3.9. Будова і принцип діїавтозчепного пристрою

3.9.1. Призначення і будова автозчепу

Автозчепи призначені для автоматичного зчеплення вагонів між со­бою і локомотивом, для передачі та пом'якшення поздовжніх зусиль

у складі поїзда.

Автозчепний пристрій (рис. 3.49) складається з таких основних частин;

• корпусу з механізмом зчіплювання;

• ударно-центруючого приладу;

• упряжного обладнання з поглинальним апаратом;

5 4 3 2 9 W

Puc. 3.49. Автозчепний пристрій вагона:

1 — головка корпусу; 2 — обмежувальна планка; 3 — захисна планка;

4 — тяговий хомут; 5 — задній упор; 6 — підтримуюча планка; 7 — поглиналь-

ний апарат; 8 — упорна плита; 9 — клин; 10 ~ передній упор; 11 — ударна

розетка; 12 — маятникова підвіска; 13 — центруюча балка; 14 — ланцюжок;

15 — підтримуючий кронштейн; 16 ~ фіксуючий кронштейн; 17 — розчіпний

важіль; 18 ~ малий зуб; 19 ~ великий зуб; 20 — замок.

• розчепного приводу.

Литий суцільний корпус автозчепу має головну частину (головку) і задню частину (хвостовик).

Великий і малий зуби головки створюють так званий «зів» автозчепу, де в спеціальному «кармані» знаходиться механізм зчіплювання.

Зверху головка має упор для передачі жорсткого удару через ударну розетку і кінцеву балку на торець хребтової балки.

Хвостовик порожнистий, прямокутної форми, має отвір для клину, що з'єднує його з тяговим хомутом. Торець хвостовика має циліндричну форму і слугує для передачі поздовжніх ударів на поглинальний апарат автозчепного пристрою.

3.9.2. Робота механізму зчіплювання при зчепленні та розчепленні вагонів

У корпусі автозчепу є механізм зчіплювання.

Механізм зчіплювання (рис. 3.50) складається з таких деталей:

замка, який замикає сполучені автозчепи в зчепленому стані;

замкоутримувача;

запобіжника замка («собачки»), що охороняє замок у певному місці

та положенні і запобігає саморозчепленню вагонів;

підйомника;

валика підйомника,

болта з гайкою для закріплення валика підйомника.

Рис. 3.50. Механізм зчіплювання:

1 — замок; 2 — запобіжник замка; 3 — замкоутримувач; 4 — валик підйомника; 5 — підйомник; 6 — болт з гайкою.

Автозчепи зчіплюються автоматично при стисканні вагонів між собою або локомотива з вагоном. При цьому малий зуб одного автозчепу попадає в зів сусіднього, замки при стисканні переходять в середину головок і опу­скаються під дією власної ваги в нижню частину зіву і автозчепи замика­ються, тобто заклинюються замками.

Розчепний привод (рис. 3.49) слугує для штучного розчеплення автоз­чепів і складається з таких елементів:

• розчепного важеля, що має ручку для повороту;

• ланцюжка;

• фіксуючого кронштейна;

• підтримуючого кронштейна.

Для розчеплення автозчепів необхідно до кінця повернути ручку розчеп­ного важеля будь-якого із двох зчеплених автозчепів (із вертикального поло­ження вверх по колу від кінцевої бадки і тут же опустити у вихідне положен­ня). Важіль повертаючись натягує ланцюжок, який, в свою чергу, повертає валик підйомника. Валик повертаючись піднімає підйомник, а підйомник — замок, знімаючи блокування запобіжника. Коли автозчепи розходяться, замок ховається в карман головки і автозчепи знову готові до зчеплення.

Підйомник у піднятому положенні може закріпити замок в розчепле­ному стані, що запобігає наступному зчепленню. В такому випадку ручка розчепного важеля затримується на поличці фіксуючого кронштейна і з головок автозчепів виглядає червоний сигнальний відросток замка.