1. Поняття про психологічних службах, функції і види пс,

цілі і завдання.  Психологічна служба - система психологічної супроводу діяльності різних соціальних інститутів (виробництво, медицина, освіта, культура, спорт, правоохоронні органи).  Види: 

1. телефон довіри (семінар). 

2. психологічна служба як структурний підрозділ (школа, дет.сад, поліклініка) 

3. самостійна служба (психологічний центр, консультування ....) 

Функції та завдання. 

1. Проведення психологічного відбору: 

Діти в школу  Кадри, які заміщають вакантні посади  Професійна орієнтація. 

2. Робота по оцінки атестації персоналу: 

Атестаційна комісія  Моніторинг  Проведення психологічної профілактики по «професійного вигорання», професійної дезорганізації. 

3. Участь у розстановки кадрів відповідно до індивідуально-психологічними особливостями роботи. 

4. Навчання персоналу основам психологічних знань: 

Прийоми ефективного спілкування.  Виходи з конфліктних ситуацій.  Навчання начальників певних структур.  Навчання персоналу прийомам саморегуляції. 

5. Тимчасова расчасовка тиждень в освіті. 

   1. 40 годин - 8 годин по 45 хвилин 

   2. 7:00 - консультування 

   3. 11:00 - профілактична, діагностична, консультаційна роботи - тренінги. 

2. Сучасний стан пс за кордоном.

Досягнення сучасної психотерапії є інтелектуальним західним продуктом. Різні її школи і течії народилися на світ і отримали свій розвиток в США і країнах західної Європи. Багато видатні вчені-психологи, засновники різних психотерапевтичних напрямків, були вихідцями з Німеччини.  У Німеччині, взагалі в Європі і в Америці, у великих містах існують безкоштовні, бюджетні, муніципальної-громадські, соціально-реабілітаційні психологічні центри, насамперед для соціально неблагополучних підлітків, головним чином, із сімей репатріантів, а також для людей соціально дезадаптованих, знедолених і незахищених. Для алкоголіків, наркоманів, переселенців, безробітних, жінок, що займаються проституцією. Для людей вибитих або викинутих з життя, з соціуму, або людей з низьким рівнем доходів.  У них же можуть безкоштовно або за невелику плату консультувати соціально неблагополучні сім'ї з відповідних питань. Працюють там в основному соціальні психологи або консультанти з питань сім'ї. Головним же чином, проходять практику студенти-психологи.  Певне число клінічних психологів працюють в муніципальних, або в приватних психіатричних клініках, в неврологічних відділеннях лікарень, у військових госпіталях. Крім того, існують державні психологічні служби з надання екстреної первинної психологічної допомоги людям, постраждалим в результаті надзвичайних обставин: стихійних лих, терактів, техногенних катастроф.  Комерційні психологічні центри призначені, головним чином, для проведення колективних чи корпоративних тренінгів або для занять груповий психотерапією.  Більшість косметологічних клінік, де проводяться операції пластичної хірургії мають у штаті як мінімум одного професійного психолога, що спеціалізується саме з проблем післяопераційної психологічної реабілітації та адаптації, які можуть виникати у людей після пластичних операцій.  Люди на Заході, стикаючись з особистими проблемами, зумовлені індивідуальної психікою (страхи, нав'язливі думки) добре розуміють, що це, як правило, не психічна хвороба. Це стрес життя, який провокує страхи, тривожні та нав'язливі стани. Це реакція індивідуальної психіки на тиск життєвих обставин. З цим треба просто боротися, з цим треба працювати, це треба долати. Це життя. Вибирай. Або ти її, або - вона тебе.  У Європі, а трохи пізніше і в США, з такими проблемами працюють методами практичного психоаналізу і клінічної психотерапії вже більше 100 років. Якщо навіть людина з нервовим зривом звертається до лікаря-психіатра, той зазвичай призначає йому курс м'яких седативних ліків строком не більше ніж на 3-4 тижні і рекомендує звернутися до психолога, психотерапевта або до психоаналітика. Крім того в Європі та Штатах багато психіатрів є одночасно і психологами або психоаналітиками. Так само як і багато священиків католицької і протестантських християнських церков.  Переважна більшість психологів, психотерапевтів, психоаналітиків працює в Європі і США в умовах приватної психологічної практики. Різні психологічні стани людини це його особисті, приватні стану його психіки, його душі і найкраще вони опрацьовуються не в формальній обстановці муніципального або громадського центру, не в умовах медичної клініки, а в умовах індивідуальної психологічної практики.  Фрейд не брав у психологічному центрі. Він і всі його послідовники, всі великі і відомі психологи сучасності працювали і працюють у власних приватних кабінетах. Більшість сучасних психологів приймає своїх пацієнтів і працюють над усуненням їх емоційних і психологічних проблем в умовах приватної практики. Так було 100 років тому. Так йде зараз. Так буде ще через 100 років. Якщо, звичайно, не придумають яку-небудь єдину універсальну щеплення від всіх психологічних проблем, яку будуть робити немовлятам у клініках при народженні на все життя.  Специфіка індивідуальної психологічної роботи з індивідуальної психологічної особистістю конкретного окремої людини, з проблемами її внутрішнього світу, з його індивідуальними психічними процесами така, що успішна робота в цьому напрямку потребує особливих, навіть специфічних умов. Фахівець, який працює в цій області не може приймати "потік" відвідувачів, як лікар в муніципальній поліклініці, швиденько виписуючи кожному єдину, однотипну таблетку від усіх хвороб, універсальний, типової рецепт лікування від усіх проблем.  Ще 2 десятиліття тому в комуністичному Китаї не було взагалі ніякої приватної психотерапевтичної практики. Сьогодні вона є в багатьох великих містах Китаю. А у процвітаючому Гонконгу, 95% населення якого складають китайці - тисячі приватних психотерапевтичних практик.  У комуністичній північній Кореї на сьогодні немає жодної приватної психотерапевтичної практики. Там взагалі немає буржуазно-капіталістичної "лженауки" психології. Замість неї є комуністична ідеологія (великі ідеї "Чуч-хе") та багато-багато всяких різних комуністичних центрів. У великих же містах інший Кореї - буржуазно-капіталістичної, південній (тієї самої, де проіводіт LG, Samsung, Daewoo, Hyundai, Kia і багато іншого) нараховуються сотні приватних психологічних практик, природно зі своєю специфікою. 

