2.8.2. Проміжні рейкові скріплення

Проміжні рейкові скріплення слугують для з'єднання і скріплення рейок з рейковими опорами, забезпечення постійної ширини колії і певно­го положення рейки в просторі, стійкості рейок під дією рухомого складу.

Скріплення бувають:

• роздільні, коли рейка прикріплюється до підкладок жорсткими болта­ ми, а підкладки до шпал — болтами або шурупами;

• нероздільні, коли рейка прикріплюється до шпал або брусів костиля­ ми або шурупами, які пронизують підкладку;

• змішані, коли рейка прикріплюється до шпал двома або трьома основ­ ними костилями, які пронизують підкладку, а також двома додаткови­ ми пришивними костилями, які окремо з'єднують підкладку і шпалу. На дерев'яних шпалах найбільш розповсюджене костильне скріплення

змішаного типу ДО (рис. 2.85), що застосовується для рейок P43 і важче.

При скріпленні типу ДО на прямих ділянках колії за швидкості руху до 100 км/год, і на кривих радіусом понад 1200 м рейки пришиваються на кожному кінці шпали, крім стикових, чотирма костилями, із яких два ос­новних прикріплюють до шпали рейку і два додаткових прикріплюють до шпали підкладку. На ділянках із швидкостями руху 101-120 км/год, а та­кож на мостах, в тунелях, на кривих ділянках колії радіусом 1200 м і мен­ше та на всіх стикових шпалах рейки прикріплюються п'ятьма костилями, із яких три основні і два додаткових.

На проміжних шпалах всі костилі розташовуються в бік рейки «носи­ком>>, як показано на рис. 2.85. На стикових шпалах з рейками типу P50 і легше основні костилі розташовуються у бік рейок «потилицею», а додат­кові — у бік рейки «носиком».

Для зменшення інтенсивності зносу шпат під підкладкою розміщують прокладки із гуми, гомбеліту або іншого матеріалу товщиною від 6 до 10 мм.

Роздільні скріплення застосовуються на дерев'яних (рис. 2.86, 2.87, 2.90) і залізобетонних шпалах (рис. 2.88, 2.89). При цьому виді скріплен­ня рейка прикріплюється до підкладки на кожному кінці шпали двома жорсткими або пружними клемами і клемними болтами. При скріпленні «Пендрол» (рис. 2.90), яке на залізницях застосовується в дослідному порядку, рейка прикріплюється до підкладки із затискуванням її пружни­ми клемами.

Підкладка прикріплюється до дерев'яної шпали чотирма шурупами або пружними костилями, до залізобетон­ної — двома шурупами або двома за­кладними болтами. Під гайки закладних болтів і під шурупи ставльться двовиткові або тарілчасті пружинні шайби. Під підошвоюрейки, а також між шпалою і підкладкою розміщують амортизаційні та ізоляційні прокладки.

Puc.2.85. Змішане скріплення ДО: 1 — костиль основний;

2 - костиль обшивний.

Рис. 2.86. Роздільне скріплення типуД2 Рис. 2.87. Роздільне скріплення типуД4

При нероздільних скріпленнях типу ЖБ (рис. 2.91) і ЖБР (рис. 2.92) рейки кріпляться до шпал пружними клемами і закладними болтами із гайками, а типу БП (рис. 2.93) — двома закладними болтами, на яких кріпляться пруткові типу «краб» або плоскі пружинні клеми, що притис­кують рейки до підкладки.

Рис. 2.88. Роздільне скріплення типу КБ Рис. 2.89. Роздільне скріплення типу K2

Рис. 2.90. Роздільне скріплення з клемами «Пеидрол»: 1 — пружна клема; 2 - шуруп; 3 — підкладка; 4 — шпала.

На залізницях України в дослідному порядку укладаються також не­роздільні безпідкладочні і безболтові скріплення

Рис. 2.91. Нероздільне скріплення Рис. 2.92. Нероздільне без підкладочне типу ЖБ пружинне скріплення типу ЖБР

КПП-5 (рис. 2.94), КПП-7, КПП-12. У цих скріпленнях рейки прикріплюються до шпал пружними клемами, які, в свою чергу, прикріплюються до забетонованих У шпалу анкерів. Під підошву рейок укладаються

пружні ізоляційні підкладки. Для ізоляції анкера від рейки в головку анкера вставляється ізоляційна вставка з твердого полімеру, який опирається полицею на підо­шву рейки і притискується до неї пружною клемою.

Рис. 2.93. Нероздільне пружинне скріплення БП

Рис. 2.94. Нероздільне безболтове скріплення типу КПП-5

Прискорюючи хід, поїзд намагається зрушити рейки і шпали в на­прямку, протилежному рухові, а при гальмуванні — за напрямком руху. Сумарна їх дія може призвести до поздовжніх переміщень рейок відносно шпал, які називають угоном колії.

Угон колії є причиною розхитування, послаблення і розладнання рей­кового скріплення, зносу шпал, скривлення колії, що загрожує безпеці руху.

Для запобігання угону застосовують протиугонні пристрої — це до­даткові упори рейок до шпал. Найбільш поширені упори:

• пружинні;

• клинові або самозаклинні.

Колії мають укріплюватись від угону особливо в тих місцях, де часто відбувається гальмування або прискорення руху поїздів, та в інших ви­падках, коли конструкція проміжних скріплень не забезпечує надійного закріплення рейок від поздовжніх переміщень відносно шпал.

Пружинні протиугони (рис. 2.95) виготовляються з пружинної сталі Для рейок типів P43 і важче. Вони встановлюються на підошву рейки так, Щоб зуб кожного протиугону на обох нитках розташовувався зовні колії (рис. 2.96).