2.1.6.2 Технологія влаштування стиків збірних опускних

колодязів

Влаштування стиків є дуже важливим процесом, який виконується при будівництві збірних опускних колодязів. Прийняті конструкції та застосовані способи заробки стиків повинні забезпечувати їм таку ж міцність та водонепроникненість, як і у збірних складових елементів. У повнозбірних опускних колодязях вертикальні стики між панелями замонолічують бетоном класу В 25, виготовленому на дрібному щебені.

Бетон у стики подають після зварювання арматурних випусків і армування стиків. Для цього використовують стрілові крани та вібробункери. Бадді до гака крана підвішують таким чином, щоб бетонна суміш потрапляла до стику самопливом, як по лотку. Для цього на бадді чіпляють вібратор, а секційний затвор замінюють засувкою. Бетонують стики ярусами по 2…3 м. Ззовні стики закривають металевими або дерев’яними опалубними щитами, які кріпляться до арматури стику скрутнями. З внутрішньої сторони колодязя в якості опалубки стиків служать приварені в процесі монтажу металеві вертикальні накладки.

Стики між панелями повнозбірних опускних колодязів можна також замонолічувати шляхом заповнення їх цементно–піщаним розчином марки М 300. При цьому стик необхідно щільно закривати з двох сторін металевою інвентарною опалубкою з гумовими ущільнюючими прокладками. У разі відсутності цементу необхідної марки та якісного заповнювача стики можна заповнювати литим бетоном класу В 25.

Стики стінових панелей можуть бути клиноподібними (рис. 2.5) або шпонковими (рис. 2.6).

Рисунок 2.5 - Клиноподібний стик

Рисунок 2.6 – Шпонковий стик

2.2 Зведення монолітних стін опускного колодязя

2.2.1 Підготовчі роботи

Відстань внутрішньої поверхні форшахти від поверхні ножа приймають рівною 10—15 см. Опалубку опорного кільця виконують із щитів з кружалами або із прямих щитів. Установивши та закріпивши опалубку, роблять установку армокаркасів і бетонування. Після набирання бетоном достатньої міцності опалубку знімають і приступають до влаштування тимчасового опорного кільця.

Внутрішню поверхню форшахти змазують глиняним розчином для запобігання зчеплення з монолітним бетоном опорного кільця. Низ траншеї засипають піском. Опорне кільце при бетонуванні розрізають на окремі блоки за допомогою дерев'яних вкладишів, покладених на піщану подушку. Тимчасове опорне кільце доцільно робити зі збірних блоків (рис. 2.7, 2.8).

а – монолітна плита; б – те ж, збірна; в – форшахта; 1-3 – етапи видалення підкладок;

I - V – види спирання ножової частини монолітних колодязів; VI – на дерев'яних шпалах; VII - VIII – бетонні плити.

Рисунок 2.7 – Влаштування тимчасової основи

1 — щебенева (гравійна або піщана) призма; 2 — підпірка з бруса;

3 — збірний блок.

Рисунок 2.8 – Тимчасова основа масивного колодязя

2.2.2 Розбивка стін колодязя на яруси бетонування

Стіни колодязя при бетонуванні розбивають на яруси, а кожний ярус – на блоки. Висоту ярусу призначають у проекті виконання робіт, виходячи з умов припустимого питомого тиску на ґрунт під ножовою частиною колодязя, а також роботи кранів. Колодязі висотою до 10 м бетонують в один ярус відразу на повну висоту. Більш високі бетонують у кілька ярусів. Висоту ярусу приймають 6-8 м. Бетонування кожного наступного ярусу допускається тільки після набирання бетоном попереднього ярусу міцності 1,2-1,6 МПа.

Яруси розбивають на блоки бетонування в залежності від очікуваної інтенсивності подачі бетону та конструкції стін колодязя. Першим ярусом бетонування є ніж колодязя. При значних розмірах колодязів допускається розрізка стін на блоки з вертикальними швами. Перед бетонуванням наступного блоку робочі шви ретельно очищують, поверхню бетону обробляють пневмомолотами (насікають) і ретельно промивають струменем води.

На рівні землі бажано влаштувати тимчасовий лаз для проходу робітників усередину колодязя. Безпосередньо перед зануренням лаз зашпаровують. Досить вагомою є ступінь шорсткості зовнішньої поверхні стін, що стикаються із ґрунтом. Від характеру їхньої поверхні залежать величини сили тертя в період занурення. Шорсткість повинна мати клас не більше 2Ш, тобто допускаються коливання висоти шорсткості в межах 1,2— 2,5 мм при базовій довжині виміру 200 мм.