2.4.3. Поперечні профілі насипу і виїмки

Насип має такі елементи:

основну площадку;

укіс;

основу;

берму;

резерв або водовідвідну канаву.

Рис. 2.18. Поперечний розріз насипу:

1 — водовідвідна канава; 2 — брівка; 3 — узбіччя; 4 — основна площадка; 5 — баластний шар; 6 — укіс; 7 — берма; 8 — резерв.

Ґрунт для насипу береться з ближніх виїмок або з резервів-котлованів, які викопуються з одного боку вздовж колії. Якщо місцевий ґрунт не придатний для земляного полотна, тоді ґрунт привозять з кар'єру.

Смуга землі під насипом називається основою насипу. Укоси насипу повинні мати крутість 1:1,5. За висоти насипу від 6 м до 12 м укіс має вигляд ломаної лінії, у верхній частині якої ухил 1:1,5, в нижній — 1:1,75.

Лінія сполучення укосу з основною площадкою називається брівкою земляного полотна, а укосу з основою — підошвою.

3 двох боків насипу влаштовують берми — це смуги, сплановані з ухи­лом від колії вбік. Берми призначені відводити воду від підошви насипу і не допускати підмивання основи насипу.

За бермами знаходяться резерви, з яких вибирався ґрунт для насипу, або водовідвідні канави (якщо ґрунт привізний). Вони збирають поверх­неві води і відводять їх до найближчих штучних споруд. Для цього їм на­дається ПОЗДОВЖНІЙ уХИЛ В ОДНОМу напрямку не Менше 3°/оо-

Для збільшення стійкості насипу, який зводиться на косогорі, на ос­нові його влаштовують уступи, як це показано на рис. 2.17 в, д. Виїмка має такі елементи:

• основна площадка;

• кювет;

• укіс;

• банкет;

• забанкетну канаву;

• кавальєр;

• нагірну канаву.

3 двох боків основної площадки, біля підошви основної площадки і укосів виїмки влаштовують невеликі стічні поздовжні канави у вигляді трапеції, які називаються кюветами.

Ґрунт із виїмки відсипають за укосом у вигляді трапеції (призми), які називають кавальєрами. Якщо виїмка знаходиться на косогорі, то з нагірного боку між укосом і кавальєром влаштовується присипка, яка на­зивається банкетом.

Для збирання поверхневих вод за банкетом влаштовують забанкетну канаву, а за кавальєром — нагірну канаву.

Укрзалізницею установлено ряд типових поперечних профілів насипу і виїмок. Найважливіші з них приведені на рисунках 2.20-2.23.

Примітки: 1. Відстань від підошви польового укосу кавальєрадо нагірної канави а приймається від 1 до 5 м залежно від умов снігозаметання та фільтраційної здатності ґрунту.

2. Значення l:m для укосів кавальєрів і банкетів має бути не крутіше 1:1,5. 3. Кавальєри з низового боку виїмки повинні мати розриви шириною не менше 1 м через кожні 50 м і в понижених місцях. Площадці між бровкою виїмки та укосом кавальєра надається ухил у бік розриву.

2.4.4. Поперечні профілі станційних площадок

Поперечний профіль основної площадки земляного полотна на станціях (рис. 2.24) в залежності від типу станції, роду ґрунту та метеоро­логічних умов може бути таким:

• односхилим — на роз'їздах, обгінних пунктах, проміжних станціях з невеликою кількістю колій;

• двосхилим — на проміжних станціях і в парках станцій з великою кількістю колій;

• пилкоподібним — на великих сортувальних станціях, де необхідна сис­тема водозбірно-водовідвідних споруд або мережа підземної каналізації.

Не менше3.0

Рис. 2.24. Поперечні профті земляного полотна станційних площадок:

а — односхилий; 6 — двосхилий; в — пилкоподібний;

1 — поперечний колектор d > 0,5 м; 2 — оглядовий колодязь;

3 ~ ложе для труби (утрамбований щебінь шаром 20 см);

4 — поздовжній вододіл.

Поперечний профіль станційної площадки (рис. 2.25) викреслюється в масштабі 1:200 (в 1 мм відкладається 20 см, або в 5 мм — 1 м).

Нижня його частина називається сіткою, а верхня являє собою власне профіль.

Сітка має відділення, в які заносяться:

• номери характерних точок поперечного профілю: осі колій, точки зла­му контуру елементів профілю;

• відстані між характерними точками: ширина міжколійя, ширина еле­ментів профілю;

• умовні або абсолютні позначки земної поверхні, які називають чорними;

• умовні або абсолютні проектні позначки основної станційної площад­ки, які називають червоними.

Проектна позначка осі колії дорівнює сумі рівня бровки земляного по­лотна цієї колії (лінії, що знаходиться на відстані від осі колії 3,5 м) і ви­соти основної площадки. При цьому бровка земляного полотна головної колії на станції має продовжувати бровку основної площадки цієї колії на перегоні.

Обсяг земляних робіт запроектованої станційної площадки визна­чається як сума добутків середньої площі поперечного перетину досипан­ня і зрізання ґрунту на довжину площадки.

Середня площа досипання і зрізання ґрунту визначається сумою еле­ментарних геометричних фігур (трикутників, паралелограмів, трапецій), які складають площу поперечного перерізу станційної площадки.

Рис. 2.25. Зразок поперечника станційної площадки