3. ^ ПС в країнах пост радянського простору. 

Таким чином, можна сказати, що психологічна служба системи народної освіти в соціалістичних країнах Науд на вельми високому рівні розвитку і має велике значення в справі виховання і навчання дітей, підлітків і юнаків. У нашій країні перші спроби практичного використання психології і в навчанні та вихованні дітей виникли ще на межі XIX-XX ст. і пов'язані з так званої педологією, яку І. А. Арямов (3) визначає як науку про розвивається, зростаючому людині, що охоплює всі його соціально-біологічні особливості, і в якій М. Я. Басов бачив «науковий синтез всього того, що складає істотні результати окремих наукових дисциплін, що вивчають розвивається людини »огульно і різка критика педології в постанові ЦК ВКП (б)« Про педологічні перекручення в системі Нарком освіти »(1936 р.) спричинила за собою заперечення всього позитивного, що було зроблено радянськими вченими, так чи інакше пов'язаними з педологією. Ряд досліджень П. П. Блонського, роботи Л. С. Виготського і його співробітників з дитячої психології заклали фундамент сучасного наукового знання про психічний розвиток дитини. Тенденційне тлумачення постанови про педології, недостатньо диференційований підхід до всіх дослідженням, що називався «педологического» (багато з них по своїм принциповим установкам такими не були), заподіяли значної шкоди розвитку дитячої психології, на багато років загальмували розвиток таких її розділів, як психодіагностика, практична психологія, закономірності вікового розвитку та ін  І тільки з кінця 1960 »-х років у нас відновився активний пошук форм практичної участі психологів у роботі школи.  Вперше в нашій країні шкільна психологічна служба почала створюватися в Естонії (керівники - X. І, Лійметс [11] і Ю. Л. Сиерд). Подібна робота ведеться і в інших регіонах країни, однак вона не отримала ще свого організаційного оформлення, суперечлива у визначенні завдань, цілей, методів і форм своєї діяльності (  Науковий аналіз проблем і способів організації шкільної психологічної служби за кордоном і в нашій країні, узагальнення результатів роботи шкільних психологів дозволили сформулювати цілі і завдання шкільної психологічної служби, вирішити ряд питань, пов'язаних з її науково-методичним забезпеченням, визначити зміст і форми роботи шкільного психолога, його основні функції, права і обов'язки, розробити систему психологічної служби в народну освіту. На основі результатів експерименту розроблено Положення про психологічну службу в системі народної освіти. 

