія, економетрія, державне управління, соціологія, політологія, психологія, економіка підприємства, право, теорія управління, маркетинг, фінанси і кредит, економічна географія, демографія, екологія, менеджмент, економічна статистика, бухгалтерський облік, економічний аналіз тощо.

Отже можна сказати, що предметом економічної є вивчення відносин між людьми з приводу виробництва, розподілу, обміну і споживання товарів і послуг, що включає в себе й проблеми ефективного використання обмежених виробничих ресурсів та управління ними з метою досягнення задоволення матеріальних, духовно-моральних та соціальних потреб людини й суспільства. Розв’язуючи проблему обмеженості ресурсів, економічна теорія повинна допомогти суспільству вирішити три головних завдання:

1) які товари і послуги необхідно виготовляти і в якій кількості;

2) як ці товари і послуги треба виробляти;

3) для кого виробляти.

Завдання економістів – знайти такі способи розв’язання цих проблем, які при даних умовах будуть найефективнішими тобто забезпечать максимальне задоволення потреб суспільства при мінімумі витрат. Проблема «що виробляти» пов’язана із знаходженням такого набору товарів і послуг, які відповідають потребам споживачів, які будуть реалізовані і в результаті реалізації яких їх виробники отримають доходи. Проблема «як виробляти» пов’язана з вибором варіантів виробництва товарів і послуг, тобто з визначенням того, хто, як, за допомогою якої техніки, технології організації виробництва буде їх виготовляти. З’ясування питання «для кого виробляти» пов’язане із розподілом створених товарів і послуг. Воно охоплює як проблему спрямованості виробництва на реалізацію потреб споживачів, так і проблему формування доходів у суспільстві, так і створення системи стимулів у виробництві.

Сучасна економічна наука розглядає економіку на мікро- та макрорівні. Мікрорівень – це рівень функціонування окремого підприємства, фірми, домашнього господарства. Макрорівень – економіка певної країни, національне або світове господарство.

Предметом мікроекономіки є, по-перше, дослідження поведінки підприємств та домогосподарств як окремих господарських одиниць, які розв’язують проблеми взаємодії попиту і пропозиції, ціноутворення, формування витрат виробництва; по-друге, дослідження впливу держави на діяльність підприємств; по-третє, вивчення економічної кон’юнктури та її впливу на ринках; по-четверте, дослідження потреб та інтересів споживачів, корисності споживчих благ, споживчої поведінки і т.д.

Предметом макроекопоміки виступають галузі і сфери економіки, господарські зв’язки між ними, розвиток національного господарства як єдиного цілого. До неї відносяться такі явища і процеси: інфляція, безробіття, загальна динаміка виробництва, національного доходу, цін, видатків із державного бюджету і т.д. Поділ предмету економічної теорії на мікро- та макроекономіку достатньо умовний, оскільки їх проблеми взаємопов’язані і не можуть розв’язуватися ізольовано.

Як наука, економічна теорія покликана виконувати низку функцій:

• пізнавальну, або світоглядну, яка полягає в тому, щоб пояснити суть економічних явищ і процесів, що відбуваються, показати закономірності їх розвитку;

• методологічну – означає розробку методів, засобів, інструментів наукового пізнання економічних процесів для використання їх всіма іншими економічними науками;

• практичну – створення конкретних рекомендацій для правильної економічної поведінки людей, для регулювання господарської діяльності підприємств, для розумної, виваженої економічної політики держави.