- •Види письмових робіт з розвитку зв’язного мовлення та їх характеристика.
- •Оповідання
- •Міркування
- •Педагогічні вимоги до навчання зв’язного мовлення в школі для дітей з вадами слуху.
- •1. Відмова від роботи з питаннями при складанні зв'язних висловлювань будь-якого типу.
- •Формування писемного мовлення на основі побудови цілісних текстів.
- •3. Засвоєння писемного мовлення в контексті реальної діяльності учнів.
- •Диференційований підхід до учнів з метою активізації мовленнєвої і мисленнєвої діяльності кожного з них.
- •6. Складання планів роботи по розвитку зв'язної мовлення на тривалий період (рік, півріччя) з включенням всіх доступних дітям даного віку і рекомендованих програмою видів робіт.
- •Словникова робота на уроках читання в школі для дітей з вадами слуху.
- •Характеристика сучасного звукового аналітико-синтетичного методу навчання грамоти.
- •Характеристика концентричного методу формування вимови у глухих дітей.
- •Методика роботи за закритим малюнком на уроках української мови в школі глухих.
- •Види переказів. Методика їх проведення в школі глухих та слабочуючих дітей.
- •Періоди навчання мови та їх характеристика.
- •Сутність дактильної форми мовлення як особливої форми усного мовлення.
Характеристика сучасного звукового аналітико-синтетичного методу навчання грамоти.
Завданням навчання грамоти є формування у глухих початкових умінь читання і письма. Так як і в усному мовленні, тут виділяється імпресивна форма – читання і експресивна – письмо.
Навички читання і письма – це мовленнєві навички, а читання і письмо є видами мовленнєвої діяльності, для оволодіння якими велике значення мають мотиви, потреби.
Механізм читання полягає у перекодуванні писемних (друкарських) знаків, їх комплексів у смислові одиниці. Механізм письма полягає в перекладі смислових одиниць мовлення в умовні знаки. При письмі звуки перекодуються в літери, при читанні - навпаки.
Психологи, лінгвісти, методисти, розкриваючи психолого - фізіологічні основи процесів читання і письма, відзначають, що оволодіння дітьми цими видами мовленнєвої діяльності вимагає від них вольових, інтелектуальних, фізичних зусиль. На початку навчання процес читання здійснюється повільно, оскільки «поле читання» дитини - одна літера, вона повинна її сприйняти, впізнати, перевести в потрібний звук. Скільки літер в слові, стільки подібних актів необхідно зробити. Потім потрібно об'єднати звуки в склади, склади в слова. Технічна сторона читання вимагає великої уваги, напруги. Але навіть прочитане слово не завжди і не відразу розуміється дитиною. Усвідомлення значення прочитаного відбувається не одночасно з процесом читання. Найбільша складність під час читання полягає в злитті звуків - діти вимовляють окремі звуки, але не зливають їх у склад.
Розвиток практики навчання глухих дітей привів до створення звукового аналітико-синтетичного методу навчання грамоти (С.О.Зиков), на основі якого побудований «Буквар для глухонімих дітей» (1940 р.). Розкриваючи сутність даного методу стосовно школи глухих, С.О.Зиков зазначав, що навчання грамоти повинне йти за розвитком усного мовлення. Як тільки учні навчаться вимовляти звук ізольовано і в слові, можна переходити до показу графічного знаку цього звуку - до навчання грамоти. Діти вчаться читати і писати ті слова, які навчилися вимовляти. Навчання читання і письма йде одночасно.
Комунікативна система навчання мови передбачає навчання грамоти, тобто читання і письма в підготовчому класі. В умовах, коли дактильне мовлення є вихідним в навчанні мови, процес навчання грамоти має велику своєрідність.
В основі навчання читання і письма лежать аналіз і синтез слова, тобто порядок роботи з навчання грамоти наступний: слово-склад-звук-склад-слово. З цими процесами глухі діти вперше зустрічаються не під час навчання грамоти, а під час оволодіння дактильною формою мовлення: дактилюючи слово, проводять його аналіз і синтез. Оскільки навчання дактильного слова обов'язково супроводжується показом таблички, на якій це слово записане, то для його відтворення учень повинен прочитати табличку.
Говорячи дактильно, діти відтворюють одну дактилему за іншою, підпорядковуючись порядку літер у слові, тобто здійснюють процес, близький за своєю сутністю до письма. Навчання дактильного мовлення готує школярів до оволодіння грамотою. Сам буквений склад вони також засвоюють в ході цього процесу.
Метод навчання грамоти, який діє в умовах комунікативної системи, може бути названий звуковим аналітико-синтетичним, але реалізується він в умовах, коли оволодіння мовою починається з навчання дактильної форми мовлення, а в навчанні усного мовлення використовується концентричний метод. Дані фактори вносять певну своєрідність до процесу навчання грамоти: навчання читання і письма в умовах мовного розвитку, що починається; неодночасне оволодіння дітьми читанням і письмом; засвоєння правильного графічного образу слів за умови точної і наближеної вимови. До кінця підготовчого класу школярі опановують першими навиками читання і письма.
