2.3.4. Нормальний поздовжній профіль колії

Нормальний або докладний поздовжній профіль використовується для виконання різних проектних завдань (проектування других колій, розвитку горловин станцій, примикання під'їзних колій тощо).

Нормальний поздовжній профіль (рис. 2.13) викреслюється для гори­зонтальних відстаней у масштабі 1:10000 (тобто в 1 мм відкладається 10 м) і для вертикальних 1:1000 (в 1 мм відкладається 1 м).

Нижня його частина називається сіткою, а верхня являє собою власне профіль.

В нижній частині сітки розміщена лінія плану. На ній прямі ділянки колії зображені відрізками горизонтальних прямих, над якими відмічені довжини ділянок у метрах, а під ними — кути повороту (румби). Дуги, що відходять від прямого відрізка, зображають криві ділянки. Якщо лінія на місцевості повертає направо, дугу розміщають праворуч, якщо лінія по­вертає наліво — ліворуч. В середині дуг приводяться кути повороту, радіуси і довжини кривих, довжини ліній тангенсів і перехідних кривих.

Нижче лінії плану відмічають кілометри колії, вище — пікети. Кож­ний кілометр колії має десять пікетів по 100 м. В графі пікетів цифрами відмічені відстані, які називають плюсами, — це відстані до характерних точок рельєфу, які не співпадають з межами пікетів.

Над графою пікетів і плюсів проставлені абсолютні чи умовні познач­ки земної поверхні, які називають чорними.

Вище чорних позначок розміщена графа, в якій для кожного елемента нахиленою лінією показані проектні ухили. Нахилення лінії знизу вгору означає підйом, а зверху вниз — спуск. Ухили елементів в тисячних пока­зані над лінією, а довжина в метрах — під лінією. Цифри біля вертикаль­них ліній, що розмежовують елементи профілю (місце встановлення ухилопокажчика), показують відстані до найближчих пікетів.

Над проектними ухилами розміщена графа, в якій знаходяться по­значки точок земляного полотна, які називають червоними позначками. Вони відраховуються від того ж рівня, що й чорні.

В наступній графі зображена ситуація місцевості на відстані 100 м з двох боків від осі колії (шляхи, річки, ліси, чагарники, поля тощо, а також населені пункти та схеми колій роздільних пунктів).

Вище ситуації зазначені відомості про ґрунти земної поверхні, і над цією графою уже розміщується власне поздовжній профіль.

На профілі проти кожного пікету і плюса відкладаються за вертикаль­ним масштабом чорні позначки, які з'єднуються між собою прямими відрізками чорного кольору.

За таким же масштабом відкладаються червоні позначки, які теж з'єднуються між собою відрізками червоного кольору. Злам червоних пря­мих ліній має бути тільки на межах елементів профілю, де знаходяться ухилопокажчики. Одержана червона ломана лінія є поздовжнім профі­лем земляного полотна.

Різниці між червоними і чорними позначками називаються робочими позначками. Вони вказують на висоту насипу (цифри над лінією профілю) або на глибину виїмки (цифри під лінією профілю).

Над лінією профілю, крім того, умовними позначками відзначаються осі роздільних пунктів, переїздів, дорожніх і штучних споруд (рис. 2.14).

2.3.5. Скорочений поздовжній профіль колії

Скорочений поздовжній профіль колії (рис. 2.15) має горизонтальний масштаб 1:50000 (тобто в 20 мм відкладається 1000 м) для вертикальних ліній — 1:50 (в 2 мм відкладається 1 м).

Цей профіль використовується переважно машиністами локомотивів при водінні поїздів.

2.4. Конструкція і поперечні профілі земляного полотна 2.4.1. Призначення земляного полотна

Земляне полотно — це основа з ґрунту, на якій розміщується верхня будова колії. Воно формується таким чином: спочатку знімається рослин­ний шар, поверхня вздовж рівняється шляхом зрізування або досипання ґрунту, заодно влаштовуються різні водовідвідні і укріплювальні споруди, а полотну надається відповідна форма з ухилами укосів, щоб на ньому не затримувалася вода.

Земляне полотно має відповідати таким вимогам:

• бути міцним, надійним і тривким, не допускати залишкових дефор­маційних змін після дії поїзного навантаження;

• мати надійний захист від руйнівних дій води, вітру, морозу та інших природних факторів;

• мати конструкцію, зручну для механізованого виконання ремонтних робіт.

Ґрунти бувають: скельні (граніт, базальт, піщаник), пухкі (піщані, гли­нисті).

Найкращі ґрунти — це великозернисті (щебінь, галька, гравій), які гарно пропускають воду і не змінюють свої властивості і форму від дії во­ди, морозу, мають високу несучу здатність.

Добрим матеріалом для земляного полотна є пісок — дрібні тверді ча­стинки — продукт вивітрювання гірських порід.

Допускається застосування суглинистих і супіщаних ґрунтів, в окре­мих випадках глинистих. Глинисті ґрунти — це пластична порода, яка в сухому стані має високу міцність і несучу здатність, а в вологому — втра­чає ці властивості, деформується, погано пропускає воду і при замерзанні утворює пучини (випинання ґрунту). Чим більше піску в глині, тим більше вона придатна для земляного полотна.

Земляне полотно не можна влаштовувати на крейдових, гіпсових, торф'яних, мулистих і засолених ґрунтах, тому що крейда, гіпс і солі розчиняються і вимиваються водою, а торф і мул біологічно розклада­ються.

Спланована поверхня землі під основу для верхньої будови колії нази­вається основною площадкою земляного полотна.

2.4.2. Конструктивні елементи земляного полотна

На основній площадці з двох боків баластної призми влаштовуються узбіччя шириною 0,4-1 м для затримання осипання баласту, встановлен­ня колійних та сигнальних знаків, проходу працівників колії. Ширина ос­новної площадки на прямій ділянці одноколійної лінії має бути не менше 7 м, на двоколійній — 11,1 м, на скельних ґрунтах і в стиснених природних умовах допускається відповідно 5,8 і 10,1 м.

На кривих ділянках ліній ширина земляного полотна збільшується на величину від 0,1 м (при R = 4000 м) до 0,5 м (R = 600 м і менше), а на дво­колійних лініях, крім того, на величину збільшення міжколійя. Перед ве­ликими мостами і після них на відстані 10-15 м ширина основної площад­ки земляного полотна збільшується також на 0,5 м.

Контур основної площадки земляного полотна на одноколійній лінії має форму трапеції висотою 0,15 м, на двоколійній — рівнобедреного три­кутника висотою 0,20 м.

Поперечні профілі земляного полотна розрізняють:

• насип, в якому основна площадка знаходиться вище земної поверхні;

• виїмка, в якому основна площадка знаходиться нижче рівня земної поверхні;

• напівнасип, в якому з одного боку основна площадка співпадає з зем­ною поверхнею, а з другого боку вище її;

• напіввиїмка, в якій з одного боку основна площадка знаходиться ниж­че земної поверхні, а з іншого боку співпадає з її рівнем;

Рис. 2.17. Різновиди поперечних профілів земляного полотна:

а — насип; б — виїмка;

в — напівнасип; г — напіввиїмка;

д — напівнасип-напіввиїмка;

e — нульове місце

• напівнасип-напіввиїмка,

в якій горизонтальна пло­щадка з одного боку вище земної поверхні, а з друго­го — нижче, або навпаки;

• нульове місце, коли основ­на площадка знаходиться на рівні земної поверхні.