4. ^ Основні напрямки діяльності практичного психолога в системі ПС. Характеристика психодіагностичної та консультативної діяльності. 

Основні напрямки діяльності психолога тільки пізнання психологічної реальності (вона у всіх своя) та психологічної підтримки особистості, що відчуває труднощі у вирішенні життєвих проблем, котрі долають наслідки соціальних і природних аномалій і катастроф, в організації оптимальних умов життєдіяльності, сприяють найкращою соціальної та психологічної адаптації та зняттю напруги і наслідок пережитих травмуючих ситуацій, подолання посттравматичних стресових порушень.  Реальним продуктом професійної діяльності співробітникам психологічної служби є обговорювані і спільно з клієнтом вироблені системи соціальної взаємодії і програми поведінки, що забезпечують оптимальні умови життєдіяльності та нейтралізації негативних наслідків пережитих життєвих напруг і проблем відповідно до віковими можливостями та індивідуально-особистісними особливостями.  Серед різноманітних напрямків діяльності виділяють 3 основних:  - Психодіагностика  - Консультування  - Психопрофилактика  - Корекційно - розвиваюча  - Психотерапія.  ^ Психодіагностична работÐ °  Завдання: постановка псіходіагноза. Базується на використанні психодіагностичних інструментів і методів, що дозволяють здійснювати застосування сучасного статистичного апарату, що забезпечують надійність і достовірність отриманих даних.  У психодіагностичне обстеження можна виділити 3-и етапи: 

1. збір даних 

2. переробка та інтерпретація їх 

3. винесення рішення (діагноз, прогноз) 

Діагноз як основна мета психодіагностики встановлюється на різних рівнях: 

1. симптоматичний - коли діагноз обмежується констатацією симптомів або особливостей. 

2. етіологічний - враховує не тільки наявність характеристик, а й причини їх виникнення. 

3. вищий - типологічного діагнозу, полягає у визначенні місця і значення виділених характеристик в загальній картині психічного життя людини. 

У своїй роботі психолог частіше застосовує 1-ий рівень.  Психодіагностична робота в рамках псіхослужби передбачає вибір методу або конкретні методики дослідження, яке максимально б відповідала цілям та завданням досліджень.  Псіхоконсультірованіе  Важливим напрямком в діяльності псіхослужби є різні види консультування: 

• індивідуальне 

• групове 

• сімейне 

• вікове 

• бізнес консультування 

• професійне консультування. 

Змістом псіхоконсультірованіе є робота з конкретним запитом йде від окремого клієнта або від групи чи організації в цілому. Альошин вказував, що псіхоконсультірованіе можна визначити як безпосередню роботу з людьми спрямовану на вирішення різного роду психологічних проблем, пов'язаних з подоланням труднощів міжособистісних відносин, де основним засобом впливу є певним чином побудована бесіда.  Психологічний зміст консультування полягає в тому, щоб допомогти людині зрозуміти причини труднощів, проблем соціальних взаємодій в міжособистісних сімейних і професійних контактів.  ^ Завдання псіхоконсультірованіе - допомогти клієнту подивитися на свої проблеми і життєві складності з боку і змінити психологічні установки на свої труднощі і на відносини з іншими людьми. 

5. ^ Корекція і профілактика в діяльності практичного психолога. 

