2.11.2. Підвищення зовнішньої рейкової нитки на кривих ділянках

На кривих ділянках колії на рухомий склад діє відцентрова сила, що направлена назовні від центру кривої. Щоб погасити її, на кривих радіусом 4000 м і менше зовнішню рейкову нитку підвищують на таку висоту, щоб доцентрова сила, яка виникає від підвищення рейки, повністю урівноважила відцентрову силу.

Я кщо на рис. 2.101 будемо вважати, що / ~ відцентрова сила, Q — сила ваги, N - сила нор­мального тиску, H - доцентрова сила, h – підвищення рейки, , S₁- 1,6 м - відстань між осями

Величину h, яка залежить від швидкості руху поїздів і радіуса кривої, затверджує наказом начальник залізниці. Як правило, підвищення не має бути більше 150 мм. У деяких випадках на кривих ділянках головної колії максимальне підвищення зовнішньої рейкової нитки може досягти з доз­волу Укрзалізниці і більше 150 мм.

2.11.3. Відводи розширення колії і підвищення зовнішніх рейок

Для плавного руху поїздів необхідно правильно відвести розширену колію на кривій до нормальної ширини на прямій ділянці, а також підви­щення зовнішньої рейкової нитки до рівня на прямій ділянці.

Відводи підвищення зовнішньої рейкової нитки кривої і зміна шири­ни міжколійя плавно здійснюється в межах перехідної кривої про­порційно зміні радіуса, а за її відсутності чи недостатньої довжини — про­тягом прямої з ухилом 0,001.

Початок і кінець відводу підвищення мають співпадати з початком і кінцем перехідної кривої. У разі відсутності перехідних кривих нормальні відводи підвищення виконуються за умови, якщо довжина прямої ділян­ки між цими відводами буде не менше 25 м (рис. 2.102). У разі недостат­ньої довжини прямої вставки для відводу підвищення з ухилом 0,001 доцільно скоротити довжину цієї ділянки до 15 м або відвід підвищення зробити більш крутим, але не більшим 0,003. Якщо пряма ділянка

довжиною 15 м не виходить, то підвищення залишається на всій довжині прямої вставки за однакових радіусів обох кривих. Якщо радіуси кривих різні, то більше підвищення плавно (не більше 0,001) зменшується на прямій вставці до меншого підвищення (рис. 2.103).

На вставках між зворотними кривими за відсутністю перехідних кри­вих чи при їх недостатній довжині нормальні відводи підвищення викону­ються за умови, що довжина між відводами буде не менше 25 м. Щоб збе­регти цю довжину прямої вставки відводи роблять з крутішим ухилом не більше 0,003 (рис 2.104). Якщо довжина прямої вставки буде недостатньою, то між кінцями відводів залишається пряма ділянка довжиною 15 м, а відво­ди робляться з ухилом до 0,003 так, щоб на початку кругової кривої підви­щення було не меншим половини повного підвищення (рис. 2.105).

Відводи ширини колії на кривих до нормальної на прямих ділянках виконують посуванням внутрішньої рейкової нитки не більш як на 1 мм на 1 погонний метр.

2.11.4. Рихтування колії

Для плавності руху важливо правильно утримувати колію в плані. Будь-які скривлення прямих і кривих ділянок колії спричиняють додат­кові інерційні дії на колію і рухомий склад.

Прямолінійність рейок на прямих ділянках перевіряється за допомо­гою спеціального оптичного приладу, а правильне положення на кри­вих — шляхом вимірювань стріл вигину зовнішньої рейкової нитки хорда­ми довжиною по 10 і 20 м.

Зовнішню рейку через кожні 5 або 10 м масляною фарбою розмічають рисками. Стріла вигину для кожної такої поділки — це довжина перпенди­куляра, опущеного з цієї точки на хорду, яка з'єднує дві сусідні з нею точ­ки. Величини стріл звіряють за спеціальними таблицями, складають графік стріл вигину, за якими проводяться розрахунки для виправлення колії в плані. На основі цих розрахунків виконується рихтування колії за допомогою гідравлічних приладів або рихтувальних машин.

Рис. 2.106. Перевірка кривих за стрілами вигину хордою 20 м