2.1.2 Розбивка колодязя на яруси

Для збірного варіанта опускного колодязя кількість ярусів визначається в залежності від висоти колодязя. При висоті колодязя до 12 м довжину панелей приймають на всю його глибину. Для більш глибоких колодязів і при недостатній вантажопідйомності кранів передбачена розрізка панелей по висоті на два або три яруси з улаштуванням горизонтальних стиків.

2.1.3 Специфікація монтажних елементів

У процесі проектування необхідно визначити габарити та масу конструктивних елементів (стінових панелей). Габарити і маса конструктивних елементів визначаються в залежності від заданого розміру опускного колодязя (див. додаток Б). За цими даними складають специфікацію монтажних елементів (табл. 2.1), яка визначає загальну характеристику робіт, що підлягають виконанню.

Таблиця 2.1 – Специфікація монтажних елементів

№ ярусу	Назва елемента	Розмір, мм			Кіль-кість, шт.	Маса, т
		довжина	ширина	висота (товщина)		одного елемента	на всю споруду
1	2	3	4	5	6	7	8

2.1.4 Вибір крана для монтажу збірних конструкцій

опускного колодязя

Монтаж стінового огородження починають із установлення знімного ножа на тимчасові опори або стінових панелей, суміщених з ножем. Монтажні роботи виконують на вирівняній горизонтальній основі з позначками для розміщення панелей. Для встановлення стінових панелей використовують монтажний стріловий кран, який переміщується зовні навколо колодязя. При значних розмірах колодязя (діаметр більше 30 м) кран розміщується всередині споруди і встановлює панелі „на себе”. Останні три – чотири панелі не ставлять, щоб крізь отвір кран зміг виїхати з колодязя.

Стінові панелі подають за допомогою монтажного крана. Для того, щоб обрати монтажний кран визначають монтажні характеристики – монтажну масу (Q ), монтажну висоту (H ) та монтажний виліт стріли (L ) [4].

Монтажну масу обчислюють за формулою 2.1

Q = m + m_стр, (2.1)

де m - маса елемента, що піднімає кран, т;

m_стр - маса стропуючого засобу (стропу чи траверси), т.

Серед елементів, які монтує кран (стінова панель першого чи другого ярусу, баддя з бетоном або ґрунтом), обирають найважчий.

Монтажну висоту обчислюють за формулою 2.2:

H = h + h + h + h , (2.2)

де h - висота опори на яку встановлюють елемент, що монтують, м;

h - висота (довжина) елемента, м;

h - запас по висоті (0,5), м;

h - висота стропуючого засобу, м.

Монтажний виліт стріли L визначається в залежності від прийнятої схеми руху крана (див. підрозділ 2.1.6).

2.1.5 Перевірка колодязя на заглиблення від своєї маси

Для успішного заглиблення колодязя його вага Q повинна перевищувати загальне значення сили бокового тертя ґрунту T не менше, ніж на 25 %, тобто

Q =1,25 T (2.3)

У курсовому проекті при перевірці співвідношення цих значень вважають, що сили тертя ґрунту на одиницю поверхні стінки колодязя збільшуються до глибини 5 м, а далі залишаються незмінними. Сили тертя приймають в залежності від характеру ґрунту (1 – 3 кг/м²). Вагу круглого колодязя визначають за формулою 2.4

Q = π∙(R -r )∙h ∙γ , (2.4)

де R і r – зовнішній та внутрішній діаметри стін, м;

h – проектна (або фактична) висота стін колодязя, м;

γ – вага 1 м³ матеріалу стін, кг/м³.

Силу бокового тертя обчислюють за формулою 2.5:

T = 2 π R∙(h -h )∙f, (2.5)

де h_А – ½ висоти, на якій сили тертя вважають тимчасовою величиною, м;

f - сила тертя ґрунту на одиницю бокової поверхні колодязя, яку приймають постійною, кН/м².

Якщо у разі перевірки з’ясується, що вага колодязя недостатньо перевищує силу тертя об ґрунт, тоді збільшують товщину стін колодязя з метою збільшення його ваги, або зменшують силу тертя стін колодязя об ґрунт із застосуванням намиву або влаштуванням тиксотропної „рубашки”.