Психологічне просвітництво. Найважливіше завдання психологічного освіти - розширення психологічних знань і підвищення психологічної культури людей. Такі знання особливо необхідні фахівцям, які в своїй повсякденній професійній діяльності постійно вступають в контакти з людьми: керівникам, педагогам, лікарям, працівникам культури, сфери обслуговування і торгівлі, працівникам реклами, бізнесменам. Для багатьох людей психологічні знання корисні тільки як основа для саморозвитку та саморегуляції своєї особистості, для поліпшення міжособистісних відносин, наприклад, для школярів, батьків, пенсіонерів.  У процесі психологічного освіти психолог у науково-популярній формі знайомить клієнтів з основами психології, результатами новітніх психологічних досліджень, формує у них потребу в психологічних знаннях і бажання використовувати їх у житті і практичній діяльності. При цьому найважливішими вимогами до психологічного просвітництву повинні бути: ясність, доступність викладу інформації, її практична орієнтованість. Необхідно прагнути уникати професійного жаргону і надмірного вживання спеціальних термінів.  Для психологічного освіти можуть використовуватися лекції, бесіди, семінари, виставки психологічної літератури, інформаційні стенди, перегляд та обговорення художніх і відеофільмів, психологічний аналіз поведінки героїв. При цьому важливо враховувати, що для формування умінь корисніше виявляються семінари та практичні заняття. Психолог може також допомогти окремим фахівцям в підборі психологічної літератури для їх самоосвіти. Формування прагнення до придбання психологічних знань і бажання використовувати їх у житті і практичній діяльності - найважливіша основа для психологічного освіти.  ^ Корекційна та розвивальна робота. Психокоррекция проводиться в тому випадку, якщо в результаті психодіагностики або консультування виявлені відхилення від норми в поведінці або психічному розвитку людини. Корекційна робота - це вплив психолога на певні психічні функції, якості або форми поведінки особистості, спрямоване на подолання цього відхилення. Це вплив завжди здійснюється на основі уявлення про віковій нормі психічного розвитку (наприклад, нормі у розвитку пізнавальних, емоційних, вольових процесів, нормі поведінки і особистісних якостей). Виходячи з цього, психолог будує програму корекційної роботи.  Корекційні заняття проводяться індивідуально або в групі протягом тривалого часу. Метою таких занять може бути, наприклад, подолання дефіциту уваги, допомогу в подоланні труднощів розумового розвитку, корекція неадекватних емоційних реакцій на ті чи інші події, зміцнення самовладання, розвиток емоційного самоконтролю, корекція особистісних якостей, форм поведінки, норм соціальної взаємодії людини. Оскільки відхилення від психологічної норми можуть поєднуватися з серйозними відхиленнями у психічному здоров'ї і в сфері соціальної поведінки, то практичний психолог свою корекційну роботу повинен будувати в тісній взаємодії з нейропсихологом, психіатром, соціальним педагогом. Безпосереднім приводом для організації корекційної роботи стають зазвичай труднощі у навчальній діяльності, порушення поведінки і дезадаптація школяра, проблеми у професійній або повсякденній діяльності, в емоційно-вольових переживаннях дорослої людини.  Групова психокорекція часто буває спрямована на розвиток комунікативних здібностей, на формування вміння аналізувати поведінку і стани інших людей, вміння адекватно сприймати себе і оточуючих. При цьому коригуються норми міжособистісної взаємодії, розвивається здатність гнучко реагувати на ситуацію, швидко перебудовуватися в різних умовах і різних групах.  В якості методів психокорекції використовуються різні види інтелектуального тренінгу, методи навчання саморегуляції, соціально-психологічні тренінги, рольові ігри, групові дискусії.  Ті ж самі методи практичної психологічної роботи можуть використовуватися і в розвиваючих заняттях. На відміну від корекційної, розвиваюча робота спрямована на подальший розвиток якостей, здібностей, умінь людини. Суворого поділу корекційних і розвиваючих занять на практиці часто не існує, оскільки межі норми в психічному розвитку бувають недостатньо чіткими, обумовлені теоретичною концепцією або конкретною методикою. Тому нерідко воліють даний вид роботи називати корекційно-но-розвиваючої.  Практичний психолог в реальній професійній діяльності може виконувати як всі перераховані види робіт, так і спеціалізуватися в будь-якому певному вигляді. У той же час важливо знати, що кожен з цих видів практичної психологічної діяльності володіє точною специфікою, і конкретний психолог залежно від особистісних якостей і професійної підготовки може успішніше справлятися з одним з них. Крім того, практичному психологу важливо виділяти найбільш актуальні проблеми відповідно до завдань, поставлених замовником, і зосереджувати зусилля на їх вирішенні.